Фізособа-підприємець діє в особливому правовому статусі: одночасно поєднує в собі статус звичайної фізособи і фізособи, зареєстрованої підприємцем.
При цьому ФОП:
— відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦКУ);
— має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом (ст. 320 ЦКУ).
Тобто кошти на особистому та підприємницькому рахунках належать одній і тій самій особі.
Водночас відповідно до з п. 10 розділу І Інструкції НБУ №162 фізособа відкриває окремі рахунки:
— для провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності;
— для власних потреб.
Ми бачимо чітке розмежування статусів ФОПа та фізособи. Аналогічний підхід передбачено і ПКУ, зокрема доходи ФОПа оподатковуються окремо від доходів фізособи (пп. 177.2, 292.1 ПКУ).
А от із витратами не все так просто.
З одного боку, в межах ЦКУ фізособа може використовувати все своє майно, в тому числі кошти, для провадження підприємницької діяльності, сплачувати за зобов’язаннями, на чому наголошують і податкі у роз’ясненні: «Сплату грошового зобов’язання або погашення податкового боргу фізична особа — підприємець або фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, може здійснювати як власними коштами, так і з банківської картки фізичної особи. Зобов’язання за податками ФОПа можна сплатити з особистого рахунку фізичної особи».
З іншого боку, як і з доходами, фізсоба має розділяти підприємницькі витрати й особисті, адже саме так передбачено НБУ та ПКУ.
З огляду на зазначене логіка закону така: якщо фізособа зареєстрована як суб’єкт господарювання, то отримувати підприємницькі доходи та нести підприємницькі витрати вона має окремо, саме як ФОП. Те, що податківці визнають сплату податків з особистого рахунку фізособи, — це радше виняток.
Утім, є і третій аргумент, на який теж варто звернути увагу. Якщо діяльність ФОПа припинено, то зобов’язання нікуди не діваються, і фізособа має забезпечити їх виконання вже з урахуванням свого статусу. Тобто всі боргові зобов’язання закритого ФОПа будуть погашені коштом фізособи, і це не буде порушенням закону.
Щодо ФОПа з’ясували, але що з усім цим робити його контрагентам?
Найбезпечніший варіант: ТОВ-постачальник має вести окремо аналітичний облік щодо оплат, отриманих від фізособи та ФОПа. А якщо оплата здійснюється за договором, укладеним із ФОПом, але з особистого рахунку фізособи, варто укласти домовленість про те, що така оплата можлива і відповідає договору. Знову ж таки, найбезпечніший варіант — укласти додаткову угоду, в якій про це сказано. Проте довести таку відповідність може і листування з покупцем, у якому він пояснює, що свідомо здійснив таку оплату і просить її врахувати в рахунок своїх зобов’язань як ФОПа. Тоді розділ платників ФОПа та фізособи за окремими аналітичним рахунками буде не обов’язковий.
А ось якщо є декілька договорів, окремо на фізособу та окремо на ФОПа, то тут треба мати аналітику до субрахунку 361, де окремо буде покупець-фізособа і окремо — покупець-ФОП. Адже фізособа може придбавати товар особисто для себе і не використовувати його в господарській діяльності, тому й уклала окремий договір. У такому разі підприємство складатиме податкові накладні на різних отримувачів: на неплатника (фізособу) і на платника (ФОПа — платника ПДВ).