Міська рада звернулася з позовом до орендаря про стягнення заборгованості з орендної плати за землю за 2023 рік. Орендар із такими вимогами не погодився, посилаючись на зміни, внесені до ПКУ. А також на те, що він подав уточнюючу податкову декларацію і зменшив податкові зобов’язання з плати за землю. Тобто закон на його боці, і самостійно собі він податкове зобов’язання в сумі орендної плати не визначив. Жодної заборгованості немає!
* Постанова ВС від 25.02.2025 у справі №908/929/24.
Унаслідок коригування (зменшення) оплачених податкових зобов’язань за 2022 рік та подання уточнюючої податкової декларації у ТОВ навіть виникла переплата, яка була спрямована на оплату задекларованих зобов’язань з орендної плати за землю за 2023 рік. І таке зменшення було враховано і проконтрольовано податковим органом. Відповідно, товариство не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період лютий — жовтень 2023 року, що підтверджується й даними з Кабінету платника податків. До того ж ТОВ посилається на настання форс-мажорних обставин за одним із договорів за період з 06.09.2023 до 31.12.2023.
Але ж договір оренди був, і земельна ділянка використовувалася. То що важливіше в цьому випадку: договір чи норми ПКУ? І яких випадків стосується пільга?
Що сказали суди попередніх інстанцій
Стосовно прийняття судом наведених аргументів апеляційна інстанція нагадала: у пп. 82 — 84 постанови ВС від 13.10.2021 у справі №910/14176/20 зазначено, що виходячи зі системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, має подвійну правову природу, позаяк:
— з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, що його орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 ПКУ);
— з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов’язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 ПКУ).
Водночас підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки — ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ПКУ, що регулюють виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Тимчасом як решта питань, зокрема щодо розміру, умов нарахування та внесення орендної плати за землю, порядку та підстав зміни такого розміру, залагоджуються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено у п. 288.4 ПКУ.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції задовольнили вимоги міської ради про стягнення боргу з орендної плати, керуючись насамперед вимогами укладеного договору оренди землі.
Незважаючи на посилання ТОВ на приписи п. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, що стало підставою для подання уточнюючої декларації за 2022 рік на суму 1,8 млн грн, що свідчить про відсутність у нього заборгованості з орендної плати, апеляційна інстанція, зокрема, дійшла висновку: ця норма не підлягає застосуванню, бо спірні земельні ділянки розташовані на території Запоріжжя, де активні бойові дії не велися, що є загальновідомим фактом.
Що вирішив ВС
ВС вирішив, що норми ПКУ все ж таки важливіші. І нагадав про зміни до ПКУ, які треба брати до уваги в таких спорах.
Законом №2120, який набрав чинності 17.03.2022, було внесено зміни до пп. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
На період з 1 березня 2022 року до 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, визначається КМУ. Про чинний та старі переліки ви можете дізнатися за посиланням.
Законом №3050 до пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ знову внесено зміни:
«За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року — в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Отже, з 06.05.2023, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, крім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізосіб-підприємців або юросіб.
Відповідно до Переліку №309 вся територія Запорізького району станом на 06.05.2023 та на дату подання ТОВ уточнюючої податкової декларації належала до території активних бойових дій (з 12.03.2022 до 31.12.2022).
При цьому ВС наголошує, що у пункті 2.3 Переліку за кодом UA23060000000070350 не міститься винятків щодо територіальних громад Запорізького району, а тому немає підстав уважати, що Запорізька територіальна громада не входить до території Запорізького району як до території активних бойових дій.
ВС вирішив, що ТОВ мало право у спірний період 2022 року орендну плату за користування земельними ділянками, розташованими у Запоріжжі, не сплачувати.
Уточнення ПЗ = зменшення розміру оренди
Як убачається з установлених судами обставин, ТОВ 05.12.2023 подав уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю, де цілком правомірно зменшив нарахування податкових зобов’язань за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 на суму 1,8 млн грн.
Доводи міської ради, а також висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що:
— зміни до договорів оренди землі щодо звільнення орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторони не вносили,
— жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території Запоріжжя рада не ухвалювала —
не збігаються з правовою позицією ВС, викладеною у постановах від 29.10.2024 у справі №620/5747/23, від 22.11.2024 у справі №280/325/24, відповідно до яких правом на подання уточнюючої декларації та зменшення податкових зобов’язань можуть скористатися також платники орендної плати за договорами оренди.
Суд також визнає необґрунтованими посилання міської ради на наявність різних редакцій Переліку №309, відповідно до який територія Запорізького району належала до території можливих/активних бойових дій. Адже, як уже було наголошено вище, станом на момент набрання чинності Законом №3050 та подання ТОВ уточнюючої податкової декларації пункт 2.3 Переліку визначав усю територію Запорізького району територією активних бойових дій.
З огляду на це вимоги міської ради щодо стягнення з ТОВ заборгованості за договорами оренди землі в розмірі 1,8 млн грн за лютий — жовтень 2023 року задоволенню не підлягають.