Послуги
Нормативними документами не встановлено особливості бухгалтерського обліку заряджання електроавтомобіля. Наприклад, у «ДК» №19/2021, ми написали, що придбання електроенергії під час заряджання автомобіля є отриманням послуг, а не товарів. А тому з погляду бухгалтерського обліку обліковувати отриману в зарядний пристрій автомобіля електроенергію як товар недоречно.
Підприємство під час заряджання електромобіля отримує послуги.
Списання до складу витрат
Якщо підприємство отримує послуги, то, на наш погляд, вартість отриманої електроенергії слід відразу списати на витрати: до складу тих витрат, де використовується автомобіль. Наприклад, якщо це автомобіль для адмінпотреб, то витрати списують на рахунок 92.
Списання до складу витрат майбутніх періодів
Але є й інша думка щодо обліку отриманої електроенергії. Позаяк отримана електроенергія (в кВт-год) витрачається не одразу, а протягом певного часу, її обліковують на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а потім списують пропорційно до фактичного пробігу автомобіля.
І для такого списання доречно мати норми витрачання електроенергії. Встановлених нормативними документами норм немає. Тому це питання кожне підприємство вирішує самостійно, обумовивши наказом по підприємству. Наприклад, можна взяти норми, наведені в технічній документації на автомобіль.
Кількість зарядженої електроенергії, залишку електроенергії, витрат електроенергії можна встановити за лічильником автомобіля. Усі ці дані записують до документа, яким оформляють роботу автомобіля, — подорожнього листа, звіту, акта тощо. Позаяк форми цих документів нормативними документами не встановлені, підприємство розробляє їх самостійно.
Який із двох варіантів обрати?
Підприємство вирішує це питання також самостійно, залежно від того, який із них воно вважає обґрунтованішим. Водночас можна отримати консультацію з цього питання у Мінфіну, який в Україні є державним органом, що регулює питання методології бухобліку та фінзвітності (див. ч. 2 ст. 6 Закону про бухоблік).
Визначення кількості і вартості отриманої електроенергії
Якщо авто заправляється на станції заряджання стороннього постачальника, кількість і вартість отриманої електроенергії визначають за документами постачальника. Крім того, вона має контролюватися лічильником електроавтомобіля.
У разі заправляння на території підприємства з розетки, яка не обладнана лічильником, кількість визначають за даними лічильника електромобіля, а вартість — на підставі рахунка електропостачальної організації.
В обох цих випадках заряджання авто відображають проведенням:
Д-т 92 тощо чи 39 К-т 631.
Але в першому випадку контрагентом за субрахунком 631 виступатиме власник зарядної станції, а в другому — електропостачальна організація.
А якщо заправлення відбулося з розетки будинку, який належить власникові (засновникові) чи директору підприємства, то підприємство отримало електроенергію безоплатно. Тому отриману електроенергію слід відобразити як безоплатно отримані послуги:
Д-т 92 тощо чи 39 К-т 718 (на справедливу вартість електроенергії, тобто ринкову вартість — фактично вартість, за якою підприємство отримувало б електроенергію від електропостачальної організації).
Проте таке проведення з визнання безоплатно отриманих послуг не має економічного сенсу і не передбачено Інструкцією №291. Воно матиме сенс, тільки якщо вартість безоплатно отриманих послуг збільшуватиме вартість активів (запасів тощо). Наприклад, це може бути, якщо вартість автоперевезення включатиметься до первісної вартості придбаних запасів.
Але якщо автомобіль використовується для адмінпотреб і витрати з його обслуговування списують на рахунок 92, то проведення Д-т 92 тощо чи 39 К-т 718, вважаємо, робити не потрібно.
Тобто безоплатно отриману електроенергію в обліку, на наш погляд, не відображають. Але для уникнення непорозумінь з цього питання також можна звернутися до Мінфіну.
Для засновника (учасника), директора, на наш погляд, така операція не матиме податкових чи інших наслідків. Звісно, якщо компенсацію вартості електроенергії не передбачено внутрішніми документами підприємства.