Лізингоодержувач протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати річ у справному стані. Не виключено, що така особа несе витрати не тільки на утримання предмета фінлізингу. Розглянемо, як обліковувати операції ремонтів та поліпшень і як діяти, якщо предмет лізингу повертається лізингодавцю. Загальні положення та облік сторін операцій фінлізингу ми розглядали у «ДК» №44/2011.
Коротко про основне
Фінансовий лізинг — це оренда, за якою майно передається з відстроченою платою за нього та з правом користування (право власності передається не пізніше дати здійснення останнього платежу, про що потрібно зазначити у договорі). У податковому обліку фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг, з одного боку, належить до постачання товарів (пп. 14.1.191 ПКУ) і має податкові наслідки. З іншого боку, згідно з пп. 14.1.97 ПКУ, у лізингоодержувача отримання предмета фінлізингу у податковому обліку прирівнюється до придбання (без урахування процентів (комісій), нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) основних засобів. Вартість ОЗ, отриманого в умовах договору фінансової оренди, підлягає амортизації відповідно до абз. 2 п. 153.7 ПКУ. Орендарю (лізингоодержувачу) потрібно визначити та зазначити у первинних документах: до якої окремої групи ОЗ належить придбаний актив, строк корисного використання, який метод амортизації застосовуватиметься (типові форми первинної облікової документації з обліку: №ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», №ОЗ-6 «Iнвентарна картка обліку основних засобів», №ОЗ-14 (№ОЗ-15 або №ОЗ-16) «Розрахунок амортизації основних засобів» тощо)1. Згідно з п. 146.2 ПКУ амортизація нараховується помісячно починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта ОЗ в експлуатацію. Дата визнання суми амортизації у складі витрат лізингоодержувача залежатиме від напряму використання самого об'єкта. Якщо ОЗ використовується для реалізації (виготовлення продукції) товарів, виконання робіт, надання послуг, датою визнання витрат буде дата отримання доходу від такої реалізації. Такі амортизаційні відрахування формують собівартість реалізованого товару. Використання ОЗ з адміністративною метою або в операціях, пов'язаних зі збутом товарів, робіт, послуг, дає право на податкові витрати відповідного напряму за датою нарахування амортизації.
1 Типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів затверджено наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352.
Право на ремонти, поліпшення, страхування
Річ, яка використовується, потребує утримання, рано чи пізно ремонту, іноді поліпшення. Простежимо, хто зі сторін договору повинен здійснювати ремонти та має право на поліпшення предмета фінансової оренди.
Лізингоодержувач (орендар) зобов'язаний відповідно до умов договору фінансової оренди підтримувати предмет лізингу у справному стані (див. п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону про фінлізинг). Тож протягом строку дії договору така особа несе витрати на:
1) утримання предмета лізингу, пов'язане з його експлуатацією;
2) технічне обслуговування;
3) ремонт, якщо інше не встановлене договором або законом.
Лізингоодержувач зобов'язаний:
- письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк — і продавця предмета про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;
- письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, — негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором.
Пункти 5, 6 ч. 2 ст. 11 Закону про фінлізинг
Умови ремонту і технічного обслуговування можуть визначатися як у самому договорі фінлізингу, так і в окремому договорі (див. ч. 3 ст. 11 Закону про фінлізинг).
Щодо поліпшення, то таке право виникає лише за погодженням з лізингодавцем. Своєю чергою, лізингодавець зобов'язаний відшкодувати лізингоодержувачу понесені витрати на ремонт, поліпшення, на його утримання, якщо це передбачено законом або договором (п. 4 ч. 2 ст. 10 Закону про фінлізинг). Якщо поліпшення речі проведено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів (ст. 15 Закону про фінлізинг)1.
1 «Якщо поліпшення предмета лізингу здійснене без дозволу лізингодавця, лізингоодержувач має право вилучити здійснені ним поліпшення за умови, що такі поліпшення можуть бути відділені від предмета лізингу без шкоди для нього» (ч. 2 ст. 15 Закону про фінлізинг).
Від випадкового знищення або пошкодження предмета оренди ніхто не застрахований. Якщо лізингоодержувач отримує предмет лізингу, ризик випадкового знищення або пошкодження переходить до нього, якщо інше не встановлене договором. Предмет лізингу та/або пов'язані з виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню у разі, якщо їх обов'язковість встановлено законом або договором. Витрати на страхування за договором фінансової оренди несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором (ст. 13 Закону про фінлізинг).
Облік страхування, ремонтів, поліпшень
Зверніть увагу: витрати на страхування лізингоодержувач може віднести до податкових витрат лише за умови, що обов'язковість страхування предмета оренди передбачено у договорі з лізингодавцем (пп. 140.1.6 ПКУ).
Дата визнання витрат зі страхування залежатиме від напряму використання предмета лізингу (за аналогією з датою визнання витрат лізингових платежів). Якщо, наприклад, у фінансову оренду одержано виробниче обладнання, суми страхового платежу відносяться до складу загальновиробничих витрат (пп. «г» пп. 138.8.5 ПКУ). Датою визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у цьому випадку відповідно до пунктів 138.4 та 138.8 ПКУ буде дата того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг). У бухгалтерському обліку це також витрати загальновиробничого призначення (п. 15.4 П(С)БО 16).
Якщо предметом фінлізингу є легковий автомобіль, який, наприклад, використовується у відрядженнях керівництва підприємства, сплачені суми зі страхування відноситимуться до адміністративних витрат. Якщо ж ним користуються у відрядженнях працівники відділу збуту чи реклами, витрати на страхування автомобіля належатимуть до витрат на збут (пп. «в» пп. 138.10.2 та пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ). Датою визнання витрат у цьому випадку є звітний період понесення таких витрат у бухобліку відповідно до п. 138.5 ПКУ. Аналогічно визнаються витрати у бухобліку: адміністративні витрати (п. 18 П(С)БО 16) або витрати на збут (п. 19 П(С)БО 16).
Якщо ОЗ є застрахованим, потрібно враховувати норми абз. 2 пп. 140.1.6 ПКУ: «Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання». У бухобліку реальні збитки підприємства за застрахованим предметом відображаються на субрахунку 993 «Iнші надзвичайні витрати». На субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій» відображається визнана сума відшкодування.
Отриманий предмет фінлізингу в податковому обліку для лізингоодержувача є придбанням основного засобу. Тому цілком логічно, що порядок відображення у складі витрат коштів, витрачених на ремонт (поліпшення) предмета фінлізингу, буде такий самий, як для ремонту (поліпшень) власних ОЗ.
Насамперед спробуємо розрізнити суть понесених витрат: що є ремонтом, а що — поліпшенням?
Згідно з п. 14 П(С)БО 7 витрати, пов'язані з поліпшенням ОЗ, — це фактично понесені витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо. Такі поліпшення приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта основного засобу. У п. 31 Методрекомендацій з обліку ОЗ наводяться приклади поліпшень:
а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою продовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.
Крім того, відповідно до п. 6 П(С)БО 14 витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди.
Згідно з п. 15 П(С)БО 7 ремонтні витрати, це «витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання». Відповідно сплачені за ремонт суми у бухобліку не збільшують первісну вартість ОЗ, а відносяться до витрат.
У податковому обліку відносити ремонтні суми (суми поліпшень) до витрат дозволяється не завжди. Потрібно враховувати норми пунктів 146.11 та 146.12 ПКУ (про що — далі). Відповідно бухгалтерський облік може не збігатися з податковим. Але зверніть увагу: для того щоб такі різниці не виникали у двох обліках, пунктом 14 П(С)БО 7 у бухобліку передбачено таке право платника податку: «Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством».
Раніше ми зазначали, що від умов договору про фінлізинг (або окремого договору) залежить, хто зі сторін несе витрати на ремонт ОЗ. Можливі такі варіанти:
1) лізингоодержувач ремонтує об'єкт фінлізингу за власний рахунок;
2) лізингоодержувач ремонтує об'єкт фінлізингу та отримує відшкодування вартості ремонту від лізингодавця.
Отримане у фінансову оренду майно належить до окремої групи ОЗ у лізингоодержувача. Отже, орендар під час здійснення витрат на ремонт або поліпшення (такі витрати мають бути підтверджені документально) керується пунктами 146.11 та 146.12 ПКУ:
1) первісна вартість основного засобу збільшується на суму ремонтних витрат (поліпшень) у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року1 (на збільшення вартості відноситься не вся сума ремонту, а лише та, що фактично перевищує цей ліміт);
2) сума ремонтних витрат (поліпшень), що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ на початок звітного року2 відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт (поліпшення) був здійснений.
1 При розрахунку 10-відсоткового ліміту визначати БВ всіх ОЗ у 2011 році потрібно на 01.01.2011 р., див. лист ДПАУ від 27.05.2011 р. №100011/6/15-0315.
2 Відповідно до пп. 145.1.7 ПКУ, на ОЗ груп 1 та 13 амортизація не нараховується, тому для правильного визначення ліміту із загальної балансової вартості ОЗ земельні ділянки та природні ресурси вилучаються.
Нагадаємо: поліпшення ОЗ, узятого у фінансову оренду, можливе лише за погодженням з лізингодавцем. Якщо поліпшення проведене за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів.
Пам'ятайте: нарахування амортизації у бухобліку зупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації ОЗ (п. 23 П(С)БО 7). Будь-яких застережень щодо ремонтів немає. Але якщо на час ремонтів ОЗ не використовується, логічно на добровільних засадах зупинити нарахування амортизації, адже строк використання ОЗ зупиняється. Виведення ОЗ з експлуатації здійснюється на підставі документів, які свідчать про таке виведення (№ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»).
У податковому обліку нарахування амортизації зупиняється внаслідок реконструкції, модернізації, дообладнання, поліпшення та з інших причин (пп. 145.1.2 та п. 146.2 ПКУ). Тому, на нашу думку, на час ремонтів ОЗ податкова амортизація також може не нараховуватися.
Мінімальний строк, на який амортизація не нараховуватиметься, становить один місяць, оскільки в обох обліках таке нарахування здійснюється помісячно.
Приклад 1 Предметом договору фінансової оренди (з терміном права користування 20 кварталів) є легковий автомобіль, вартість якого становить 168000,00 грн з ПДВ. Розмір щоквартальних лізингових платежів (у складі відсотків та комісій) — 6000,00 грн. Датою нарахування лізингових платежів є останній день звітного періоду — кварталу. З лізингодавцем погоджено поліпшення авто (встановлено сигналізацію, вартість якої — 5000,00 грн без ПДВ). Додатком до договору фінансової оренди встановлено, що лізингодавець зараховує вартість сигналізації у рахунок лізингових платежів. На початок звітного року у підприємства немає ОЗ, тож 10-відсоткового ліміту для відображення витрачених коштів на сигналізацію у складі витрат немає. Облік операції див. у таблиці 1.
Таблиця 1
Облік поліпшення у лізингоодержувача (до прикладу 1)
|
з/п |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Отримано автомобіль у фінансову оренду |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Реєстрація авто за тимчасовим талоном у ДАI |
|
|
|
|
|
|
|
Віднесено до БВ автомобіля витрати на його реєстрацію |
|
|
|
|
|
|
|
Введено авто в експлуатацію |
|
|
|
|
|
|
|
Встановлено сигналізацію на авто (підтверджено актом приймання-здачі від СТО)** |
105 |
152 |
|
|
|
|
|
Сплачено СТО за встановлення сигналізації |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано лізинговий платіж у частині заборгованості за авто (з ПДВ) 168000,00 : 20 = 8400,00 |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано лізинговий платіж: відсотки та комісія (без ПДВ) |
|
|
|
|
|
|
|
Сплачено лізинговий платіж 8400,00 + 6000,00 - 5000,00 = 9400,00 |
|
|
|
|
|
|
|
Оформлено акт взаємозаліку (зараховано вартість сигналізації у рахунок лізингових платежів) |
|
|
|
|
|
| * Відноситься до БВ автомобіля, див. п. 146.5 ПКУ. ** Пункт 14 П(С)БО 7: первісна вартість ОЗ збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням (10% ліміт відсутній). |
||||||
Приклад 2 Сплачено платникові ЄП — юрособі за поточний ремонт автомобіля, отриманого у фінансовий лізинг, 12000,00 грн без ПДВ. Договором фіноренди передбачено, що ремонт предмета оренди здійснюється за рахунок лізингоодержувача. БВ основних засобів, що підлягають амортизації у лізингоодержувача, на 01.01.2011 р. становить 200000,00 грн. Відповідно 10-відсотковий ліміт становитиме 20000,00 грн, з яких 15000,00 грн протягом року використано. Автомобіль здійснює доставку товарів до покупців. Амортизація на час ремонту підприємством не нараховується. Облік операції див. у таблиці 2.
Таблиця 2
Облік ремонту у лізингоодержувача (до прикладу 2)
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Сплачено СТО за ремонт |
|
|
|
|
|
|
|
Здійснено ремонтні роботи (підтверджено актом приймання-здачі від СТО) |
|
|
|
|
|
|
|
Зарахування заборгованості |
|
|
|
|
|
| * Сплачені за ремонт суми у бухобліку не збільшують первісну вартість авто, а відносяться до витрат (хоча за п. 14 П(С)БО 7 вартість ОЗ можна збільшити на суму витрат за податковим законодавством). ** Різниця між вартістю ремонту і залишком ліміту податкових витрат на ремонт (12000,00 - (20000,00 - 15000,00) = 7000,00 грн) у податковому обліку збільшить балансову вартість автомобіля. |
||||||
Приклад 2 (продовження) Автомобіль застраховано (умови договору фінлізингу). Після настання страхового випадку особа отримала відшкодування від страхової компанії у сумі 10000,00 грн (за мінусом франшизи). Умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь страхувальника-лізингоодержувача. Облік операції див. у таблиці 3.
Таблиця 3
Облік отримання страхового відшкодування у лізингоодержувача (до прикладу 2)
|
з/п |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Відображено суму відшкодування страхової компанії (зазначено у страховому акті) |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано страхового відшкодування |
|
|
|
|
|
Повернення предмета фінлізингу
Повернення предмета фінлізингу лізингоодержувачем здійснюється на підставі договору.
Якщо орендар повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю, сторони договору фінлізингу керуються спеціальним п. 153.7 ПКУ. Відповідно до цього пункту: «...У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення». Отже, якщо отримання об'єкта фіноренди прирівнюється до придбання ОЗ, то зворотна операція з повернення означає реалізацію ОЗ лізингодавцю.
Зверніть увагу: до лізингових платежів належить сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсація відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (п. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг). Але в операції зворотного лізингу у визначенні ціни реалізації бере участь лише частина суми компенсації вартості ОЗ, отриманого у фінлізинг, що є не сплаченою на дату повернення (включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу). Аналогічної думки дотримується ДПАУ у листі від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-261.
Суму зворотного продажу буде відображено у лізингоодержувача на підставі первинних документів: акта приймання-передачі, податкової накладної, договору тощо у сумі несплаченої компенсації (вартість ОЗ, який повертається, можна визначити за кредитом субрахунка 531 «Зобов'язання з фінансової оренди»).
В операції зворотного продажу важливо визначити дві вартості: БВ предмета фінлізингу, що повертається, та ціну реалізації. Але у такій операції потрібно враховувати норми п. 146.13 ПКУ: сума перевищення балансової вартості ОЗ над доходами від такого продажу включається до витрат платника податку — лізингоодержувача. БВ основного засобу прирівнюється до нуля, і різниця між балансовою вартістю та сумою зворотного продажу є податковими витратами орендаря.
Постає запитання: чи обкладається така операція ПДВ і що є базою у такому випадку? Повернення предмета фінансової оренди є операцією з постачання товарів (пп. 14.1.191 ПКУ), відповідно ПДВ виникає на загальних підставах. Але щодо визначення бази потрібно бути уважними. У вищезгаданому листі від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26 ДПАУ повідомляє, що база оподаткування визначається за загальним правилом пункту 188.1 ПКУ.
Загальне правило п. 188.1 ПКУ встановлює, що базою є договірна вартість, але не нижча за рівень звичайних цін (для визначення ЗЦ до 01.01.2013 р. діють норми п. 1.20 Закону про прибуток). Але у такій операції взагалі некоректно використовувати термін «договірна ціна». На нашу думку, потрібно керуватися спеціальним п. 153.7 ПКУ, де встановлюються правила визначення рівня ціни для такої операції. Договірна вартість та звичайна ціна в цьому випадку будуть однаковими: на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених на дату його повернення.
Зверніть увагу: операція не підлягатиме оподаткуванню, якщо лізингоодержувач, який повертає предмет лізингу, на таку дату не є платником ПДВ. Відповідно лізингодавець не матиме податкового кредиту при поверненні об'єкта фінлізингу. Але згідно з нормою п. 189.5 ПКУ: «У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу (розуміємо, у майбутньому. — Ред.) та ціною придбання таких товарів». Це означає, якщо надалі лізингодавець здійснюватиме постачання такого попередньо повернутого об'єкта, то базою оподаткування є додатна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів (розуміємо, що це ціна придбання, за якою лізингодавець у минулому отримав предмет лізингу назад). Ціною придбання була сума лізингових платежів у частині вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за актив на дату повернення.
Приклад 3 Предметом договору фінансової оренди є легковий автомобіль, вартість якого за цим договором — 168000,00 з ПДВ. Термін договору фіноренди становив 20 місяців. Розмір лізингових платежів протягом 10 місяців сплачено у сумі 144000,00 грн, з яких 84000,00 грн (з ПДВ) — частина компенсації вартості авто. У зв'язку зі скрутним фінансовим положенням лізингоодержувача прийнято рішення про розірвання угоди та повернення предмета лізингу.
Вихідні дані: первісна вартість предмета лізингу (ОЗ) — 140000,00 грн (без ПДВ); сума амортизації за 10 місяців (умовно) — 20000,00 грн; БВ основного засобу на дату повернення — 120000,00 грн; частина сплаченої компенсації вартості ОЗ на дату повернення — 70000,00 грн (без ПДВ); частина компенсації ОЗ, не сплачена на дату повернення, — 84000,00 грн (з ПДВ) (К-т субрах. 531); ціна реалізації визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінлізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення, — 70000,00 грн (без ПДВ).
Облік операцій у лізингоодержувача див. у таблиці 4.
Таблиця 4
Облік повернення ОЗ у лізингоодержувача (до прикладу 3)
|
з/п |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Переведено автомобіль до групи вибуття |
|
|
|
|
|
|
|
Списано суму амортизації |
|
|
|
|
|
|
|
Сума перевищення залишкової вартості об'єкта над його справедливою вартістю (ціною продажу) |
|
|
|
|
|
|
|
Повернення автомобіля |
|
|
|
|
П. 146.13 ПКУ |
|
|
Відображено ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Списана собівартість автомобіля |
|
|
|
|
|
| * Керуючись нормами п. 11 П(С)БО 14, актив фінансової оренди, визнаний утримуваним для продажу, відображається орендодавцем відповідно до П(С)БО 27. ** 120000 - 70000 = 50000 грн. |
||||||
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI
- Закон про фінлізинг — Закон України від 16.12.97 р. №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг».
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 14 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. №181.
- П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Мінфіну від 07.11.2003 р. №617.
- Методрекомендації з обліку ОЗ — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. №561.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»