Це питання залишається одним із найбільш дискусійних у податковому обліку спрощеної системи. Існує колізія між прямими нормами ПКУ та сталою фіскальною позицією контролюючих органів. Проаналізуймо ситуацію станом на січень 2026 року.
Бухгалтерська суть операції
Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображають у балансі за їхньою теперішньою вартістю (п. 9 НП(С)БО 11). Це правило на практиці застосовується до довгострокової грошової заборгованості.
Різницю між номінальною сумою боргу та його теперішньою вартістю (дисконт) у момент визнання боргу включають до складу інших фінансових доходів (проведення Д-т 505 — К-т 733 «Інші доходи від фінансових операцій»).
Фактично це дохід від оцінки вартості грошей у часі: підприємство не отримує реальних активів, а зобов’язання погасити повну суму боргу в майбутньому залишається.
Законодавча позиція (аргументи «проти» оподаткування)
Для платників єдиного податку об’єкт оподаткування чітко визначено ст. 292 ПКУ. Основний принцип спрощеної системи — це касовий метод визначення доходу.
Доходом «єдинника»-юрособи вважається:
— грошовий дохід: кошти, що надійшли на рахунок або до каси (пп. 292.1 ПКУ);
— матеріальний/нематеріальний дохід: безоплатно отримані товари/послуги за письмовими договорами (пп. 292.3 ПКУ);
— списана заборгованість: сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пп. 292.3 ПКУ).
Дохід від дисконтування (К-т 733) жодному з цих критеріїв не відповідає: кошти не надходили, товари не отримувалися, борг не списано. Тому, згідно з буквальним трактуванням ПКУ, такий бухгалтерський дохід не є об’єктом оподаткування єдиним податком.
Фіскальна позиція ДПС (аргументи «за» оподаткування)
Податкові органи дотримуються фіскального підходу. Вони наполягають на тому, що дані бухобліку є базою для податкового обліку «єдинника».
У «ЗІР», категорія 108.01.02, на запитання щодо включення дисконту до доходу «єдинника», ДПС відповідає ствердно. Така логіка базується на ланцюжку норм:
— доходом юрособи-«єдинника» є будь-який дохід, отриманий протягом періоду (пп. 2 пп. 292.1 ПКУ);
— платники ЄП ІІІ групи ведуть облік згідно з національними П(С)БО (пп. 296.1 ПКУ);
— позаяк у бухобліку виникає дохід, він має бути оподаткований.
Ця позиція ігнорує визначення доходу у спеціальній ст. 292 ПКУ, яка має пріоритет.
Чому позиція податківців є спірною
Податківці фактично підміняють поняття «дохід для цілей оподаткування ЄП» поняттям «бухгалтерський дохід».
Відсутність надходжень: підпункт 2 пп. 292.1 ПКУ вимагає отримання доходу в грошовій або матеріальній формі. Фінансовий дохід від дисконтування є віртуальним — це лише облікова оцінка.
Межі застосування бухобліку: посилання на те, що «єдинники» ведуть бухоблік, не означає, що всі бухгалтерські доходи автоматично стають податковими. Бухоблік є інструментом фіксації операцій, але об’єкт оподаткування визначає виключно ПКУ.
Що робити бухгалтеру?
Підприємство має два варіанти дій:
— обережний (фіскальний): включити суму дисконту до декларації платника ЄП та сплатити податок. Це нівелює ризики штрафів, але призводить до сплати реального податку з «нереального» доходу;
— сміливий (законний): не включати суму дисконту до бази оподаткування, керуючись ст. 292 ПКУ. При цьому слід бути готовим до ймовірних спорів із контролерами.
Висновок: згідно з нормами ПКУ дохід від дисконтування не має оподатковуватися єдиним податком. Проте ДПС дотримується протилежної думки. Обрання варіанта дій залежить від готовності підприємства обстоювати свої права, зокрема у судовому порядку.