Раніше ми знали відповідь на це питання — відсутність роботи не з вини працівника означала простій з оплатою не нижче 2/3 окладу. Тепер законодавці на час війни ввели такий термін як «призупинення» (ст. 13 Закону №2136).
Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
На нашу думку (і на думку Мінекономіки), ініціатором призупинення може бути як працівник, так і роботодавець. Тобто це працює в обидва боки: як роботодавець може заявити «в мене наразі немає для тебе роботи, бо війна», так і працівник може заявити «я не вийду на роботу, бо війна». І для цього не обов’язково когось звільняти. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Гаразд, процедурний момент більш-менш зрозумілий. Але на що працівник житиме в цей час?
Про це Закон №2136 нічого не каже. Проте залишає цікаву норму: відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Тобто скільки працівнику належить заплатити за цей час, точно не відомо, але за все заплатить РФ! Коли і як, правда, Закон №2136 теж не каже.