Суттєво. Податківці не бачать можливості списання штрафних санкцій за ППР, ПЗ за якими не було сплачено підприємством, що релокувалося з ТОТ на підконтрольну територію і більше 5 років не провадило госпдіяльності.
! Платникам податків
Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення про надання роз’яснення окремих норм податкового законодавства щодо застосованих штрафних санкцій та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі — Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє таке.
У зверненні Товариство повідомляє, що перебувало на податковому обліку в місті Донецьк та з 01.11.2016 припинило ведення фінансово-господарської діяльності. Після зміни місцезнаходження з 10.08.2023 на місто Київ та відновлення діяльності Товариству стало відомо про наявність в інтегрованих картках платника штрафних санкцій по податковим повідомленням-рішенням.
Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) Яким чином можливо отримати податкові повідомлення-рішення?
2) Чи підлягають списанню нараховані штрафні санкції?
3) Якщо нараховані штрафні санкції не підлягають списанню, то в які терміни потрібно здійснити оплату?
4) Чи нараховується пеня за несвоєчасну сплату нарахованих штрафних санкцій?
Щодо питання 1
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, зокрема, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено Кодексом, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (зміни до Кодексу внесені Законом України від 16 січня 2020 року №466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві»).
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Кодексу).
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Кодексу податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Відповідно до пункт 42.2 статті 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 Кодексу, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (абзац другий пункту 58.2 статті 58 Кодексу).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податку» (із змінами і доповненнями), якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв’язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Кодексом не передбачено можливості платникам податків повторно отримувати податкове повідомлення-рішення.
При цьому відповідно до статті 7 Закону України від 13.01.2011 №2939-VІ «Про доступ публічної інформації» (із змінами і доповненнями) (далі — Закон №2939) конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону №2939, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону №2939 передбачено, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 10 Закону №2939).
Отже, Товариство має право звернутися до контролюючого органу за місцем обліку для отримання копій податкових повідомлень-рішень, які були надіслані суб’єкту господарювання та вважаються врученими.
Щодо питання 2
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Кодексу).
Щодо питання 3
Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 — 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 Кодексу).
Щодо питання 4
Згідно з пунктом 111.2 статті 111 Кодексу фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Порядок нарахування пені визначено статтею 129 Кодексу.
Так, відповідно до пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається, зокрема, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов’язання, визначеного Кодексом.
У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов’язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов’язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов’язання, скасовується (пункт 129.2 статті 129 Кодексу).
Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті), зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (підпункт 129.3.1 пункт 129.3 статті 129 Кодексу) також при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (підпункт 129.3.4 пункт 129.3 статті 129 Кодексу).
Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством. (пункт 129.5 статті 129 Кодексу).
Отже, у разі порушення платником податків граничних термінів сплати по податковому повідомленню-рішенню, відповідно до якого платнику податків нараховано суму штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу) в зв’язку з порушенням податкового законодавства, контролюючими органами нараховується пеня відповідно до статті 129 Кодексу починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання по податковому повідомленню-рішенню.
Пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.