Відразу наголосимо: якщо працівникові встановлено оклад, а не погодинну ставку, то й дотримуватися треба місячного мінімального розміру зарплати, а не мінімального розміру, встановленого за годину.
При цьому і Мінсоцполітики, і Мінекономіки у рекомендаціях щодо норм тривалості робочого часу на певний рік зазначають як робочі дні, так і робочі години1. Облік робочого часу в табелі за формою, рекомендованою Держстатом, теж ведеться у днях і годинах. Така точність необхідна для фіксації надурочних годин, неповністю відпрацьованих робочих днів (коли працівник з якоїсь причини відпрацював не 8 годин, а наприклад, 6) тощо.
Отже, коли, як зазначено у запитанні, норму нарахування встановлено у днях (а не в годинах), це може спричинити викривлення обліку робочого часу. Проте, як установлювати таку норму і вести облік робочого часу, кожен роботодавець визначає самостійно. Якщо облік робочого часу, встановлений у днях, не порушує права працівника, передбачені КЗпП, то він також має право на існування. Тож далі розглянемо саме цей варіант.
Якщо працівник не відпрацював встановленої кількості робочих днів через вихід у відпустку, тоді оплачують фактично відпрацьований час виходячи з кількості робочих днів, а не годин.
Адже оклад — це розмір основної зарплати за відпрацьовану норму робочого часу в конкретному місяці.
При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначають правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності.
Тож, наприклад, якщо у серпні працівник відпрацював 10 робочих днів замість установлених за його графіком 23-х, його зарплату можна рахувати множенням денного заробітку на кількість відпрацьованих робочих днів протягом місяця. При цьому денний заробіток обчислюють діленням посадового окладу працівника на кількість робочих днів згідно з графіком роботи за серпень, тобто на 23.
Припустімо, оклад працівника становить 7 000,00 грн.
Зарплата за 10 робочих днів становитиме: 3 043,48 грн ((7 000,00 грн : 23 р. д./міс.) х 10 р. д.)).
А що з ЄСВ?
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ2).
Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону про оплату праці3).
1 Див. у розділі «Довідники» нашого сайту.
2 Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
3 Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
Отже, якщо основний працівник відпрацював повний місяць, працедавець зобов’язаний нарахувати заробітну плату не нижче за мінімальну.
В описаному випадку працівник відпрацював не повний місяць через перебування у відпустці. В якій саме відпустці: основній чи без збереження зарплати, не уточнено, тож розглянемо обидва варіанти.
У разі перебування частину місяця працівника у щорічній основній відпустці для визначення суми доплати ЄСВ треба додати частину заробітної плати, отриманої, скажімо, за серпень 2023 р. (3 043,50 грн), та суму відпусткових, яка припала на серпень 2023 (наприклад, 3 500,00 грн), щоб отримати сукупний місячний дохід (6 543,50 грн), який і потрібно порівняти з МЗП (6 700,00 грн). І якщо такий дохід виявиться меншим за МЗП, то різницю між ними (156,50 грн) слід відобразити в графі 18 додатка 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ за КТН «13» і донарахувати на неї ЄСВ — 31,30 грн (відобразивши у графі 20).
У разі перебування частину місяця у відпустці без збереження зарплати діємо аналогічно, як зі щорічною основною відпусткою, але порівнюємо МЗП та зарплату за фактично відпрацьований час.
Якщо працівник є зовнішнім сумісником, то проводити доплату до мінімального розміру не потрібно, ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Довідково: докладно вплив розміру мінімальної зарплати на оплату праці та інші виплати працівників, а також про оподаткування виплат працівникам ПДФО, ВЗ та ЄСВ у 2023 році ми розглянули в статті «Нарахування МЗП з січня та її оподаткування»в «ДК» №49/2022.