У нещодавно прийнятому Податковому кодексі1 (далі — ПКУ) було встановлено новий вид податку — екологічний податок (Розділ VIII). Цей вид податку з'являється в українській системі оподаткування з 01.01.2011 р. і замінює собою збір за забруднення навколишнього середовища. У зв'язку з цим, з одного боку, в нормах, присвячених екоподатку, багато вже знайомого, а з іншого — є і нововведення. Їх ми і розглянемо.
Платники екоподатку
Платниками екоподатку встановлені:
1) суб'єкти господарювання незалежно від форм власності;
2) юридичні особи, які не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності;
3) бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації;
4) постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їхніх засновників, під час провадження діяльності на території України.
Суб'єкти господарювання та інші вищезазначені особи стають платниками екоподатку в тому разі, якщо вони здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення під час використання ними палива і якщо під час проведення діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони вони здійснюють:
1) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
2) скидання забруднюючих речовин безпосередньо до водних об'єктів;
3) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини2;
4) виникнення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
5) тимчасове зберігання радіоактивних відходів їхніми виробниками понад встановлений Ліцензійними умовами для цього виду діяльності термін.
Крім того, платниками екологічного податку є і звичайні фізособи, які не здійснюють господарської діяльності, — у тому разі, якщо вони здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення при використанні ними палива (п. 240.2 ПКУ).
Таким чином, у ПКУ закладено ширше поняття платника екоподатку порівняно з поняттям платника збору за забруднення навколишнього середовища, яке було закладено до Iнструкції №1623.
1 Податковий кодекс від 02.12.2010 р. №2755-VI. Опубліковано у газеті «Голос Україні» від 04.12.2010 р. №229-230.
2 Щодо звичайних побутових відходів, то побутове сміття, якщо його не прибирає комунальна служба і воно викидається на стихійне незареєстроване звалище, — це розміщення відходів. Екоподаток сплачується у тому разі, якщо СПД надає послуги з розміщення відходів (сміття) у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах. Якщо розміщення є незаконним, сплачується не податок, а штраф (див., наприклад, лист МінЖКГ від 18.02.2010 р. №11/15-1511).
3 Iнструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінекобезпеки України і ДПАУ від 19.07.99 р. №162/379.
Податкові агенти
Якщо порівнювати екологічний податок зі збором за забруднення навколишнього середовища, то найбільшою новиною стала поява при сплаті цього виду податку посередників — податкових агентів.
Податкові агенти у частині екологічного податку — це суб'єкти господарювання, які (п. 241.2 ПКУ):
1) здійснюють оптову торгівлю паливом;
2) здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю паливом).
Податкові агенти виконують свої функції щодо всіх покупців палива. Таким чином, СГД, які використовують паливо і забруднюють таким чином довкілля, звіти з екологічного податку щодо цього виду забруднення подавати не повинні.
Але сплачувати цей податок фактично доведеться покупцям, у т. ч. і СГД, не під час списання використаного палива, а під час його купівлі, у складі його ціни. Податкові агенти лише перераховуватимуть його до бюджету. Таким чином, з нового року ціна на всі види палива, очевидно, зросте у розмірі, що залежить від ставки екоподатку.
Торговці паливом — податкові агенти повинні розраховувати екоподаток виходячи з обсягів продажів певних видів палива, які орієнтовно будуть використані для пересувних джерел забруднення (таких як бензин, дизпаливо, газ), відображати нарахований екоподаток у звітності та сплачувати його до бюджету в терміни, встановлені п. 250.2 ПКУ.
Приклад Підприємство — оптовий продавець палива продало за I квартал 2011 р. 5000 тонн неетильованого бензину і 3000 тонн дизпалива із вмістом сірки 0,005 мас. % — 0,035 мас. %.
Ставка екоподатку (відповідно до п. 244.1 ПКУ):
— з неетильованого бензину — 50%1 від 68 грн/т, тобто 34 грн/т;
— з дизпалива з вмістом сірки 0,005 мас. % — 0,035 мас. % — 50%1 від 47 грн/т, тобто 23,5 грн/т.
Таким чином, сума екоподатку, яку продавець нарахує за I квартал 2011 р., становитиме: 5000 х 34 + 3000 х 23,50 = 170000,00 + 70500,00 = 240500,00 грн.
Особи, звільнені від сплати екоподатку
Звільняються від сплати податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання та заготівлю відходів як вторсировини, здійснюють статутну діяльність зі збирання та заготівлі таких відходів, розміщуючи їх на власній території (об'єктах), і надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ПКУ).
Також звільняються від сплати податку суб'єкти у сфері застосування ядерної енергії, які:
1) до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, в якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір про повернення відпрацьованого такого джерела за межі України підприємству — виробнику цього джерела (пп. 240.3.1 ПКУ);
2) здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи (пп. 240.3.2 ПКУ);
3) є державними спеціалізованими підприємствами з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та поховання цих радіоактивних відходів, які перебувають у власності держави, а також дезактивація радіаційно забруднених об'єктів (п. 240.4 ПКУ).
Ставки екоподатку
Перелік ставок екологічного податку наведено у статтях 243 — 248 ПКУ. Їх досить багато і залежать вони від виду забруднюючої речовини.
Проте застосовувати ці ставки потрібно з урахуванням п. 2 Підрозділу 5 Розділу XX «Перехідні положення», в якому передбачено поетапне запровадження ставок:
1) з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50% від ставок, визначених ст. 243 — 246 ПКУ;
2) з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75% від ставок, визначених ст. 243 — 246 ПКУ;
3) з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року включно ставки податку становлять 100% від ставок, визначених ст. 243 — 246 ПКУ.
Проаналізуємо, які ставки екоподатку застосовуватимуться у 2011 році з урахуванням 50%2.
1 З 01.01.2011 р. до 31.12.2012 р. ставки, зазначені у ст. 244 ПКУ, становлять 50%, див. п. 2 Підрозділу 5 Розділу XX ПКУ.
2 Нагадуємо, що ставки екоподатку, встановлені ст. 247, 248 не зміняться, оскільки на них дія п. 2 підрозділу 5 розділу XX не поширюється.
Забруднення стаціонарними джерелами
Таблиця 1
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
|
Назва забруднюючої речовини
|
Ставка податку, грн за тонну
|
| Азоту оксиди |
610,5
|
| Аміак |
114,5
|
| Ангідрид сірчистий |
610,5
|
| Ацетон |
229
|
| Бенз(о)пірен |
777171,5
|
| Бутилацетат |
137,5
|
| Ванадію п'ятиокис |
2290
|
| Водень хлористий |
23
|
| Вуглецю окис |
23
|
| Вуглеводні |
34,5
|
| Газоподібні фтористі сполуки |
1511,5
|
| Тверді речовини |
23
|
| Кадмію сполуки |
4832
|
| Марганець та його сполуки |
4832
|
| Нікель та його сполуки |
24619
|
| Озон |
610,5
|
| Ртуть та її сполуки |
25878,5
|
| Свинець та його сполуки |
25878,5
|
| Сірководень |
1962
|
| Сірковуглець |
1275
|
| Спирт н-бутиловий |
610,5
|
| Стирол |
4458
|
| Фенол |
2771
|
| Формальдегід |
1511,5
|
| Хром та його сполуки |
16389,5
|
Таблиця 2
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до таблиці 1 та на які встановлено клас небезпечності
|
Клас небезпечності
|
Ставка податку, грн за тонну
|
|
I
|
4366,5
|
|
II
|
1000
|
|
III
|
149
|
|
IV
|
34,5
|
Для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до таблиці 1 та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуглецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук) у атмосферному повітрі населених пунктів (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Ставки екологічного податку для стаціонарних джерел забруднення
|
Орієнтовно безпечний рівень впливу речовин (сполук) (міліграмів на куб. метр)
|
Ставка податку, грн за тонну
|
| Менше 0,0001 |
183806
|
| 0,0001 — 0,001 (включно) |
15748,5
|
| 0,001 — 0,01 (включно) |
2175,5
|
| 0,01 — 0,1 (включно) |
610,5
|
| 0,1 — більше 10 |
23
|
Ставка податку за викиди двоокису вуглецю становить 0,1 гривні за 1 тонну.
Для забруднюючих речовин (сполук), на які не встановлено клас небезпечності та орієнтовно безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I класу небезпечності згідно з таблицею 2.
Забруднення пересувними джерелами
Таблиця 4
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива
|
Вид палива
|
Ставка податку, грн за тонну
|
| Бензин неетилований |
34
|
| Бензин сумішевий |
28
|
| Зріджений нафтовий газ |
46
|
| Дизельне біопаливо |
29
|
| Дизельне пальне із вмістом сірки: | |
| більш як 0,2 мас. % |
34
|
| більш як 0,035 мас. %, але не більш як 0,2 мас. % |
26
|
| більш як 0,005 мас. %, але не більш як 0,035 мас. % |
23,5
|
| не більш як 0,005 мас. % |
15
|
| Мазут |
34
|
| Стиснений природний газ |
23
|
| Бензин авіаційний |
23,5
|
| Гас |
29
|
Забруднення водних об'єктів
Таблиця 5
Ставки податку за скиди окремих забруднюючих речовин у водні об'єкти
|
Назва забруднюючої речовини
|
Ставка податку, грн за тонну
|
| Азот амонійний |
401
|
| Органічні речовини (за показниками БСК 5) |
160,5
|
| Завислі речовини |
11,5
|
| Нафтопродукти |
2359
|
| Нітрати |
34,5
|
| Нітрити |
1969,5
|
| Сульфати |
11,5
|
| Фосфати |
320,5
|
| Хлориди |
11,5
|
Таблиця 6
Ставки податку за скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, які не увійшли до таблиці 5 та на які встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу
|
Гранично допустима концентрація забруднюючих речовин або орієнтовно безпечний рівень впливу (міліграмів на літр)
|
Ставка податку, грн за тонну
|
| до 0,001 (включно) |
42016,5
|
| 0,001 — 0,1 (включно) |
30464
|
| 0,1 — 1 (включно) |
5252
|
| 1 — 10 (включно) |
534,5
|
| понад 10 |
107
|
За скиди забруднюючих речовин, на які не встановлено гранично допустиму концентрацію або орієнтовно безпечний рівень впливу, застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації, наведеної у таблиці 6.
За скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку, зазначені у таблицях 5, 6, збільшуються у 1,5 раза.
Розміщення відходів
Таблиця 7
Ставки податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів
|
Вид забруднюючих матеріалів
|
Ставка податку, грн за одиницю
|
| обладнання та прилади, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням |
215,5
|
| люмінісцентні лампи |
3,75
|
Таблиця 8
Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів
|
Клас небезпеки відходів
|
Рівень небезпечності відходів
|
Ставка податку, грн за тонну
|
|
I
|
надзвичайно небезпечні |
350
|
|
II
|
високонебезпечні |
12,75
|
|
III
|
помірно небезпечні |
3,2
|
|
IV
|
малонебезпечні |
1,25
|
| малонебезпечні нетоксичні відходи гірничодобувної промисловості |
0,125
|
За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки (див. таблицю 8).
За розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у таблицях 7, 8, збільшуються у 3 рази.
Таблиця 9
Коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі
|
Місце (зона) розміщення відходів
|
Коефіцієнт
|
| В межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж |
3
|
| На відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту |
1
|
У відповідних положеннях ПКУ закріплено принципи розрахунків для визначення сум податку за різні види забруднень. Докладніше щодо порядку сплати екоподатку усіма його платниками читайте в наступних числах «ДК».
Звітність
Платники податку, за винятком тих, які здійснюють забруднення навколишнього середовища внаслідок використання палива пересувними джерелами забруднення, і податкові агенти вже з I кварталу 2011 р. повинні будуть складати податкові декларації за формою, затвердженою ДПС за погодженням з Мінфіном та Комітетом ВРУ з податкової політики. В наступних числах «ДК» читайте матеріал, присв'ячений заповненню такої декларації.
Декларацію з екологічного податку подаватимуть до органів ДПС протягом 40 календарних днів, наступних після останнього календарного дня податкового (звітного) кварталу (п. 250.2 ПКУ).
Терміни сплати податку
Сплачувати екологічний податок і платники, і податкові агенти повинні протягом десяти календарних днів, наступних після граничного терміну подання декларації (пп. 250.2 ПКУ).
Таким чином, граничний термін сплати екоподатку — протягом 50 календарних днів, наступних після останнього календарного дня податкового (звітного) кварталу.
Декларацію з екоподатку подають:
1) за місцем розміщення цих джерел, місць або об'єктів — за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скидання забруднюючих речовин до водних об'єктів, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях або на об'єктах;
2) за місцезнаходженням пунктів продажу палива — за паливо, реалізоване податковими агентами;
3) за місцезнаходженням платника на податковому обліку в органах ДПС — за утворення радіоактивних відходів і тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії термін.
Якщо місце подання декларації не збігається з місцем перебування платника на податковому обліку в органах ДПС, за місцем обліку слід подавати копії декларацій з екоподатку, поданих до інших територіальних органів ДПС.
Крім того, п. 250.9 ПКУ передбачено: у разі якщо платник екоподатку з початку звітного року не планує викидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, створення радіоактивних відходів протягом такого звітного року, то такий платник податків зобов'язаний повідомити про це орган ДПС за місцезнаходженням джерел забруднення і скласти заяву про відсутність у нього в звітному році об'єкта обчислення екоподатку. Подання такої заяви (наразі не встановленої форми) передбачає звільнення платника екоподатку від подання до органів ДПС податкових декларацій протягом такого звітного року.
Якщо платник екоподатку таку заяву не подасть, то він зобов'язаний буде продовжувати подавати податкові декларації у звичайному порядку.
Відповідальність за порушення
На жаль, ПКУ передбачає посилення фінансової відповідальності платників податків та податкових агентів за порушення податкового законодавства. Виправляти помилки самостійно, що особливо призвели до заниження сплачуваного податку, є набагато вигіднішим, ніж чекати, поки їх виявить податкова перевірка.
Нові фінансові санкції до порушників такі:
1) за неподання або невчасне подання податкової декларації платник податків сплачує штраф у розмірі 170 грн за кожне таке неподання або затримку. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, призводять до сплати ним штрафу у розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або затримку (пп. 120.1 ПКУ);
2) за несплату узгодженої суми податку у встановлені терміни платник податків сплачує:
— у разі затримки до 30-ти календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
— у разі затримки понад 30-ти календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (ст. 126 ПКУ).
Статтею 59 ПКУ передбачено, що у разі виникнення недоплати з податку платникові податків надсилається податкова вимога (яка, втім, може і не надсилатися, якщо несплата не перевищує 1 н. м. д. г. — 17 грн). У такій вимозі зазначаються: дані про факт виникнення податкового зобов'язання і право податкової застави, розмір податкового боргу, що забезпечується цією заставою, обов'язок погасити податковий борг і можливі наслідки його непогашення у встановлений термін, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату і час проведення публічних торгів з їх продажу.
Крім того, платник податків зобов'язаний сплатити пеню, у разі якщо узгоджене податкове зобов'язання не буде сплачене ним у встановлений п. 250.2 ПКУ термін. Пеня сплачується за термін з дня закінчення граничного терміну погашення узгодженого податкового зобов'язання до дня (ст. 129 ПКУ):
а) або зарахування коштів на відповідний рахунок Держказначейства;
б) або проведення взаємозаліку зобов'язання з податку платника податків і зобов'язання з податків відповідного бюджету перед таким платником податків;
в) або запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (за рішенням суду про банкрутство платника податків або за рішенням НБУ).
Розмір пені — 120% річних облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з цих ставок буде більшою, за кожен календарний день недоплати.
Якщо платник екологічного податку або податковий агент до податкової перевірки самостійно виявить помилку в минулих податкових періодах1, він зобов'язаний буде її виправити. Якщо при цьому він донарахує податкові зобов'язання, то відобразити таке донарахування у звітності зможе двома способами (п. 50.1 ПКУ):
а) або подати уточнюючий розрахунок до декларації і сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 3% суми недоплати з податку;
б) або відобразити виправлення помилки у поточній декларації з цього податку, донарахувати у ній занижене у попередніх податкових періодах податкове зобов'язання, збільшивши його на суму штрафу у розмірі 5% від недоплати з податку.
Якщо ж помилку виявлять спеціалісти Державної податкової служби і донарахують податкове зобов'язання, платник податків зобов'язаний буде сплатити штраф у розмірі 25% від суми заниження податку. Якщо податкова перевірка донарахує зобов'язання з цього податку повторно протягом 1095 днів, то платник податків платитиме штраф у розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання. Якщо ж ситуація повториться втретє і більше протягом 1095 днів з дня донарахування податкового зобов'язання за першою помилкою2, розмір штрафу за такі повторні порушення зростає до 75% від суми донарахованого податку (пп. 123.1 ПКУ).
1 Протягом 1095 календарних днів з дати граничного встановленого терміну подання декларації, а якщо декларацію було подано пізніше — з дня фактичного її подання. Якщо декларацію не було подано взагалі, термін позовної давності не встановлюється.
2 Дату відліку 1095 днів для повторного штрафування у ПКУ чітко не визначено, і фраза «протягом 1095 днів з дня донарахування податкового зобов'язання за першою помилкою» виникла на тій підставі, що якщо у статті ПКУ йдеться про третє і більше порушеннь, то відлік потрібно вести від першого, а не від останнього за датою порушення. Хоча не виключено, що ДПАУ матиме іншу, більш фіскальну точку зору, варто почекати практики застосування цієї норми і податкових роз'яснень.
Проте відомо, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня до 30 червня 2011 року включно застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (п. 7 підрозділу 10 Розділу XX).
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»