Суттєво. У ПКУ нема визначень понять «місцезнаходження» та «місце здійснення господарської діяльності» платника податків. Податкова адреса (місцезнаходження) та місце провадження госпдіяльності платника податків можуть бути різними.
! Платникам податків
Державна податкова служба України (далі — ДПС) за результатами розгляду заяви фізичної особи — підприємця (далі — ФОП) про надання індивідуальної податкової консультації щодо відмінностей між поняттями «місцезнаходження» та «місце здійснення господарської діяльності» платника податків, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПК України), повідомляє.
Згідно з наведеною у запиті інформацією, ФОП зареєстрований за однією адресою, а місце здійснення його діяльності може бути територія, яка не збігається з місцем його реєстрації, в результаті чого у ФОП виникли питання, які він просить роз’яснити:
1) чи відрізняється на думку Державної податкової служби України поняття (термін) місцезнаходження платника податків від поняття (терміну) місце здійснення господарської діяльності платника податків?
2) чи враховується в роботі контролюючих органів, які входять до структури органів Державної податкової служби України правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду?
3) надати тлумачення (визначення) поняттю (терміну) місцезнаходження платника податків з точки зору (в розумінні) податкового законодавства України;
4) надати тлумачення (визначення) поняттю (терміну) місце здійснення господарської діяльності платника податків з точки зору (в розумінні) податкового законодавства.
Відповідно до статей 6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов’язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Щодо першого, третього та четвертого питань
ПК України не містить визначень таких понять як «місцезнаходження» та «місце здійснення господарської діяльності» платника податків.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Згідно з пунктом 64.1 статті 64 ПК України взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр), наданих згідно із Законом України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (далі — Закон №755), у день отримання зазначених відомостей контролюючими органами.
Взяття на облік фізичних осіб — підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, наданих державним реєстратором згідно із Законом №755 (пункт 65.1 статті 65 ПК України).
У свою чергу, згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків — фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків — фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі (пункт 45.2 статті 45 ПК України).
Відповідно до ст. 9 Закону №755 в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою — підприємцем) фізичної особи — підприємця.
Тобто для платника податків — фізичної особи податковою адресою (місцезнаходженням) є її місце проживання, а для юридичної особи — місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі.
Також згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Контролюючі особи отримують відомості з Єдиного державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами контролюючих органів згідно із законодавством для виконання покладених повноважень.
Слід також зазначити, що ПК України, зокрема положеннями підпункту 298.1.1 пункту 298.1, пунктом 298.3 статті 298 визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву, в якій, зокрема, зазначаються такі обов’язкові відомості: податкова адреса суб’єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності.
Враховуючи вищезазначене, податкова адреса (місцезнаходження) та місце провадження господарської діяльності платника податків можуть бути різними.
Щодо другого питання
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.
Частиною п’ятою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
ДПС у свою чергу повідомляє про те, що у своїй роботі використовує висновки, викладені у постановах Верховного Суду про застосування норм права, на які поширюється сфера дії її повноважень.
Додатково зазначаємо, що на підставі пункту 52-8, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено перебіг строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.