З 2004 року пенсію та решту соцвиплат призначають виходячи зі страхового стажу. Для тих, хто працював за кордоном, передбачено два варіанти.
Варіант перший: добровільна сплата ЄСВ фізособою
Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, громадяни України, які працюють або постійно мешкають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ).
Отже, громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ.
Дохід, отриманий фізособою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ, але громадяни України, які працюють за її межами, мають право на добровільну сплату ЄСВ, у разі укладення договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Базою нарахування ЄСВ для таких осіб є самостійно визначені суми, але не більше ніж максимальна величина бази нарахування єдиного внеску.
Перелік документів, необхідних для укладення договору, зазначено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну №449.
Для добровільної сплати ЄСВ особа має подати (п. 3 розділу V Інструкції №449):
— заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції, в якій зазначає, у якому вигляді загальнообов’язкового державного соціального страхування вона бажає брати участь;
— копію трудової книжки (за наявності);
— виписку зі системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
— копію документа, що посвідчує особу.
Варіант другий: міжнародні договори
Донедавна існував обмежений перелік країн, робота в яких давала право на страховий стаж (за міжнародними договорами, ратифікованими Україною). Це були країни СНД. Але через війну Україна вийшла з Угоди між державами-учасницями СНД про гарантії прав громадян цих країн щодо пенсійного забезпечення. У зв’язку з цим українці, які частину свого професійного життя працювали в рф, білорусі, Вірменії, Казахстані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, втратили можливість включати періоди такої роботи до свого страхового стажу в Україні. Це, своєю чергою, призводило до зменшення їхніх пенсійних прав і, відповідно, розмірів пенсії (або взагалі позбавляло права на призначення пенсії).
Для вирішення цього питання було прийнято Закон №3674-ІХ від 25.04.2024. За ним для визначення права на пенсію враховуватиметься страховий стаж, одержаний в інших країнах, навіть якщо з цією країною угоду щодо пенсійного забезпечення не укладено.
Тобто людина, після повернення з-за кордону, наприклад з Італії, матиме можливість зарахувати період роботи у цій країні для визначення права на призначення пенсії в Україні. Для цього потрібно буде надати Пенсійному фонду документ, що підтверджує роботу за межами України.