За роботу в період відрядження має виплачуватися зарплата за умовами трудового договору. Якщо за період відрядження нарахована зарплата нижча від середньої заробітної плати, обчисленої згідно із законодавством, тоді виплачується середня зарплата (ст. 121 КЗпП).
Штраф може бути в тому разі, якщо за дні відрядження буде нараховано зарплату нижчу від середньої заробітної плати, тобто порушено гарантії в оплаті праці, передбачені ст. 12 Закону «Про оплату праці».
За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці ст. 265 КЗпП передбачено штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Щоправда, у період дії воєнного стану штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються (ч. 3 ст. 16 Закону №2136). Але тільки в разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час позапланових заходів державного нагляду (контролю). Тобто, якщо прийде перевірка і встановить таке порушення, то буде складено приписи щодо усунення порушень, які доведеться виконати.
Таким чином, підприємство не може відступити від формулювання, наведеного у ст. 121 КЗпП. У разі недотримання вимоги «не нижче середньої зарплати» може бути застосований штраф як за недотримання гарантій з оплати праці.
Отже:
1) оплата відрядження має відповідати ст. 121 КЗпП: не нижче від середньої зарплати або денного заробітку за поточний місяць, залежно від більшого значення;
2) у Положенні про відрядження не можна встановити оплату лише за поточним місяцем, ігноруючи порівняння зі середньою зарплатою, бо це порушує законодавчі гарантії;
3) порушення гарантій оплати праці тягне штраф за ст. 265 КЗпП у двократному розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника.