Суттєво. У разі якщо експедитор надає транспортно-експедиторські послуги нерезиденту України, який має постійне представництво на митній території України, то вони оподатковуються ПДВ на загальних підставах за основною ставкою.
! Експедиторам — платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання транспортно-експедиторських послуг нерезиденту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює підприємницьку діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів на підставі дозволів та ліцензій, виданих державними органами, а саме: надає послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, послуги митного брокера.
Транспортно-експедиторські послуги іноземним замовникам надаються на підставі укладених з ними зовнішньоекономічних договорів, в яких Товариство виконує роль експедитора, митного брокера, перевізника залежно від умов договору. Надання послуг здійснюється на підставі договору транспортного експедирування.
Цим договором з транспортного експедирування, окрім іншого, визначено, що одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату від замовника-нерезидента виконати самостійно або організувати виконання із залученням підрядників, визначених договором послуг замовника (нерезидента).
Предметом договору є надання транспортно-експедиторських послуг при міжнародному перевезенні вантажів як від замовника-нерезидента на митну територію України, так і з митної території України до замовника-нерезидента.
Інформуючи про зазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) чи є об’єктом оподаткування ПДВ транспортно-експедиторські послуги, а саме послуги з експедирування вантажів, видачі й одержання транспортної документації, діяльність митних брокерів, які надає Товариство замовнику-нерезиденту, у випадку коли одержувачем/відправником вантажу, стосовно якого надаються послуги, є українська компанія (резидент)?
2) чи може вплинути на прийняття рішення про визначення зазначених експедиторських послуг як об’єктів оподаткування ПДВ те, що українська компанія (резидент), яка виступає одержувачем/відправником вантажу, може мати ознаки постійного представництва замовника-нерезидента на митній території України?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі — Закон №1955) транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) — суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт — споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник — юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов’язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).
Пунктами 186.2 — 186.4 статті 186 розділу V Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Зокрема, відповідно до підпункту «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.
Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V Кодексу).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, Закону №1955 та опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Порядок оподаткування послуг, що надаються платником податку нерезидентам, які мають / не мають постійного представництва на митній території України, залежить від сутності таких послуг та від місця їх постачання, яке визначається відповідно до пунктів 186.2 — 186.4 статті 186 розділу V Кодексу.
Враховуючи вимоги підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V та підпункту «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу у випадку, якщо платник податку — експедитор надає транспортно-експедиторські послуги нерезиденту України, який не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких транспортно-експедиторських послуг не підлягають оподаткуванню ПДВ.
Щодо питання 2
Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу нерезиденти — це іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ.
Господарська діяльність — це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).
Господарська діяльність нерезидента в Україні повністю або частково проводиться через постійне представництво, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (абзац перший підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).
У разі якщо платник податку — експедитор надає транспортно-експедиторські послуги нерезиденту України, який має постійне представництво на митній території України, то операції з постачання таких транспортно-експедиторських послуг підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою.
Якщо платник податку надає нерезиденту України, який має / не має постійне представництво на митній території України, інші види послуг, то порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг залежить від їх сутності з урахуванням місця їх постачання.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).