Право на матеріальне забезпечення виникає у застрахованої особи з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством (абз. 2 п. 1 ст. 12 Закону №11051).
Але бувають випадки, коли жінка має бажання і далі працювати та не йде у відпустку з того дня, коли їй видано листок непрацездатності. Позаяк перебування у відпустці по вагітності та пологах — це право жінки, а не її обов’язок, то вона має право йти у відпустку пізніше дати її початку, зазначеної в листку непрацездатності.
У ситуації, коли працівниця не бажає скористатися своїм правом на відпустку по вагітності та пологах, продовжує працювати й отримувати заробітну плату, роботодавець повинен виплатити зазначену допомогу лише за дні її фактичного перебування у відпустці по вагітності та пологах. А за період, який вона відпрацювала, їй буде виплачено заробітну плату на загальних підставах. Чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної плати і допомоги по вагітності та пологах за один і той самий період, бо ця допомога — це компенсація втрати заробітної плати через тимчасову непрацездатність.
Працівниця може і далі працювати на умовах повного робочого часу або за бажанням написати заяву та перейти на умови неповного робочого дня/тижня.
Таким чином, якщо працівниця не скористалася своїм правом на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, продовжувала працювати й отримувати заробітну плату, роботодавець повинен виплатити таку допомогу лише за дні її фактичного перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, коли вона не працювала. А за період, коли жінка працювала, їй буде виплачено заробітну плату. Тобто днів до оплати за листком непрацездатності стає менше.
Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах відповідно до п. 25 Порядку №12662 є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
1 Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
2 Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 №1266.
Тобто розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку оплати відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами буде час перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, а не період перед фактичним початком такої відпустці.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). А в разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (п. 26 та 27 Порядку №1266).
З огляду на вищезазначене розуміємо, що для підприємства немає жодних наслідків, якщо працівниця продовжить працювати під час лікарняного по вагітності та пологах, бо це абсолютно законно. За відпрацьовані дні жінка отримає зарплату, а за дні фактичного перебування у відпустці — допомогу по вагітності та пологах.