Щокварталу звітують з ПДВ лише платники ЄП за ставкою 6%
! Платникам ПДВ
У своєму листі ДПАУ роз'яснила таке:
1. Звітним (податковим) періодом для всіх платників ПДВ є один календарний місяць (лише у випадках, особливо визначених ПКУ, — календарний квартал).
2. Квартальний податковий період зі звітності з ПДВ на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати також платники ПДВ, які мають право на застосування нульової ставки з податку на прибуток.
3. Щокварталу подають податкові декларації з ПДВ платники, які є суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та платниками єдиного податку за ставкою 6%.
Заява про застосування квартального податкового періоду такими платниками не подається, а з моменту переходу на загальну систему оподаткування застосовується місячний податковий період.
Лист ДПАУ від 24.01.2011 р. №1705/7/16-1517.
Заява на ПСП може бути подана у довільній формі
! Бухгалтерам, роботодавцям
З 01.01.2011 р. усі (крім держслужбовців) фізособи — платники ПДФО, які мають підстави та хочуть скористатися правом на податкову соціальну пільгу, повинні подати своєму роботодавцю заяви на одержання ПСП. Заява на ПСП подається тільки за одним місцем одержання зарплати, і при цьому розмір зарплати в 2011 році не повинен бути більшим від 1320 грн.
ДПА України зазначає, що Податковим кодексом України не передбачено встановлення якоїсь єдиної форми заяви на ПСП. Водночас п. 2 Постанови КМУ від 29.12.2010 р. №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування соціальної пільги» визначено, що платник податку подає заяву за встановленою ДПС України формою. Але із набранням чинності ПКУ Наказ ДПАУ від 30.09.2003 р. №461, який затверджував форму заяви і повідомлення щодо отримання (застосування) податкової соціальної пільги, втратив чинність. Тому застосовувати встановлену цим наказом заяву у 2011 році не можна.
Натомість ДПАУ вважає, що до встановлення ДПС України нової форми заяви, для забезпечення реалізації платниками податку у 2011 році права на ПСП така заява може подаватися платником податку в довільній формі. При цьому за зразок можна брати форму заяви, що була встановлена зазначеним вище Наказом №461. Але використовуючи таку форму за зразок, треба забрати згадку про Закон про доходи, який з 01.01.2011 р. втратив чинність.
Лист ДПАУ від 12.01.2011 р. №365/6/17-0716.
Коли грошове зобов'язання або податковий борг можуть розстрочити/відстрочити?
! Платникам податків
Кабмін затвердив перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
Затверджений перелік визначає:
1. Обставини, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника. Серед них визначено такі:
1) загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) в разі своєчасної та в повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;
2) недостатність майна заявника-фізособи для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі (чи відсутність у заявника-фізособи майна);
3) сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг);
4) провадження інноваційної діяльності, проведення науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт;
5) виконання плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду, тощо.
2. Обставини, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника.
Це обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі та бажання заявника.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1235 чинна з 01.01.2011 р.
При купівлі-продажу інвалюти внески до ПФУ не сплачуються
! СГД, які здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти
Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Змінами з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування вилучено юридичних та фізичних осіб, які здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Докладніше про це читайте у наступних числах «ДК».
Закон України від 13.01.2011 р. №2921-VI чинний з 28.01.2011 р.
При отриманні податкових пільг ведеться облік несплачених сум податків та зборів
! СГД
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг. Цей Порядок є обов'язковим для виконання суб'єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг.
Суб'єкт господарювання, який не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, повинен вести облік сум таких пільг та складати звіт про суми податкових пільг (за формою згідно з додатком до Порядку).
Звіт необхідно подавати за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем реєстрації суб'єкта господарювання протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.
Якщо суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1233 чинна з 01.01.2011 р.
Які ще товари звільнено від обкладення ПДВ
! Суб'єктам ЗЕД
Кабмін визначив, що з 1 січня 2011 року до переліку товарів, щодо яких застосовується часткове умовне звільнення від обкладення ПДВ, включаються такі товари, що тимчасово ввозяться на митну територію України:
1) товари для використання з метою виробництва чи виконання робіт (крім підакцизних);
2) повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу;
3) товари, які тимчасово вивозяться з митної території України та в подальшому ввозяться до закінчення строку тимчасового вивезення;
4) тимчасово ввезені на митну територію України та в подальшому вивезені відповідно до МКУ та додатків B.1 — B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення;
5) запасні частини та обладнання, призначені для використання в процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів, тимчасово ввезених на митну територію України або тимчасово вивезених з неї;
6) транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів та пасажирів через митний кордон України;
7) товари, призначені для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;
8) професійне обладнання, необхідне особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для ЗМI або зйомки фільмів;
9) контейнери, піддони, упаковки, а також будь-які інші товари, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме собою не є комерційною операцією;
10) зразки товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;
11) товари, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукове та навчальне обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;
12) особисті речі пасажирів та товари, що ввозяться для спортивних цілей;
13) матеріали для реклами та туризму;
14) транспортні засоби, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;
15) морські та річкові судна, інші плавучі засоби та повітряні судна, які ввозяться з метою ремонту;
16) устаткування та матеріали, призначені нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1195 чинна з 01.01.2011 р.
Видано закон, який встановлює вимоги до безпечності нехарчової продукції
! Виробникам, розповсюджувачам нехарчової продукції
Верховна Рада України прийняла, а Президент України підписав Закон, який установлює правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності — «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
Дія цього Закону поширюється на всю продукцію, стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальні вимоги щодо забезпечення її безпечності, за винятком таких видів продукції:
1) послуги та роботи;
2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів;
3) продукти тваринного походження;
4) корми, кормові добавки та премікси;
5) живі рослини і тварини;
6) продукція людського, рослинного і тваринного походження, що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал, призначений для відтворення;
7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби;
8) лікарські засоби та ветеринарні препарати;
9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори;
10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються, інша продукція у сфері використання ядерної енергії;
11) вироби військового призначення;
12) об'єкти містобудування;
13) продукція, що була у вжитку, поставлена як предмет антикваріату або як продукція, що підлягає ремонту чи відновленню перед її використанням, за умови що постачальник надає інформацію особі, якій ця продукція постачається, про необхідність її ремонту чи відновлення.
Стаття 4 Закону визначає, що виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію. Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку публікується у друкованому ЗМI центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Стаття 8 Закону визначає обов'язки виробників продукції. Зокрема, вони повинні:
1) зазначати на продукції або її упаковці найменування та місцезнаходження виробника, назву, тип або номер моделі, номер партії або серійний номер, назви складових частин тощо у випадках та в порядку, визначених законодавством;
2) проводити за власною ініціативою експертизу (випробування) зразків продукції, що введена в обіг під їхньою торговельною маркою.
Розповсюджувачі ж продукції, зокрема, повинні, якщо їм стало відомо або має бути відомо на підставі наявної в них інформації, що продукція, яку вони розповсюдили, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції, негайно повідомляти про це відповідний орган державного ринкового нагляду, в тому числі про вжиті заходи щодо забезпечення безпечності такої продукції. Закон встановлює штрафні санкції за порушення його вимог.
Закон України від 02.12.2010 р. №2736-VI набере чинності з 06.07.2011 р.
Адміністрування збору за користування радіочастотним ресурсом не змінилося
! Платникам збору за користування радіочастотним ресурсом України
ДПА повідомила, що у зв'язку з прийняттям ПКУ основні норми щодо адміністрування збору за користування радіочастотним ресурсом України не змінилися (див. розділ XV ПКУ «Збір за користування радіочастотним ресурсом України»).
Отже, платниками збору з 1 січня 2011 року на підставі ст. 318 ПКУ є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування.
Ставки збору визначено ст. 320 ПКУ, і порівняно зі ставками, які діяли у 2010 році на підставі Постанови КМУ від 27.12.2008 р. №1150 «Про затвердження розміру щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України», їх збільшено в 1,185 разу. Ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України диференційовано залежно від виду радіозв'язку та діапазону радіочастот і визначено за 1 МГц смуги радіочастот на місяць у гривнях.
Базовий податковий (звітний) період для збору й надалі дорівнює календарному місяцю.
Платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот за кожним регіоном окремо.
Розрахунок збору подається до органів ДПС у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, тобто протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Збір сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Лист ДПАУ від 04.01.2011 р. №13/7/15-0817.
Як визначити мінімальну суму орендного платежу за нерухоме майно фізосіб
! Орендарям нерухомого майна
Затверджено Методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізосіб. Відповідно до неї орендарі (крім орендарів-фізосіб, що не є СГД), які є податковими агентами платників податку — орендодавців, визначають під час нарахування доходу від надання в оренду (суборенду), житлового найму (піднайму) нерухомого майна мінімальну суму орендного платежу за повний чи неповний місяць такої оренди. При цьому до розрахунку не включаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення, земельні частки (паї), майнові паї.
Мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно визначається виходячи з мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна за формулою:
П = З х Р ,
де:
П — мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно у гривнях;
З — загальна площа орендованого нерухомого майна у кв. метрах;
Р — мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розміщене зазначене майно, у гривнях.
Органам місцевого самоврядування рекомендовано визначати мінімальну вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна за формулою:
Р = Рн : (К х 12) ,
де:
Р — мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна у гривнях;
Рн — середня вартість 1 кв. метра новозбудованого об'єкта, подібного до орендованого, яка обчислюється залежно від ринкової вартості, у гривнях;
К — коефіцієнт окупності об'єкта у разі надання його в оренду, що відповідає проектному строку експлуатації такого об'єкта (від 5 до 100 років).
Якщо ж орган місцевого самоврядування не визначив мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна чи не оприлюднив її до початку звітного податкового року у спосіб, найбільш доступний для мешканців територіальної громади, то об'єкт обкладення ПДФО визначається орендарем (крім орендарів-фізосіб, які не є СГД) виходячи з розміру орендної плати, передбаченого в договорі оренди.
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1253 чинна з 21.01.2011 р.
Новини підготувала Анна КОВАЛЬ, «Дебет-Кредит»