Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Тож законодавством не заборонено під час укладення трудового договору або згодом встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, зокрема неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП). Аналогічно діємо і при переведенні працівника з неповного робочого часу на звичайний 8-годинний робочий день.
Переведення на повний/неповний робочий день працівника може здійснюватися в будь-який час з ініціативи:
— працівника — на підставі його заяви, а роботодавець видає наказ і вносить зміни до трудового договору.
— роботодавця — на підставі наказу та за згодою працівника, з ознайомленням під підпис.
Отже, документальне оформлення переведення залежить від того, з чиєї ініціативи воно відбувається.
При цьому потрібно внести зміни до трудового договору (якщо неповний робочий час було встановлено під час прийняття на роботу) та перевірити штатний розпис (чи встановлено цілу штатну одиницю за посадою, на якій працює працівник неповний робочий день). Запис у трудовій книжці при переведенні з неповного робочого часу на звичайний 8-годинний робочий день не вносять та в додатку 5 Об’єднаної звітності це не відображають.