Додаткові відпустки на дітей надаються згідно зі ст. 19 Закону про відпустки.
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних відпусток. Ця відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.
Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з яких-небудь причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. Важливо звернути увагу на те, що можливість заміни додаткової відпустки на дітей грошовою компенсацією в разі, якщо працівник продовжує працювати на цьому підприємстві, чинним законодавством не передбачена. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» отримати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на дітей працівник має право тільки в разі звільнення.
Хто має право на цю додаткову відпустку:
— один із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;
— один із батьків, які мають дитину з інвалідністю або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— один із батьків, які усиновили дитину, один із прийомних батьків;
— одинока матір;
— батько дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі);
— особа, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, право на цю відпустку надають як рідні, так і всиновлені діти або діти, взяті під опіку.
Як надається додаткова відпустка на дітей?
Базова тривалість такої відпустки становить 10 календарних днів на рік.
Проте за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Приклад 1.
Працівниця, яка виховує дітей сама, має двох дітей віком до 15 років. Отже, вона має дві підстави для відпустки на дітей: за наявністю дітей до 15 років і через статус одинокої матері. Тому вона має право на відпустку тривалістю 17 календарних днів за рік.
Набуття права на отримання цієї відпустки настає з першого дня календарного року. Тобто, якщо ви маєте відповідну дитину, — цього року ви маєте право на таку відпустку.
Додаткова відпустка на дітей може надаватися у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після.
Приклад 2 (продовження Прикладу 1).
У 2026 році одному з дітей працівниці виповнилося 15 років. Якої тривалості буде відпустка на дітей за 2026 рік?
Знову 17 календарних днів. Адже дитині виповнилося 15 років у 2026 році, тобто частину цього року їй було ще 14 років і право на відпустку виникло.
Але додаткова відпустка на дітей надається лише одному з батьків! Тобто за умови, що інший із батьків у поточному календарному році не скористався своїм правом на таку відпустку.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за невикористані дні такої відпустки. І знову ж таки: якщо такою відпусткою (або компенсацією при звільненні) не скористався другий із батьків!
А як надається ця відпустка в разі зміни місця роботи?
У разі зміни місця роботи протягом календарного року працівник міг або скористатися такою відпусткою за попереднім місцем роботи, або отримати грошову компенсацію за невикористані такі відпустки (за відпустку у рік звільнення в разі її невикористання — також). І тоді за новим місцем роботи у році прийняття на роботу працівник уже не має права на таку відпустку. А якщо він звільниться, то компенсації за новим місцем роботи за додаткову відпустку на дітей за рік прийняття на роботу не отримає. Принаймні такою є позиція Держпраці, наведена за посиланням.
Приклад 3.
У січні 2026 року на роботу прийнято працівника, який має право на таку відпустку. Коли він може її використати у 2026 році?
У зручний для нього час за попередньою домовленістю з роботодавцем (навіть у січні 2026 року). Або скористатися цією відпусткою вже у наступних роках. Проте треба дослідити, чи точно працівник має право на таку відпустку у році прийняття на роботу, чи не скористався він таким правом за попереднім місцем роботи.
А якщо у працівника декілька місць роботи?
Право на додаткову відпустку на дітей мають і сумісники.
Про це заявляло Мінсоцполітики в листах від 05.08.2016 №438/13/116-16, від 26.06.2019 №751/0/204-19. Такої самої позиції дотримується і Мінекономіки в листі від 27.08.2021 №4712-06/42842-07.
При цьому трактується ця позиція таким чином, що працівник має право на додаткову відпустку на дітей за кожним місцем роботи. А якщо він є внутрішнім сумісником, то і за внутрішнім сумісництвом.
Хоч це і не дуже збігається з позицією «одна відпустка на рік», про яку ми говорили вище, в наведених листах не зазначено обов’язку роботодавця перевіряти, чи не скористався працівник такою відпусткою за певний рік за іншим місцем роботи. Тобто сумісник може отримати за один і той самий рік дві відпустки на дітей: за основним місцем роботи і за сумісництвом. Звісно, якщо такою відпусткою вже не скористався інший із батьків.
Чи є обмеження в наданні додаткової відпустки під час воєнного стану?
Під час воєнного стану надання відпусток працівникам регламентується ст. 12 Закону №2136.
Згідно з цією статтею:
1. У період дії воєнного стану надавати працівникові будь-який вид відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку за рішенням роботодавця можна без збереження зарплати. Надання невикористаних днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження зарплати.
Проте це не стосується керівних працівників закладів освіти й установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт із виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Отже, якщо йдеться про тих роботодавців, які працюють на оборону країни, то вони під час війни мають право відмовити працівникам у додатковій відпустці на дітей. Проте такі відпустки не пропадають; вони не мають строку давності і їх можна буде використати після війни або отримати за них грошову компенсацію під час звільнення.
Інші роботодавці теж отримали додаткове право: вони можуть обирати, як надавати такі відпустки: з оплатою чи без. Працівник також має право обирати, коли скористатися такою додатковою відпусткою: нині, під час війни чи після її закінчення.
Можливі варіанти додаткових відпусток у 2026 році:
— працівник користується додатковою відпусткою у загальному порядку, з оплатою (з відпустковими);
— працівник користується такою відпусткою, але, за рішенням роботодавця, без оплати (без відпусткових). При цьому відпусткові не будуть виплачені пізніше і компенсація у разі звільнення за ці використані дні додаткової відпустки працівникові не виплачується;
— працівник не користується додатковою відпусткою, вона зберігається за ним, і він матиме право або використати її після скасування воєнного стану (з оплатою), або отримати за неї компенсацію у разі звільнення (як під час воєнного стану, так і після його закінчення).
Зверніть увагу!
На думку Мінекономіки, зазначену в листі від 28.01.2024 №4706-05/6893-09, для ухвалення рішення про відсутність оплати відпустки роботодавцю потрібне економічне обґрунтування. Такої вимоги у Законі №2136 немає, і як його скласти, ніхто не знає, але Мінекономіки на цьому наполягає.
Також, на думку Мінекономіки, надання оплачуваних відпусток без оплати можливе лише щодо тих відпусток, на які працівник отримав право після 24.12.2023 — дати набрання чинності змінами до Закону №2136, які запровадили таке правило.
Як довести, що працівник (працівниця) є тією особою, яка має право на додаткову відпустку на дітей?
Для цього:
— спочатку дивимося у перелік осіб, які мають право на таку відпустку,
— а далі перевіряємо, чи надав працівник документи, що підтверджують обставини, зазначені у цьому переліку.
Наявність дітей підтвердити просто: достатньо надати свідоцтва про народження, документи про всиновлення або опіку.
Інвалідність дитини підтвердити теж нескладно. Треба пам’ятати, що МСЕК уже немає, а інвалідність нині підтверджують експертні команди (докладно про це ми писали за посиланням).
Отже, якщо працівник надає документ про інвалідність дитини, то цей документ має бути чинним. За потреби необхідно буде пройти медогляд на підтвердження інвалідності дитини та надати роботодавцю оновлені документи.
А от статус «одинока матір» або «одинокий батько» підтвердити трохи складніше.
Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Але позаяк п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Одинокий батько — це чоловік, який не перебуває у шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він удівець.
Тобто вдова (вдівець) має надати документ про те, що чоловік помер (дружина померла). Це підтверджуватиме факт того, що працівник (працівниця) виховує дитину без допомоги батька або матері.
Також жінка може надати довідку з органів реєстрації актів цивільного стану про те, що взагалі не перебувала у шлюбі. Але, якщо у свідоцтві про народження записаний батько, постане запитання, чи не допомагає він виховувати цю дитину.
Розлучені жінка (чоловік), які справді виховують дитину самі (без батька, без матері), для отримання додаткової соціальної відпустки мають надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько (мати) участі у вихованні дитини не беруть.
Прикладом документів підтвердження того, що батько (мати) не беруть участь у вихованні дитини, можуть бути:
— рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
— рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька (матері) у вихованні дитини.
Крім того, підтвердженням відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько (мати) не бере участі у вихованні дитини (не спілкується із вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо.
Достовірність документа щодо відсутності участі батька (матері) у вихованні дитини визначає роботодавець.
З огляду на те, що додаткова соціальна відпустка надається один раз протягом календарного року і за цей час статус одинокої матері може змінитися, роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік.
Як довести, що інший із батьків цією відпусткою не скористався?
Держпраці каже так:
1) чинним законодавством не визначено конкретного переліку документів, які повинен пред’явити один із батьків для підтвердження того, що він не скористався правом на додаткову соціальну відпустку,
2) що означає, що роботодавцю може бути надано будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому підтверджується, що іншому з батьків дитини така соціальна відпустка не надавалася.
Тобто це може бути, наприклад, довідка з місця роботи іншого з батьків із відповідною інформацією. А може бути й, наприклад, заява самого працівника (який бажає скористатися цією відпусткою) про те, що інший із батьків цього року не працював і тому заявленою відпусткою не міг скористатися. До такої заяви можна додати відомості з Реєстру застрахованих осіб із даними про відсутність місця роботи. Але обмежень наразі немає, і це може бути будь-який документ, який містить потрібну інформацію.
Як документально оформити додаткову відпустку на дітей?
Оформлюється вона за загальними правилами, аналогічними до тих, що ми застосовуємо для оформлення щорічних відпусток.
Почати слід із графіка відпусток. Формально, за ст. 10 Закону про відпустки, у такому графіку відображають щорічні відпустки, — до яких додаткова відпустка на дітей не належить. Проте позаяк вона надається за певний календарний рік, то може, за угодою між роботодавцем та працівниками, відображатися у цьому графіку.
Якщо така відпустка є у графіку, то заява від працівника не потрібна — графік узгоджується, доводиться до відома працівників (під підпис), і далі, за два тижні до надання відпустки за графіком, роботодавець складає наказ про надання цієї відпустки — з конкретними датами початку та закінчення.
Якщо ж до графіка цю відпустку не включали або якщо працівник бажає змінити період її надання, то він повинен подати заяву.
Зразок 1. Заява про надання відпустки на дітей
На підставі цієї заяви (у разі її погодження керівником) складається наказ про надання відпустки.
Зразок 2. Наказ про надання відпустки на дітей
На підставі наказу кадрова служба робить позначку про використання відпустки, а бухгалтерія — розраховує відпусткові згідно з Порядком №100 та виплачує їх до початку відпустки (готівкою через касу або безготівково, переказом на банківський рахунок працівника). Не забувайте сплатити ЄСВ, ПДФО та ВЗ під час виплати цих відпусткових!
Чи підлягає додаткова відпустка на дітей поділу?
Поділу підлягають лише щорічні відпустки (ст. 12 Закону про відпустки). Перелік щорічних відпусток визначено ст. 4 Закону про відпустки.
Позаяк додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, віднесена до виду соціальних відпусток (і регламентується ст. 19 Закону про відпустки), то формально поділу на частини вона не підлягає.
Проте, на думку Мінсоцполітики, працівниця (працівник), яка має право на цю відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час — за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів (лист від 12.05.2015 №256/13/116-15).
Якщо працівник захворів під час додаткової відпустки на дітей
У разі настання тимчасової непрацездатності працівника у період використання ним додаткової відпустки на дітей та частина відпустки, на яку припала тимчасова непрацездатність, має бути перенесена на інший період або надана одразу після закінчення дії причини, тобто відпустка має бути продовжена.
Інакше кажучи, у випадку з цим видом відпустки діють правила, встановлені ст. 11 Закону про відпустки для щорічних відпусток. Принаймні так стверджує Мінсоцполітики у листі від 12.05.2015 №256/13/116-15.