Розмір вихідної допомоги
Розмір вихідної допомоги залежить від підстави звільнення працівника (див. таблицю).
| Розмір вихідної допомоги | Підстава припинення трудового договору |
| Не менше ніж середній місячний заробіток | У разі відмови працівника від переведення на роботу до іншої місцевості разом із підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) |
| З ініціативи роботодавця у випадках: — змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП); — виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП); — поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП) |
|
| Дві мінімальні зарплати | У разі призову або вступу працівника або власника-фізособи на військову службу, скерування на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 цього Кодексу) |
| У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний середній заробіток | З ініціативи працівника, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ст. 38 та 39 КЗпП) |
| У розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток | У разі припинення трудового договору через припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) |
Розрахунок вихідної допомоги
Які доходи беремо до уваги?
Розраховують вихідну допомогу відповідно до Порядку №100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше ніж два календарні місяці, середню зарплату обчислюють виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середню зарплату обчислюють виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Нагадаємо: премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої зарплати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівник відпрацював частково, під час обчислення середньої зарплати враховують суму в розмірі не більше від фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.
Якщо і протягом цих місяців працівник жодного робочого дня не відпрацював, середню зарплату обчислюють виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Те, які доходи не беремо до розрахунку, зазначено в п. 4 Порядку №100. Крім звичайних винятків (таких як одноразові та різні незарплатні виплати), у розрахунку вихідної допомоги не враховують виплати за час, протягом якого працівникові зберігається середній заробіток (лікарняні, відпусткові, декретні тощо).
Як визначаємо розрахунковий період?
Розрахунковий період для обчислення вихідної допомоги — це два місяці, які передують місяцю звільнення. При цьому беремо до розрахунку тільки фактично відпрацьовані працівником дні.
Якщо немає розрахункового періоду
Якщо протягом розрахункового періоду працівник не відпрацював жодного робочого дня, середню зарплату обчислюють виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної зарплати, середню зарплату розраховують з установленого розміру мінімальної зарплати на час розрахунку.
Зверніть увагу: якщо середню зарплату розраховують виходячи з посадового окладу чи мінімальної зарплати, то її нараховують множенням посадового окладу чи мінімальної зарплати на кількість місяців розрахункового періоду.
Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним заробіток не зберігався або зберігався частково, з розрахункового періоду вилучається.
З розрахункового періоду також вилучають час, за який немає даних про нараховану зарплату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
За якою формулою рахуємо вихідну допомогу?
Нараховують вихідну допомогу виходячи з розміру середньоденної зарплати множенням середньоденного заробітку на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденну зарплату визначають діленням заробітку за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів.
Середньомісячну кількість робочих днів розраховують діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Тобто формула для розрахунку має такий вигляд:
ВД = (ЗП/КВ) х (РД/2), де:
ВД — вихідна допомога;
ЗП — зарплата за фактично відпрацьовані робочі дні протягом двох місяців, що передують місяцю звільнення, або ж за інші періоди чи за тарифною ставкою відповідно до приписів Порядку №100;
КВ — сума фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці, що передують місяцю звільнення (або за інший період, що використовують для проведення розрахунку);
РД — кількість робочих днів за два місяці, що передують місяцю звільнення, згідно з графіком підприємства. Значення РД/2 — це середньомісячна кількість робочих днів.
Приклад. 3 01.08.2025 працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Зарплата за червень 2025 р. — 15 700 грн (у тому числі 2 800 грн — лікарняні), а за липень 2025 р. — 15 600 грн. Як розрахувати вихідну допомогу?
Для розрахунку вихідної допомоги враховують виплати за останні два календарні місяці перед звільненням. Отже, розрахунковим періодом є червень — липень 2025 р.
Проте до розрахункового періоду час, протягом якого працівник отримував допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, не виключається.
Умовно за графіком підприємства в червні був 21 робочий день, у липні було 23 робочі дні, а кількість відпрацьованих працівницею днів за розрахунковий період — 35 (15 у червні + 20 у липні).
Середньоденна зарплата працівниці становить 814,29 грн (15 700 – 2 800) +15 600) : 35).
Позаяк працівницю звільнили у зв’язку зі скороченням штату, розмір вихідної допомоги становитиме 17 917,38 грн (814,29 × (21 + 23) : 2).
В які строки виплачують вихідну допомогу?
У день звільнення працівникові виплачують усі суми, що належаться йому від підприємства. Позаяк вихідну допомогу виплачують у зв’язку зі звільненням, то її слід виплатити не пізніше дня звільнення.
Якщо працівник у день звільнення не працював, то ці суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок.
Перед виплатою роботодавець повинен письмово повідомити працівника про нараховані суми; при цьому сума вихідної допомоги має бути зазначена в такому повідомленні окремо (ст. 116 КЗпП).
Чи потрібен окремий наказ про виплату вихідної допомоги?
Наказ про виплату вихідної допомоги потрібен, але він не обов’язково має бути окремий. Розпорядження нарахувати та виплатити вихідну допомогу може бути одним із пунктів у наказі про звільнення працівника. І навіть у такому наказі це розпорядження може бути окремим пунктом, а може міститися в пункті з розпорядженням провести з працівником остаточний розрахунок — жорстких вимог щодо цього законодавство не встановлює.
Але такий наказ має бути. Адже розмір вихідної допомоги, зазначений у ст. 44 КЗпП, є, по суті, мінімальним розміром вихідної допомоги. А колективним договором, трудовим договором або навіть рішенням керівника підприємства вихідна допомога при звільненні конкретного працівника може бути визначена і в більшому розмірі (іноді навіть у значно більшому!).
Тож визначити той розмір вихідної допомоги, яку треба буде нарахувати щодо певного працівника при його звільненні, має керівник підприємства, який його звільняє. Тільки після такого наказу (розпорядження) бухгалтер зможе розпочати процедуру нарахування й оподаткування вихідної допомоги.
Відповідальність у разі невиплати
На думку податківців, вихідна допомога є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. У разі її невиплати або виплати у меншому розмірі ст. 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність у розмірі двох мінімальних зарплат станом на дату виявлення порушення за кожного працівника, стосовно якого порушено законодавство (у 2025 році — 16 000 грн). Утім, цей штраф під час воєнного стану, у разі вчасного виконання припису контролера, не застосовується (ч. 3 ст. 16 Закону №2136).
А от що застосовується, то це ст. 117 КЗпП. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Крім того, ст. 41 КУпАП установлено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 1 700 грн (у разі повторного вчинення порушення — від 1 700 до 5 100 грн).
Оподаткування вихідної допомоги
Вихідна допомога оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%.
На суму вихідної допомоги єдиний соціальний внесок не нараховується, бо вона не входить до складу фонду оплати праці і зазначена в п. 4 розділу І Переліку №1170.
Як наслідок, в єдиній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ вихідну допомогу відображають лише в додатку 4ДФ, з ознакою доходу «127» (незалежно від її розміру).