Зміни, внесені Законом України від 24.05.2012 р. №4834 до розділу II ПКУ, більше нагадують уточнення та приведення його норм у відповідність до приписів інших розділів Кодексу. Хоча в деяких випадках йдеться про заповнення прогалин у податкових нормах, у т. ч. з урахуванням останніх змін чинного законодавства.
Зміни у загальній термінології
Внесено зміни до окремих термінів, визначених у ст. 14 ПКУ, а саме:
1) термін «відокремлені підрозділи» застосовується у значенні, встановленому ЦКУ, а тепер ще й Законом №7551. Щодо порядку обкладення ПДФО — для цього розділу ПКУ цей термін застосовується у визначенні ГКУ (змінена редакція пп. 14.1.30 ПКУ);
1 Закон України від 15.05.2003 г. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
2) з метою обкладення ПДВ до пп. 14.1.139 внесені зміни в частині визначення особи, яка є/може бути платником ПДВ. Зокрема, до платників ПДВ віднесені:
а) юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, яка:
— або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку;
— або є платником єдиного податку за ставкою у розмірі 3 відсотки;
— або є платником єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 3 відсотки;
б) фізична особа — підприємець, яка:
— або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку;
— або є платником єдиного податку за ставкою у розмірі 3 відсотки;
— або є платником єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 3 відсотки;
в) юридична особа, фізична особа, фізична особа — підприємець, яка ввозить товари на митну територію України;
г) представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Нагадаємо, що Законом від 07.07.2011 р. №3609-VI було внесено зміни до ст. 34 ПКУ в частині визначення видів податкових періодів. Так, з 06.08.2011 р. до названих додали такий вид податкового періоду, як календарне півріччя. Теперішніми змінами додали податковий період «календарні три квартали».
Про податкову адресу
За приписами абзацу 1 п. 45.2 ПКУ (в редакції до 01.07.2012 р.) податковою адресою юрособи (відокремленого підрозділу юрособи) є місцезнаходження такої юрособи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Цією нормою ПКУ прив'язував факт підтвердження саме до даних ЄДРПОУ, тобто до даних статистики.
Своєю чергою, дані у статистику та, відповідно, до довідки з ЄДРПОУ потрапляють з ЄДР юросіб та фізосіб — підприємців. Тож, виправивши цю норму, законотворці привели приписи ПКУ в частині підтвердження податкової адреси (місцезнаходження) у відповідність до Закону №755.
Місцеві податки
Щодо місцевих податків і зборів слід звернути увагу на таке:
1) уточнено, що у разі сплати збору за місця для паркування транспортних засобів його треба сплачувати за місцезнаходженням об'єкта оподаткування (пп. 266.5.1 ПКУ);
2) стосовно суми туристичного збору уточнено, що його треба сплачувати за місцезнаходженням податкових агентів (пп. 268.7.1 ПКУ).
Зміни у податковій звітності
Щодо податкової звітності, то й тут законотворці постаралися та виправили помилки, які дозволяли двозначно тлумачити визнання податкової звітності та її обов'язкові реквізити.
Так, згідно зі змінами, внесеними до п. 48.3 ПКУ, такий обов'язковий реквізит, як реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків, тепер може містити й відомості про серію та номер паспорта (для фізосіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДПС і мають відмітку у паспорті).
Відомо, що пп. 48.5.1 ПКУ раніше містив правило, відповідно до якого у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація мала підписуватися таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.
Це нововведення було схоже на друкарську помилку і на практиці збентежило багатьох керівників: адже за змістом цієї норми такий керівник фактично мав ставити два підписи — за себе та за головного бухгалтера. До речі, були випадки, коли податкові органи відмовлялися приймати декларації через відсутність двох підписів.
Змінами до ПКУ цю ситуацію виправили та забрали фразу «... та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку». Завдяки цьому, якщо на підприємстві немає особи, яка відповідає за ведення бухобліку, або в договорі з аудиторською фірмою (аудитором чи СПД-ФО, що надає бухпослуги) не передбачено право підпису на обов'язковій звітності, цілком достатньо лише підпису керівника. Звісно, все це стосується лише звітності, поданої після набрання чинності цими змінами (тобто звітності, поданої після 01.07.2012 р.). Те саме повинно стосуватися й уточнених декларацій, розрахунків за попередні періоди — хоча ми не впевнені, що податкові органи одразу погодяться з нашою позицією.
Велике значення для платників податків мають зміни, внесені до абзацу 2 п. 46.6 ПКУ, в частині подання нових форм звітності.
Нова редакція цієї норми має такий вигляд: «До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період (раніше було — «з податкового періоду»), що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення».
Розглянемо ці нововведення на прикладах. Для кращого розуміння важливості наведених змін звернімося до реальних ситуацій, які було описано у роз'ясненнях ДПСУ та стосувалися звітності, що подавалася після прийняття ПКУ.
Приклад 1 Для місячної податкової звітності візьмімо приклад з листа ДПСУ від 20.03.2012 р. №7955/7/15-3117 «Щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість у березні 2012 року». Нагадаємо, що до наказу Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492 (далі — Наказ №1492), яким було затверджено податкову звітність з ПДВ, внесено зміни наказом Мінфіну від 10.02.2012 р. №143 (далі — Наказ №143), який опубліковано в «Офіційному віснику України» за 02.03.2012 р. №15.
Отже, було так: з урахуванням приписів абзацу 2 п. 46.6 ПКУ та оскільки Наказ №143, яким було внесено зміни до форм податкової звітності з ПДВ, набрав чинності з 02.03.2012 р., то в березні 2012 року податкова звітність з ПДВ мала подаватися за старими формами, затвердженими Наказом №1492 (тобто без урахування змін). Починаючи з 1 квітня 2012 року податкова звітність з ПДВ за березень (декларації, уточнюючі розрахунки) подавалася за новою формою (з урахуванням змін, внесених Наказом №143). Принаймні саме так пояснювали органи ДПС у листах щодо термінів подання нової звітності.
Як буде з 01.07.2012 р.: ситуація змінюється, а точніше — конкретизується. На прикладі тієї самої звітності з ПДВ на початку року — якщо нову форму звітності (чи зміни до форм звітності) було опубліковано 02.03.2012 р., то декларація з ПДВ за новою формою (з урахуванням змін, внесених Наказом №143) мала би подаватися за податковий період квітень 2012 р., тобто починаючи з 1 травня 2012 р. Як бачимо, фактично платник тепер має один період у запасі, щоб добре ознайомитися з новими формами звітності.
Приклад 2 Для квартальної звітності — візьмімо звітність з податку на прибуток. Форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства було затверджено наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. №114 (далі — Наказ №114). Цей наказ офіційно опубліковано 11.04.2011 р. в «Офіційному віснику України». Знову ж таки звернімося до позиції ДПАУ.
Було так: Листом ДПАУ від 26.05.2011 р. №14847/7/15-0317 зазначено, що для складання звітності Наказ №114 набирає чинності «...з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення...», тобто з 01.07.2011. Відповідно звітність з податку на прибуток за податкові періоди починаючи з податкового періоду «II квартал» 2011 року подається за новою формою». Тобто оприлюднену у II кварталі звітність подавали починаючи з початку III кварталу. Тобто з 01.07.2011 р. подавалася нова звітність за півріччя.
Як буде з 01.07.2012 р.: враховуючи змінене словосполучення абзацу 2 п. 46.6 ПКУ щодо подання звітності «...за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення...», якщо нову звітність з податку на прибуток, скажімо, буде оприлюднено 02.08.2012 р. (III квартал), то звітність за новою формою подаватиметься лише за IV квартал 2012 року. Але з огляду на те, що ми розглядаємо звітність з податку на прибуток, нову форму звітності подаємо за звітний період, до якого входить IV квартал, тобто за 2012 рік.
Надання податкових консультацій — уточнили?
Відповідно до попередньої редакції п. 52.4 ПКУ, податкові консультації надавалися «органом ДПС або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом ДПС або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом ДПС або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи».
Зміст цієї норми завжди викликав чимало запитань, про що свідчить «гаряча лінія» тижневика «Дебет-Кредит». Зокрема, до кого ліпше звертатись, якщо питання є складним? Чи потрібно дотримуватись підпорядкованості при зверненні за податковою консультацією? I взагалі — за якими критеріями вибирати податковий чи митний орган для отримання консультації?
Ці запитання цілком логічні, адже приписи наведеної норми давали право вибору, без встановлення жодних критеріїв вибору, органу, до якого потрібно звернутися за роз'ясненнями. Тим більше, що нерідкими є випадки пересилання запитів про отримання податкової консультації органам вищого рівня чи органам, підпорядкованим ДПСУ.
Судова практика щодо надання податкових консультацій
Логічно-граматичний аналіз змісту норми п. 52.4 ПКУ дає підстави для висновку, що платник податків має право на отримання податкової консультації від:
1) органу ДПС або митного органу, в якому платник податків перебуває на обліку;
2) вищого органу ДПС або вищого митного органу, якому такий орган адміністративно підпорядкований;
3) центрального органу ДПС або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
При цьому Податковий кодекс України не визначає жодних критеріїв (щодо складності запиту, суб'єкта звернення тощо), за якими розмежовується право платника податків на звернення до податкового органу тієї чи іншої ланки, так само як і не встановлює певної черговості (послідовності), якої платник податків має дотриматися при зверненні до податкових органів різних рівнів.
Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2011 р. у справі №2а-13400/11/2670
Коментовані зміни хоча вносять деяку ясність щодо наведених запитань, проте частково визначають, що консультації надаються органом ДПС, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, а далі — за вибором платника податків: або вищим органом ДПС, або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також ДПС або ДМС України.
Щодо узагальнюючих податкових консультацій, то вони відповідно до п. 52.6 ПКУ:
— надаються центральним органом контролюючого органу;
— стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань;
— затверджуються наказом;
— підлягають оприлюдненню: тепер також і за допомогою Iнтернет-ресурсів.
Податкова вимога — поріг 340 грн замість 17 грн
Нагадаємо, що до 01.07.2012 р. згідно з абз. 2 п. 59.1 ПКУ податкова вимога могла не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищувала одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн).
Найважливішою зміною, що докорінно змінює підхід до поняття податкової застави, є встановлення прийнятими змінами межі розміру податкового боргу, до якої податкова застава не виникає.
Раніше податкова застава виникала незалежно від суми податкового боргу. Тепер право податкової застави не застосовуватиметься, якщо податковий борг становить менше 20 н. м. д. г. (це 340 грн). До цієї суми податковим органом також не надсилаються податкові вимоги (зміни до п. 59.1 ПКУ).
Водночас у разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує поріг у 340 грн, орган ДПС надсилає (вручає) податкову вимогу такому платникові податків.
Відповідні зміни внесено й до п. 89.2 ПКУ в частині підстав виникнення права податкової застави.
Зміни стосуються й п. 59.5 ПКУ, нова редакція якого тепер звучить так: «У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається)».
Попередня редакція норми п. 59.5 ПКУ визначала лише обов'язок платника податків погасити всю суму податкового боргу, навіть у тому випадку, коли сума боргу з часом збільшується порівняно зі сумою боргу за надісланою (врученою) податковою вимогою. Внаслідок цього при зверненні до адміністративного суду за стягненням податкового боргу виникали непорозуміння із сумою стягнення, оскільки вона у зв'язку зі збільшенням значно відрізнялася від суми боргу, про яку було повідомлено платника податків. Практика розгляду судами таких подань органів ДПС була різною.
Тож ВАСУ листом від 12.04.2012 р. №1044/11/13-12 витлумачив попередню редакцію п. 59.5 ПКУ так: ні Кодекс, ні Наказ ДПАУ від 24.12.2010 р. №1037 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» не містять норми про необхідність повторного надсилання платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платникові податків на суму збільшеного податкового боргу чи його різниці.
Саме це й спричинило певні складності при розгляді судами подань податкових органів про стягнення податкового боргу за податковими вимогами за правилами ст. 183-3 КАСУ.
Тож якщо сума податкового боргу, зазначеного у поданні про стягнення коштів за податковим боргом, буде більшою за суму податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, надісланій платнику податків, орган ДПС повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
Як бачимо, при прийнятті Закону №4834 законодавці врахували позицію ВАСУ та виправили приписи ПКУ в цій частині.
Загалом виходячи зі змісту рекомендацій ВАСУ при зміні податкового боргу (збільшення чи зменшення його розміру) податковому органу у разі звернення до адміністративного суду з поданням про стягнення податкового боргу потрібно буде довести:
— факт надсилання (вручення) податкової вимоги платнику податків;
— дату виникнення податкового боргу;
— розмір податкового боргу (для чого потрібно надати відповідні розрахунки із зазначенням періодів, за які виник борг, та підстав виникнення податкового боргу — податкові декларації, податкові повідомлення-рішення тощо).
Щодо податкової застави на увагу заслуговують такі зміни у ПКУ:
— майно платника податків звільняється з податкової застави з дня набрання законної чинності відповідним рішенням суду про припинення податкової застави (раніше — «прийняття відповідного рішення судом») у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (пп. 93.1.3 ПКУ). Отже, при формуванні позовних вимог це слід обов'язково враховувати;
— підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її вилучення з відповідних державних реєстрів (раніше — «державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна») є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 — 93.1.5 пункту 93.1 ПКУ;
— у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 ПКУ таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних держреєстрів) з дня отримання органом ДПС підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (ПКУ доповнено новим п. 93.4).
Статтю 95 ПКУ щодо продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, доповнено двома пунктами — 95.23 і 95.24, якими платнику податків дозволено самостійно відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, але лише у разі згоди органу ДПС та спрямування коштів на погашення податкового боргу, за умови, що:
1) для узгодження такої операції з відчуження майна платник податків отримає від податкового керуючого згоду, що зміст такої операції та фінансово-економічні наслідки її проведення з урахуванням цінових умов та/або форм розрахунку не призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або в повному обсязі погасити податковий борг;
2) у разі якщо суми коштів, отриманої у результаті продажу майна платника податків, недостатньо для погашення податкового боргу, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу.
Взяття на облік платника податків підтверджуємо випискою з ЄДР
Внесеними до п. 64.1 ПКУ змінами встановлено, що дані про взяття на облік у податковому органі юридичних осіб та їхніх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів в органах ДПС передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у день взяття на облік юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (раніше взяття на облік в органах ДПС здійснювалося «... на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданої державним реєстратором...»).
За новою редакцією п. 64.3 ПКУ взяття на облік юросіб та їхніх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів в органах ДПС згідно з пунктом 64.1 цієї статті підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юросіб та фізичних осіб — підприємців, яка надсилається (видається) цим юрособам та відокремленим підрозділам юросіб у порядку, встановленому Законом №755.
У разі взяття на облік юридичних осіб та їхніх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів в органах ДПС згідно з п. 64.2 цієї статті цим юрособам та відокремленим підрозділам юросіб наступного робочого дня з дня взяття на облік за основним місцем обліку надсилається (видається) довідка про взяття на облік (абз. 2 п. 64.3 ПКУ). Також випискою з ЄДР підтверджується й взяття на облік самозайнятих осіб (зміни, внесені до п. 65.5 ПКУ).
Як зміст, так і мету наведених змін наразі зрозуміти складно. Адже це дуже нагадує процедуру відкриття рахунків у банку — доки податковий орган не надішле підтвердження про взяття на облік такого рахунку, видаткові операції банки не почнуть.
Так, щодо взяття на облік юросіб та їхніх відокремлених підрозділів (те ж саме стосується й підприємців) — доки податкові органи не повідомлять державного реєстратора про взяття на облік такого госпсуб'єкта, виписку з ЄДР не видадуть. Варто зазначити, що за логікою внесених змін відомості про взяття на облік госпсуб'єкта як платника податків в органах ДПС має бути відображено у виписці з ЄДР.
Оскільки до Закону №755 наразі змін не внесено, сподіваємось, що вже незабаром ми отримаємо відповідні роз'яснення з приводу застосування цих нововведень.
На продовження наведеної вище теми зазначимо, що відповідно до нової редакції п. 69.1 ПКУ банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків за наявності:
— документів, виданих органами ДПС, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, — для осіб, які стали на облік самостійно (пункти 4.1, 4.2 розділу IV наказу Мінфіну від 09.12.2011 р. №1588);
— виписки з Єдиного державного реєстру — для осіб, взяття на облік яких в органах ДПС здійснюється на підставі даних, наданих держреєстратором.
Увага! Зміни щодо адмінарешту майна
Серед підстав адміністративного арешту майна, визначених у пункті 94.2 ПКУ, таку підставу, як відсутність сертифікатів відповідності РРО, замінено новою підставою: відсутність РРО, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку (крім випадків, визначених законодавством).
Тобто тепер у разі коли підприємство (підприємець) мало застосовувати РРО, але не застосовувало їх або застосовувало незареєстровані РРО, йому може загрожувати адміністративний арешт майна. Нагадаємо, що, згідно з п. 94.10 ПКУ, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника податкового органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Відповідні зміни внесено й до пп. 94.19.8 ПКУ в частині припинення адмінарешту майна.
Мораторій на штрафи за РРО
Щодо використання РРО, які створюють контрольну стрічку в електронній формі, або ЕККА, які створюють контрольну стрічку у друкованому вигляді, то зміни внесено пп. 1 п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» коментованого Закону №4834. Так, з 01.07.2012 р. виконання вимог абз. 2 та 3 п. 7 ст. 3 Закону про РРО в частині передачі органам ДПС дротовими або бездротовими каналами зв'язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані, а також інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті, до 01.01.2013 р. здійснюється суб'єктами господарювання на добровільних засадах (розділ II «Прикінцеві положення» Закону про РРО доповнено новим п. 9).
Крім того, нагадаємо, що відповідно до розділу II Закону №27561 з 1 липня 2012 року статтю 17 Закону про РРО має бути доповнено новим пунктом, який передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 170 грн у разі неподання до органів ДПС звітності, пов'язаної із застосуванням РРО, РК та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО дротовими або бездротовими каналами зв'язку, у разі обов'язковості її подання.
Проте коментованими змінами строки застосування цієї відповідальності перенесено на 01.07.2013 р.
1 Закон України від 02.12.2010 р. №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011 р. №3609-VI).
Зміни щодо невиїзних перевірок
Редакційними змінами до ст. 78 ПКУ, що містила підстави для проведення документальної виїзної позапланової перевірки, із заголовку до переліку підстав вилучено слово «виїзна». Отже, ці самі підстави стосуються як виїзних, так і невиїзних позапланових перевірок. Зазначимо, однак, що посилання на статті 77 та 78 як перелік підстав для проведення документальної невиїзної перевірки і раніше містила присвячена цьому виду перевірок окрема стаття ПКУ — ст. 79.
Як відомо, згідно з п. 79.2 ПКУ, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами податкового органу тільки на підставі рішення його керівника, оформленого наказом, та за умови надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Тепер цю норму доповнено правилом, відповідно до якого лише надсилання чи надання вищеназваних документів та наявність підстав для проведення перевірки надає посадовим особам податкового органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Як і раніше, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Змінами до п. 86.4 ПКУ передбачено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації може не лише вручатися особисто платнику податків чи його законним представникам, а може надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення (раніше акт надсилався лише після відмови від підпису, що засвідчувалося актом відмови).
Нагадаємо, що відповідно до п. 86.7 ПКУ у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів, що відраховуються з дня отримання акта (довідки).
Зміни щодо фактичних перевірок
Цікавими виявилися зміни й до пунктів 80.2, 81.1 ПКУ, згідно з якими фактична перевірка раніше могла проводитися за наявності однієї з виключних обставин, на підставі наказу керівника податкового органу, копія якого мала вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки. Ця перевірка могла проводитися й у присутності осіб, що фактично здійснюють розрахункові операції (тобто без відома керівника), але вручати документи (копію наказу) слід було уповноваженому представникові чи платнику податків. Відповідно відсутність уповноваженого представника була своєрідною перепоною у проведенні перевірки. Тепер же Кодекс доповнено правилом, згідно з яким копію наказу можна вручати не лише платнику податків чи його представникові, але й особам, які фактично проводять розрахункові операції.
Вилучено норму абз. 2 пп. 75.1.3 ПКУ, період дії якої вже, по суті, завершився. Цей абзац передбачав на період «до введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» мораторій на проведення фактичних перевірок деяких категорій СМП. Оскільки ж зазначені положення ПКУ набрали чинності з 01.01.2012 р.1, мораторій з нового року, по суті, вже не діяв.
1 Закон України від 04.11.2011 р. №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності».
Зміни щодо подання заперечень до актів перевірок
Важливими є зміни щодо оскарження актів (довідок) перевірок платниками, які мають структурні підрозділи чи інші об'єкти, що можуть перевірятися іншими податковими органами, ніж основне місце обліку. Змінами до п. 86.7 ПКУ передбачено подання заперечень до податкових органів за основним місцем обліку.
Наведені зміни щодо подання заперечень до податкового органу саме за основним місцем обліку є зрозумілими у зв'язку зі змінами, внесеними до п. 86.5 ПКУ: у разі проведення перевірки платника податків (його відокремлених підрозділів) не за основним місцем обліку акт (довідка) перевірки надсилається органом, що проводив перевірку, до податкового органу за основним місцем обліку не пізніше 3-х робочих днів з моменту реєстрації акта.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит», Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор