Класифікація зобов’язань у балансі залежить від очікуваного строку їх погашення, розрахованого від дати балансу. Згідно з НП(С)БО 1 та П(С)БО 11:
— довгострокові зобов’язання — це всі зобов’язання, які не є поточними. До них належать зобов’язання, які підлягають погашенню пізніше ніж через 12 місяців від дати балансу;
— поточні зобов’язання — це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу.
Згадані в запитанні кредитні лінії мають загальні терміни 18 та 36 місяців. Це вказує на те, що за своєю суттю вони є довгостроковими зобов’язаннями.
Але ключовим моментом є те, що частина довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом наступних 12 місяців після дати балансу, має відображатися у складі поточних зобов’язань.
Тому незважаючи на те, що кредитна лінія є відновлювальною і теоретично може бути погашена раніше, класифікація на дату балансу здійснюйте так:
— визначте загальну суму заборгованості за кожною кредитною лінією на дату балансу;
— визначте частину цієї заборгованості, яка згідно з графіком погашення (якщо він є) або на основі обґрунтованих очікувань підприємства підлягає погашенню протягом 12 місяців після дати балансу. Ця сума відображається у статті Балансу «Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» (рахунок 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті» або 612 в іноземній валюті);
— решта суми заборгованості (загальна сума мінус поточна частина) відображається у складі довгострокових зобов’язань (наприклад, на рахунку 50 «Довгострокові позики»).
Щодо можливості погашення у будь-який момент
Той факт, що кредит може бути погашений достроково, не змінює його класифікацію на дату балансу, якщо за умовами договору та намірами/очікуваннями підприємства погашення основної суми боргу розтягується на термін понад 12 місяців. Класифікація базується на очікуваному терміні погашення від дати балансу. Якщо підприємство планує і має можливість погасити всю суму протягом 12 місяців, тоді її можна було б класифікувати як поточну. Проте за відсутності таких чітких планів стандартний підхід полягає у виокремленні поточної частини з довгострокового зобов’язання.
Отже, правильний підхід: відобразити загальну заборгованість як довгострокову, але виокремити з неї ту частину, що підлягає погашенню в наступні 12 місяців після дати балансу, і показати її як поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.
Висновки:
1) розподіл заборгованості: заборгованість за кредитними лініями (18 і 36 місяців) класифікується як довгострокова, але частина, що підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу, відображається як поточна;
2) очікуваний строк погашення: класифікація базується на графіку погашення або обґрунтованих очікуваннях підприємства, а не на можливості дострокового погашення;
3) бухоблік: поточна частина відображається на рахунку 611 або 612, решта — на рахунку 50 як довгострокові зобов’язання.