Своїм наказом від 11.10.2011 р. №1273 Мінфін затвердив новий Порядок застосування податкової застави органами ДПС, який набрав чинності з дня опублікування1.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків — фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їхні відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції).
Відповідно до ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний:
1) самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (крім випадків, установлених ПКУ);
2) сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, до/або на день її подання;
3) якщо податкове зобов'язання визначається контролюючим органом, то:
— у разі визначення грошового зобов'язання на підставі пп. 54.3.1 — 54.3.6 ПКУ платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу). У разі оскарження платник зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження;
— у випадках, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у ПКУ, а якщо такі строки не визначено — протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
Такий обов'язок сплатити податки у строки, встановлені ПКУ, покладається п. 57.1 ПКУ також і на податкових агентів. У разі несвоєчасної сплати платником податкових зобов'язань виникає податковий борг. Погашенням податкового боргу відповідно до пп. 14.1.152 ПКУ є «зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом». Податковий борг погашається тільки коштами, у тому числі готівкою та безготівковими коштами, а також коштами, отриманими від продажу активів, що перебувають у податковій заставі. Відповідно до пп. 14.1.155 ПКУ податкова застава — це спосіб забезпечення оплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, установлений цим Кодексом.
Коли виникає право на податкову заставу
Право податкової застави не потребує письмового оформлення і виникає згідно з Кодексом в разі:
1) несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, — з наступного дня після закінчення зазначеного строку;
2) несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, — з дня виникнення податкового боргу.
День виникнення права податкової застави визначається на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами ДПС відповідно до законодавства.
Податкова застава поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення податкової застави і БВ якого відповідає сумі податкового боргу (крім випадків, передбачених п. 89.5 ПКУ), а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.
Якщо БВ майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на таке майно.
Продаж майна, яке перебуває у податковій заставі, регламентований ст. 95 ПКУ2.
1 Чинний з 09.12.2011 р. Опубліковано: «Офіційний вісник України» від 09.12.2011 р. №93. З документом можна ознайомитися на нашому сайті www.dtkt.com.ua в «ДК» №51-52/2011 у розділі «Документи для роботи. — Додатки до друкованого «ДК».
2 Відповідно до ст. 657 ЦКУ договір продажу майна, що перебуває у податковій заставі, не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з п. 95.3 цієї статті ПКУ для накладення стягнення на майно платника податковий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання дозволу надсилається для виконання органу ДПС, який здійснюватиме погашення податкового боргу. Воно є підставою для прийняття органом ДПС відповідного рішення про податкову заставу. Згідно зі ст. 3 Закону «Про виконавче провадження»1 у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються, зокрема, податковими органами.
З набранням чинності Порядком №1273 втрачає чинність нині чинний Порядок застосування податкової застави, який був затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1043 (наш коментар див. у «ДК» №8/2011). Необхідність затвердження Мінфіном нового Порядку викликана насамперед технічними причинами — адже відповідно до Положення №5842 Мінфін є керівним органом в системі оподаткування — отже, саме Мінфіном має бути затверджено такий важливий документ, як Порядок застосування податкової застави.
1 Закон України від 21.04.99 р. №606-XIV «Про виконавче провадження».
2 Положення про Державну податкову службу України, затверджене Указом Президента від 12.05.2011 р. №584/2011.
А крім того, відповідно до пп. 1 п. 4 Положення №584, органи ДПС здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків, інших платежів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі.
Новий Порядок №1273 майже не відрізняється від Порядку №1043. Проте дещо змінився порядок узгодження операцій із заставленим майном. Відповідно до розділу IV Порядку №1273 платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, проте може відчужувати таке майно тільки за згодою органу ДПС. Але якщо орган ДПС упродовж 10 днів від дня отримання відповідного звернення від платника не надав відповіді про надання (ненадання) згоди, платник податків має право відчужувати таке майно. Без згоди податківців можуть відчужуватися готова продукція, товари та товарні запаси, які є предметом застави, лише за таких умов:
— якщо предметом податкової застави є виключно зазначені активи, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу ДПС;
— якщо майно відчужується за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні (до 31.12.2012 р. звичайна ціна визначається відповідно до п. 1.20 Закону про прибуток);
— за умови що кошти від такого відчуження у повному обсязі будуть направлені для виплати заробітної плати, ЄСВ та/або погашення податкового боргу.
Для заміни предмета податкової застави платник має звернутися з письмовою заявою до органу ДПС. Така заміна здійснюється лише за згодою органу ДПС — для відчуження або оренди (лізингу) цього майна. При цьому такий платник зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Згода на заміну майна надається протягом 10 днів з дня отримання органом ДПС письмової заяви від платника та оформлюється шляхом складання акта опису майна (додаток 6 до Порядку №1273).
Наталія КУЦМІДА, «Дебет-Кредит»