ПСП при виплаті авансу

Терміни виплати зарплати

Статтею 115 КЗпП встановлено терміни виплати зарплати. Вони визначаються колективним договором або іншим документом: нормативним актом працедавця, узгодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом). При цьому обов’язковими є дві умови: зарплата має виплачуватися не рідше ніж двічі на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Слова «не рідше ніж» означають, що виплачувати зарплату можна і частіше, ніж двічі на місяць, наприклад щотижня по п’ятницях. Але в абсолютній більшості випадків на українських підприємствах зарплата виплачується саме двічі на місяць — за першу і другу половину місяця. З урахуванням умови, що зарплату мають виплачувати не пізніше семи днів після закінчення оплачуваного періоду, ці терміни можуть міститися у проміжках з 16-го до 22-го числа для виплати зарплати за першу половину місяця і з 1-го до 7-го числа включно — для виплати за другу половину місяця.

Розмір зарплати за першу половину місяця встановлюється у тому самому порядку, що й терміни її виплати, при цьому вона не має бути меншою від оплати за фактично відпрацьований час. Зверніть увагу: тут не потрібна точна відповідність суми зарплати за першу половину місяця фактичним показникам роботи за цей період — така сума має бути більшою або дорівнювати зарплаті, обчисленій за першу половину місяця. Щоб уникнути трудомістких розрахунків, зарплату за першу половину місяця можна виплачувати у трохи більшій сумі, ніж оплата за фактично відпрацьований час, наприклад округливши її у більшу сторону.

І пам’ятайте, що при кожній виплаті зарплати треба сплачувати ПДФО (пп. 168.1.2 ПКУ).

Позаяк зарплата нараховується один раз на місяць, а виплачуватися може кілька разів (не менше ніж два), виникає проблема застосування ПСП при таких попередніх виплатах. Винятком є ситуації з виплатами суми зарплати із затримкою понад місяць. Адже, якщо зарплата нараховується, але не виплачується працівникові, то працедавець зобов’язаний перерахувати утриманий із такої зарплати ПДФО не пізніше 30 календарних днів з дня закінчення місяця, за який така зарплата була нарахована (пп. 168.1.5 ПКУ).

ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу у вигляді зарплати (пп. 169.2.1 ПКУ). Не забувайте, що ПСП можна застосовувати лише за одним місцем нарахування зарплати — тим, яке обрав сам працівник і за яким подав заяву про застосування ПСП.

Заробітну плату за цілий місяць можна визначити не раніше, ніж закінчиться останній робочий день цього місяця (виключення стосується працівників, звільнених протягом місяця, — розрахунок із ними проводять у день звільнення, який є для них останнім робочим днем на цьому місці роботи).

До цієї дати зазвичай уже відомі дані табелів обліку робочого часу та інших первинних документів, є інформація про фактичний виробіток (при відрядній оплаті праці), про нарахування премій, доплат тощо.

I саме при нарахуванні зарплати за місяць працедавець може застосовувати ПСП до суми зарплати тих працівників, які мають на це право (пп. 169.4.1 ПКУ). Якщо ж до нарахування зарплати за звітний місяць здійснюється виплата будь-якої її частини (за цей самий місяць), то при такій виплаті ПСП до суми зарплати (її часто називають авансом) не застосовується, бо такі виплати ще не є нарахованим місячним доходом, як визначено у пп. 169.2.1 ПКУ.

Практичні ситуації

Розглянемо деякі ситуації на прикладах.

Усі приклади ґрунтуються на одних і тих самих початкових даних:

• працівникові встановлено посадовий оклад у розмірі 10 000 грн,
• він має трьох дітей віком до 18 років
• і на цій підставі має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 ПКУ, з розрахунку на кожну таку дитину (що випливає з вимог пп. 169.1.2 ПКУ).

Нагадаємо, що ПСП надається будь-якому платникові податку в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПКУ).

Отже, у 2025 році прожитковий мінімум для працездатної особи становить 3 028,00 грн, тому розмір ПСП становитиме: 3 028,00 х 50% = 1 514,00 грн.

У нашому прикладі розмір ПСП з розрахунку на трьох неповнолітніх дітей становить: 1514,00 грн х 3 = 4542,00 грн.

Розмір доходу, що дає право багатодітним працівникам на отримання ПСП, також визначається у розмірі, кратному кількості дітей: за правилами першого і другого абзаців пп. 169.4.1 ПКУ: 3 028,00 грн х 1,4 = 4 240,00 грн, а помноживши цю суму на кількість дітей, отримаємо 4 240,00 грн х 3 = 12 720,00 грн.

Отже, за умови що сума зарплати працівника за місяць не перевищить 12 720,00 грн, він матиме право на застосування ПСП у сумі 4 542,00 грн.

Приклад 1. За першу половину січня 2025 р. працівникові нараховано зарплату (аванс) умовно 6 000,00 грн.

Сума ПДФО, яка має бути сплачена до бюджету при виплаті цього доходу, розраховується згідно з пп. 168.1.1 ПКУ: сума виплачуваного доходу множиться на ставку ПДФО. Використовуючи ставку 18%, визначаємо суму ПДФО: 6 000,00 грн х 18% = 1 080,00 грн. Ця сума ПДФО буде сплачена до бюджету одночасно з виплатою авансу.

Працівник відпрацював повністю весь січень 2025 р., і йому буде нараховано зарплату за другу половину місяця у сумі 4 000,00 грн.

Унаслідок застосування ПСП сума ПДФО становитиме: (10 000,00 - 4 542,00) х 18% = 982,44 грн. Це на 97,56 грн (1 080,00 - 982,44) менше, ніж було сплачено при виплаті зарплати за першу половину місяця.

За наслідками січня 2025 р. у підприємства утворюється переплата з ПДФО у сумі 97,56 грн. У наступному прикладі 2 розглянемо, як цю суму можна зарахувати у рахунок майбутніх платежів з ПДФО.

Приклад 2. У лютому 2025 р. працівникові розраховано аванс також у сумі 6 000,00 грн. Під час виплати цього авансу належить сплатити ПДФО у сумі 1 080,00 грн за ставкою 18%.

З урахуванням того, що з минулого місяця є переплата з ПДФО у сумі 97,56 грн, її можна врахувати зараз і сплатити до бюджету: 1 080,00 - 97,56 = 982,44 грн.

Далі працівник продовжував працювати у звичайному режимі, а з 22.02.2025 і до кінця лютого йому довелося заміщати відсутнього колегу, і за це суміщення посад йому доплатили 3 000,00 грн.

Загалом дохід працівника у вигляді зарплати за лютий становив 13 000,00 грн, що перевищує межу доходу для отримання права на ПСП (12 720,00 грн). Тож працівник не має права на ПСП у лютому і з його доходу потрібно утримати ПДФО за загальними правилами: 13 000,00 х 18% = 2 340,00 грн.

При сплаті ПДФО за другу половину місяця треба буде врахувати раніше сплачені суми ПДФО: 2 340,00 - 97,56 - 982,44 = 1 260,00 грн.

Приклад 3. За перший тиждень березня 2025 р. (з 1 до 7 числа) працівникові розраховано зарплату в сумі 3 000,00 грн з одночасною сплатою ПДФО у сумі 504,00 грн.

З 8 до 31 березня 2025 р. включно працівник перебував у відпустці без збереження зарплати. Таким чином, за підсумками березня працівникові, внаслідок застосування ПСП із зарплати за березень ПДФО не утримується зовсім, адже сума зарплати за березень (3 000,00 грн) менша від розміру ПСП працівника (4 542,00 грн).

У підприємства утворюється переплата з ПДФО у сумі 504,00 грн, які були сплачені до бюджету при виплаті зарплати за першу половину березня. Ця переплата з ПДФО може бути врахована при виплаті доходів за наступні місяці, але може статися і так, як описано у прикладі 4.

Приклад 4. Припустімо, працівник звільняється 2 квітня 2025 р. Заробітна плата за 1 і 2 квітня разом зі сумою компенсації за невикористану відпустку становить (умовно) 3 700,00 грн.

Унаслідок застосування ПСП до цього доходу сума ПДФО у квітні дорівнює нулю (бо сума ПСП 4 542,00 грн перевищує розмір нарахованої за квітень зарплати 3 700,00 грн).

Перерахунок ПДФО, проведений згідно з пп. «в» пп. 169.4.2 ПКУ, показав, що з цього працівника було надміру утримано ПДФО до бюджету в сумі 504,00 грн при виплаті йому зарплати за першу половину березня. Отже, її треба повернути працівникові при звільненні (сторнувати утримання на дату звільнення — проведення перерахунку). При цьому у підприємства залишиться переплата з ПДФО, якою воно може скористатися у майбутніх звітних періодах.

Зверніть увагу: повернення працівникові переплати не передбачено ст. 169 ПКУ, але податківці консультують, що воно можливе!

Повернення надміру утриманих сум ПДФО

У «ЗІР» наразі міститься така консультація. Щоправда, вона стосується річного перерахунку ПДФО, проте цілком може бути застосована і для перерахунку, який проводиться на дату звільнення працівника.

Податківці консультують: якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов’язання платника податку у відповідному місяці.

Повернення переплати з бюджету податковому агенту

Механізм такого повернення передбачено ст. 43 ПКУ. Попри те що норми ст. 43 ПКУ передбачають порядок повернення надміру сплачених сум податків для платників податків, податкові агенти також можуть застосовувати цей порядок. Податковий агент має такі самі права й обов’язки, що й платник податків. Про це прямо сказано у п. 18.2 ПКУ (ця норма є загальною для всіх податкових агентів). Для податкових агентів з ПДФО діє ще й окрема норма, що прирівнює їх до платників ПДФО, — пп. 162.1.3 ПКУ. Отже, податковий агент може так само скористатися правом платника податків на повернення надміру сплаченого ПДФО згідно з пп. 17.1.10 ПКУ і користатися нормами п. 43.3 ПКУ.

Про це каже і ДПСУ в «ЗІР».

Обов’язковою умовою для повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум ПДФО, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація) за звітний календарний рік за результатами перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ПКУ).

При цьому Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) вилучено п. 102.9 ст. 102 ПКУ, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що запроваджується в Україні, зупинявся перебіг строків, визначених ПКУ, та встановлено, що пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який установлював окремі особливості зупинення перебігу строків, діяв до 01.08.2023.

Тобто з 01.08 2023 для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених ПКУ та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (зокрема, щодо подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів:

• на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачі платіжних послуг;
• на єдиний рахунок (у разі його використання);
• на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
• повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Пунктом 1 розд. IІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60, передбачено, що заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів із відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 43.5 ПКУ).

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків.

Тобто податковий агент має два варіанти:

• він має право на підставі поданої заяви повернути з бюджету або врахувати у рахунок сплати майбутніх платежів суму надміру сплаченого ПДФО, який був перерахований до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату;
• або ж у разі наявності переплати має право не сплачувати ПДФО у межах такої переплати.

Заповнення «зарплатної» податкової звітності

Нагадаємо, що у графах 4 та 4а додатку 4ДФ зазначають суму ПДФО, нарахованого, утриманого з доходу фізособи, та фактичну суму ПДФО, перераховану до бюджету у відповідному місяці.

Відобразити суми ПДФО, які були сплачені до бюджету понад те, що фактично було утримано, у цьому додатку неможливо.

Простіше кажучи, переплати, які виникають у податкового агента щодо ПДФО, у єдиній «зарплатній» звітності відображатися не повинні.

У таблиці нижче наведено порядок формування показників додатка 4ДФ Податкового розрахунку за січень — квітень 2025 р. за даними прикладів 1 — 4 (показники військового збору не наводяться).

Таблиця

Формування показників додатка 4ДФ Податкового розрахунку за січень — квітень 2025 р.