Незважаючи на те що з Податкового кодексу було вилучено окремий розділ, який мав би регулювати спрощену систему оподаткування, правила для підприємців — платників єдиного податку з нового року все-таки змінилися. Розгляньмо, що до чого, у нашій статті.
Що нового загалом
У новому році спрощена система оподаткування для підприємців і надалі визначається Указом №7271. Проте тепер уже з урахуванням підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ.
Крім того, Закон про ЄСВ2 зобов'язав підприємців сплачувати єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) «за себе» на загальних підставах. Нагадаємо, що раніше підприємці були звільнені від сплати деяких соціальних та пенсійних внесків «за себе». Виняток становила тільки запроваджена в середині 2010 року доплата до мінімального розміру пенсійного внеску.
Введення обов'язкової сплати соціальних внесків мало би збільшити навантаження на підприємців, оскільки сплату єдиного податку ніхто не відміняв. Проте тут ситуацію врегулював Кабмін, який вніс зміни до постанови, якою роз'яснювалися норми Указу №7273. Розгляньмо докладніше, як поява нових документів вплинула на підприємців — платників єдиного податку.
1 Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. №746).
2 Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
3 Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1196 було внесено зміни до Постанови КМУ від 16.03.2000 р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727».
Сплата ЄСВ за підприємця
Як уже згадувалося, підприємці на спрощеній системі оподаткування належать до платників єдиного соціального внеску (п. 4 ч. 1 статті 4 Закону про ЄСВ).
Для підприємців — платників єдиного податку ЄСВ встановлюється в розмірі 34,7% від бази нарахування (ч. 11 статті 8 Закону про ЄСВ). При цьому для таких платників база нарахування ЄСВ за себе визначається самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше бази нарахування мінімального страхового внеску. Мінімальний та максимальний розміри ЄСВ прив'язані до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно), що встановлюється законом про держбюджет. Розміри цих показників та відповідно мінімально та максимально допустимі розміри ЄСВ для платників єдиного податку наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Мінімально та максимально допустимі розміри ЄСВ у 2011 році для платників єдиного податку (грн)
База нарахування ЄСВ
|
З 01.01. по 31.03.
|
З 01.04 по 30.09
|
З 01.10 по 30.11
|
З 01.12 по 31.12
|
Розмір прож. мін. для працездатних осіб, грн |
941
|
960
|
985
|
1004
|
Максимальний розмір бази нарахування ЄСВ (15 розмірів прож. мін. для працездатних осіб) |
14115
|
14400
|
14775
|
15060
|
Максимальний розмір ЄСВ (34,7% від макс. бази) |
4897,91
|
4996,8
|
5126,93
|
5225,82
|
Мінімальна заробітна плата |
941
|
960
|
985
|
1004
|
Мінімальний розмір ЄСВ (34,7% від мін. зарплати) |
326,53
|
333,12
|
341,80
|
348,39
|
ЄСВ сплачується щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки, перелік яких можна отримати в розділі «Довідники» порталу www.dtkt.com.ua.
У разі бажання підприємців брати участь на добровільних засадах у наступних видах страхування, вони сплачують ЄСВ у підвищеному розмірі:
1) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності — ЄСВ 36,6%;
2) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання — 36,21%;
3) за всіма видами страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з ТВП, від нещасного випадку на виробництві) — 38,11%.
Сплата ЄСВ за найманих працівників
Щодо сплати ЄСВ з фонду оплати праці найманих працівників, то тут підприємець — платник єдиного податку нічим не відрізняється від інших роботодавців. Як усі, він платить нарахування на ФОП у відсотках, установлених залежно від класу професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників з урахуванням видів їх економічної діяльності1. Наприклад, підприємців, які здійснюють роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом (КВЕД 52.11.0), віднесено до 5 класу професійного ризику. Відповідно ставка нарахування ЄСВ на ФОП для таких роботодавців становить 36,8% (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Перелік ставок ЄСВ залежно від класів професійного ризику, а також Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва можна переглянути на сайті www.dtkt.com.ua в тематичному довіднику «Єдиний соціальний внесок». Утримання із зарплати найманих працівників становлять 3,6% (ч. 7 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Звітним періодом для нарахування та сплати ЄСВ роботодавцями є календарний місяць. При цьому роботодавці зобов'язані сплачувати ЄСВ під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої цей внесок нараховується (і з авансових виплат, і при повному розрахунку із працівником за місяць). Але не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Приклад нарахування та утримання ЄСВ за найманих працівників див. нижче.
Сплата єдиного податку
Відповідно до змін, унесених Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1196, Держказначейство не здійснюватиме, як раніше, перерахування частини єдиного податку, сплаченого підприємцями, на рахунки Пенсійного та соцфондів. Натомість підприємець сам перераховує суми, з яких складається єдиний податок:
1) частина єдиного податку, що раніше перераховувалась до Пенсійного фонду (42%) та до фондів соцстрахування (15%), тепер сплачуватиметься підприємцями у складі щомісячного платежу з ЄСВ на рахунки, передбачені для сплати ЄСВ;
2) частина єдиного податку, що залишалася в місцевих бюджетах (43%), і надалі сплачуватиметься підприємцем на рахунки відповідного бюджету.
Отже, відтепер щомісяця підприємці на єдиному податку сплачуватимуть тільки 43% від встановленої ставки єдиного податку. Це саме стосується суми єдиного податку, що сплачується за найманих працівників підприємця2. Тож починаючи із платежу за лютий 2011 року, що мав бути сплачений не пізніше 20 січня, на рахунки єдиного податку підприємці сплачують тільки 43% від належної суми єдиного податку.
1 Клас професійного ризику виробництва страхувальника з урахуванням виду його економічної діяльності визначає ФСС від нещасних випадків (п. 2.3 постанови ПФУ від 27.09.2010 р. №21-6).
2 50% від ставки єдиного податку за кожного найманого працівника.
У таблиці 2 розраховано, яку саме суму сплачуватимуть підприємці залежно від встановленої для них ставки єдиного податку.
Таблиця 2
Суми єдиного податку, що належать до сплати щомісяця у 2011 році
Ставка ЄП
|
Сума ЄП до сплати в місцевий бюджет (43% від суми ЄП)
|
20
|
8,60
|
30
|
12,90
|
40
|
17,20
|
50
|
21,50
|
60
|
25,80
|
70
|
30,10
|
80
|
34,40
|
90
|
38,70
|
100
|
43,00
|
110
|
47,30
|
120
|
51,60
|
130
|
55,90
|
140
|
60,20
|
150
|
64,50
|
160
|
68,80
|
170
|
73,10
|
180
|
77,40
|
190
|
81,70
|
200
|
86,00
|
Приклад Підприємець — платник ЄП за ставкою 170 грн. Має трьох найманих працівників. ФОП за січень становить 3000 грн. Він має сплатити не пізніше 20 лютого 2011 року єдиний податок за березень у сумі:
170 грн х 43% = 73,10 грн (за себе);
170 грн х 50% х 3 х 43% = 109,65 грн (за трьох працівників).
Також в лютому підприємець має сплатити за січень ЄСВ у сумі:
1) нарахування: 3000 грн х 36,8% = 1104 грн;
2) утримання: 3000 грн х 3,6% = 108 грн;
3) ЄСВ «за себе» (мін. сума): 941 х 34,7% = 326,53 грн.
Зверніть увагу! Iнспектори ДПА на місцях радили підприємцям заплатити за лютий повну суму єдиного податку. Така вказівка мотивувалась тим, що програмне забезпечення іще не було переналаштоване на нову схему сплати єдиного податку, і в разі сплати підприємцем тільки 43% від встановленої суми єдиного податку за особовим рахунком платника виникне недоїмка з автоматичним нарахуванням пені на суму недоплати. Проте суму переплати обіцяють врахувати в рахунок майбутніх платежів з єдиного податку. В будь-якому разі, незалежно від суми єдиного податку, яку було сплачено, єдиний соцвнесок має бути сплачено в повному розмірі!
Увага! Податковим кодексом введено штрафні санкції за несплату (неперерахування) підприємцем сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом. Порушення карається штрафом у розмірі 50% від установленої ставки податку (п. 122.1 ПКУ). Ця санкція застосовуватиметься з 1 липня 2011 року.
Iнші зміни
Відносини із платниками податку на прибуток. Незважаючи на вищезгадане скасування розділу XIV ПКУ, найболючіше нововведення стосовно підприємців — платників єдиного податку все-таки «прийшло» з новим ПКУ і набере чинності з початком II кварталу. А саме: з 1 квітня 2011 року платники податку на прибуток не зможуть включати до витрат суми, сплачені підприємцям — платникам єдиного податку за придбані в них товари, роботи, послуги. Це правило не стосуватиметься підприємців, які надають послуги і роботи у сфері інформатизації.
ПДВ. Говорячи про ПДВ, необхідно згадати про те, що підприємці — платники ЄП не можуть бути зареєстровані платниками ПДВ навіть у добровільному порядку (пп. 14.1.139 ПКУ).
Постановою №1196 також було викладено в новій редакції норму, що зобов'язувала спрощенців, які не є платниками ПДВ, при імпорті сплачувати податок на додану вартість у загальному порядку (з нового року — у порядку, передбаченому Податковим кодексом). Проте ця зміна, як інші, внесені Постановою №1196, мала лише косметичний характер і була пов'язана з тим, що з нового року набрав чинності Податковий кодекс, який тепер визначає правила оподаткування, зокрема й ПДВ.
Iнші податки та збори. Варто також зазначити, що підрозділом 8 Розділу ХХ ПКУ було суттєво змінено перелік податків та зборів, від яких звільнено підприємців — платників єдиного податку. Відповідно до цього оновленого переліку підприємці — платники ЄП не є платниками:
1) податку на прибуток;
2) ПДФО;
3) ПДВ з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
5) плати за користування надрами;
6) збору за спецвикористання води;
7) збору за спецвикористання лісових ресурсів;
8) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Незважаючи на те, що ніде не зазначено про скасування ст. 6 Указу №727, варто керуватися все-таки вищезазначеним переліком.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»