Суттєво. Якщо СГ планує зберігати на складі виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, йому не потрібно реєструвати акцизний склад.
! Платникам акцизного податку з реалізації пального
Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У зверненнях Товариство зазначає, що здійснює реалізацію пального відповідно до вимог пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та є платником акцизного податку з реалізації пального.
У зв’язку з виробничою необхідністю у Товариства є приміщення, в якому знаходяться реактиви, які входять до складу підакцизних товарів, що Товариство придбаває у постачальників у споживчій тарі ємністю 2, 3 та 5 літрів, для використання у виробничих цілях.
Як зазначено у зверненні, Товариство є розпорядником декількох акцизних складів, які зареєстровані в СЕА РПСЕ та використовуються для реалізації пального контрагентом — суб’єктом господарювання для заправки пальним власних транспортних засобів.
Відповідно до вимог пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 розділу VI Кодексу Товариство формує дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.
Також Товариство має зареєстровані в СЕА РПСЕ акцизні склади пересувні для заправки авіаційним паливом гвинтокрила для власних потреб. У період відсутності активності, спрямованої на заправку, дані паливозаправники знаходяться на нафтобазі, з якою у Товариства укладено Договір про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки спецтранспорту.
Враховуючи зазначене, Товариство запитує.
1. Чи необхідно придбавати ліцензію на зберігання даних реактивів?
2. Чи необхідно реєструвати акцизний склад, де зберігаються реактиви?
3. Якщо акцизний склад має бути зареєстрований, то яким чином подавати Довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі — Довідка №2)?
4. Чи може Товариство подавати по акцизному складу, де відбувається реалізація пального контрагентам — суб’єктам господарювання, щоденну Довідку №2, а по акцизному складу із заправкою пальним транспортних засобів — зведену Довідку №2 (за місяць)?
5. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального на акцизному складі пересувному? Якщо так, то на яке місце зберігання?
До запитання 2.
Підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного податку встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, зокрема, пальним є товари, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2710 19 43 00.
Визначення терміна «акцизний склад» передбачено пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а саме, акцизний склад — це:
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема, але не виключно:
приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Отже, у разі якщо Товариство планує зберігати на складі виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, у нього відсутній обов’язок щодо реєстрації зазначеного акцизного складу.
Разом з цим, якщо Товариство буде здійснювати зберігання пального у тарі ємністю більше 5 літрів та/або є розпорядником інших акцизних складів, в яких зберігається пальне в ємностях більше 5 літрів, Товариству необхідно зареєструвати зазначений акцизний склад, незалежно від загальної місткості розташованих на ньому ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також обсягів отриманого пального протягом календарного року.
До запитань 1 та 5.
Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №481).
Статтею 1 Закону №481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Зберігання пального — це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону №481).
Суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.
Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Інших виключень щодо неотримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензії на право зберігання пального визначено ст. 15 Закону №481.
Річна плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780 гривень.
Відповідно до вимог Закону ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Паливні баки транспортних засобів, що використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального у розумінні Закону №481.
Статтею 15 Закону №481 встановлено, що суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують, зокрема, ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.
З огляду на зазначене, у разі якщо Товариство планує зберігати на складі виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів, Товариству не потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального.
Разом з цим, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію), де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону №481, одночасно зберігає пальне у тарі до 5 літрів, у такому випадку Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.
У разі якщо транспортний засіб використовується Товариством виключно для переміщення пального для власного споживання по митній території України, без зберігання у ньому пального у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Товариства, в такому випадку ліцензія на зберігання пального не отримується.
До запитань 3 та 4.
Розпорядники акцизних складів зобов’язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі — обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.
Розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов’язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C (пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу).
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.
Наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 р. №944 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі» (далі — Наказ №944) затверджено, зокрема, Форму довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі — Довідка 2).
У Довідці 2 зазначається інформація щодо загального обсягу залишку пального за кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД за показниками рівнемірів або за показниками інших вимірювальних приладів:
на початок доби (графи 08.7 або 08.9 Таблиці 1);
на кінець доби (графи 08.8 або 08.10 Таблиці 1).
Надання зведених за добу підсумкових даних щодо добового обсягу:
реалізованого пального в Таблиці 3 (за показниками витратомірів, установлених у місцях відпуску пального наливом графа 10.5 та за показниками інших вимірювальних приладів графа 10.6), а в Таблиці 4 (у графі 11.4 підсумок показників графи 10.5 або 10.6 Таблиці 3);
отриманого пального в Таблиці 5 у графі 12.9 наводиться розрахунковий показник (гр. 12.4 - 12.5 + 12.6 + 12.7 - 12.8).
Розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, подають Довідку 2 не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця, та заповнюють всі таблиці Довідки 2.
При цьому у Таблиці 3 «Інформація щодо добового обсягу реалізованого пального за кодами товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД за звітну добу за показниками витратомірів, встановлених на місцях відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованих на такому акцизному складі (літри, приведені до температури 15° C)» Довідки та у Таблиці 4 «Інформація щодо загального обсягу реалізованого пального за кодами товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД за звітну добу з акцизного складу (літри, приведені до температури 15° C)» Довідки таким розпорядником акцизного складу зазначаються обсяги пального, що були відвантажені для потреб власного споживання чи промислової переробки за звітний місяць.
У колонках 02.1 «Початок звітної доби» та 02.2 «Кінець звітної доби» Довідки зазначається дата початку та кінця звітного місяця відповідно.
Слід зазначити, що до звернень Товариства не надано будь-яких документів щодо фактів здійснення господарських операцій.
Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52-8 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.