Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (Закон №481)1.
1 Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального — діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Тобто кожен суб’єкт господарювання, який використовує пальне у господарській діяльності та має у власності/користуванні споруду/обладнання/ємності, що використовуються для зберігання пального, повинен отримати ліцензію на кожне місце зберігання.
Звичайно, є винятки.
Так, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами й організаціями, які повністю утримуються за кошти державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами й організаціями системи державного резерву; суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі (ч. 19 ст. 15 Закону №481).
Також на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправляння електрогенераторної установки обсягом до 2 000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг) (ст. 18 Закону №481).
Як роз’яснює ДПС у ЗІР, позаяк облік пального у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового здійснюється автоматично, то суб’єкти господарювання — зберігачі пального для електрогенераторних установок повинні бути внесені до електронного реєстру суб’єктів господарювання, які мають право зберігати таке пальне, без наявності відповідної ліцензії. Суб’єкти господарювання, у яких об’єм складів більший ніж 2 000 літрів, обліковуються за деклараціями, а суб’єктам господарювання, у яких об’єм складів не перевищує 2 000 літрів, треба звернутися до ДПС будь-яким засобом зв’язку.
Право на зберігання пального без ліцензії у підприємства виникає з моменту подання даних до ДПС.
Це звільнення є цільовим, зберігання можливе лише для пального, що споживається безпосередньо для електрогенераторної установки.
Якщо пальне використовуватиметься з метою іншою, ніж заправляння генератора, та не підпадає під дію ч. 19 ст. 15 Закону №481, то ліцензію на кожне місце зберігання отримати потрібно.
Увага: підприємство, про яке йдеться в запитанні, придбало пальне у 2022 році, коли змін до Закону №481 ще не було внесено.
ДПС у консультації в ЗІР наголошує на тому, що суб’єкт господарювання має право не отримувати дозвільних документів з дати набрання чинності Законом від 13.12.2022 №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», тобто з 03.01.2023. Якщо виходити з цього, то підприємству треба було отримати ліцензію у 2022 році. Голова фінансового комітету ВРУ наголосив, що штрафів та перевірок щодо цього питання не буде. Як це питання буде вирішено на практиці, не відомо, адже позиція податківців не зовсім відповідає заявленому.
На нашу думку, Законом №481 та ПКУ не визначено термінів застосування звільнення щодо ліцензії, зокрема «на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення». У ДПС наразі позиція інша.
Тож про ліцензію слід подбати просто вже, адже у разі використання пального без наявності ліцензії на зберігання відповідно до ст. 15 Закону №481 до суб’єкта господарювання застосовується штрафна санкція у розмірі 500 000 грн.