Суттєво. СГ, які одночасно і надають послуги, і продають товари, не мають права на пільгу щодо незастосування РРО за п. 14 ст. 9 Закону про РРО.
! СГ сфери торгівлі, громадського харчування і послуг
Державна податкова служба України за результатами розгляду запиту фізичної особи — підприємця (далі — Підприємець) повідомляє таке.
Зазначене звернення надіслано одночасно двом адресатам — Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у м. Києві, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), індивідуальна податкова консультація надається Державною податковою службою України.
Відповідно до змісту звернення Підприємець є платником єдиного податку другої групи, здійснює роздрібну торгівлю продуктами харчування, надає послуги щодо приготування страв для подій, зокрема, готовими стравами. Такий вид торгівлі здійснюється в закладі громадського харчування. Розрахунок проводиться із застосуванням сервісів переказу коштів.
У зв’язку зі складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій Підприємець звернувся до податкового органу із такими запитаннями:
Чи має право фізична особа — підприємець, будучи платником єдиного податку 2 групи, не застосовувати реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) та/або програмних РРО та розрахункових книжок при проведенні розрахункових операцій виключно із застосуванням сервісів переказу коштів?
Яка відповідальність може бути застосована з 01.01.2022 року у разі незастосування РРО та/або програмних РРО та розрахункових книжок при проведенні розрахункових операцій виключно із застосуванням сервісів переказу коштів?
Якими мають бути значення фіскального чека в рядках №15 (реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»), №16 (напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду)) та №19 (позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо), сума коштів за цією формою оплати та валюта операції) у випадку проведення оплати в безготівковій формі через мережу Інтернет із застосуванням сервісів переказу коштів?
У випадку якщо дата оплати (в тому числі із застосуванням сервісів переказу коштів) покупцем (кінцевим споживачем) товарів/послуг та дата надання таких послуг/передачі товару є різною, в який момент фіскальний чек передається (надсилається) покупцю:
в момент оплати із застосуванням сервісів переказу коштів та надходження коштів на рахунок продавця,
чи в момент безпосереднього надання послуги та/або передачі придбаного товару?
Щодо питань 1 та 2
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та безготівковій формі.
Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані, зокрема:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО, QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункти 1 та 2 статті 3 Закону №265).
Розрахунковою операцією є приймання від покупців готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац шостий статті 2 Закону №265).
Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону №265 та Наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».
Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ у мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Враховуючи викладене, у контексті звернення повідомляємо, що пільга, визначена пунктом 14 статті 9 Закону №265, може бути застосована у разі провадження суб’єктом господарювання діяльності лише з надання послуг (без реалізації товарів, виконання робіт таким суб’єктом господарювання) за умови проведення розрахунків за надані послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
У разі одночасного здійснення суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг та реалізації товарів оплати, прийняті за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ у мережі Інтернет, мають бути фіскалізовані у загальному порядку.
Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 17 Закону №265 у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірах:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) — за кожне наступне вчинене порушення.
Щодо питання 3
За загальним правилом, що визначене пунктом 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, у рядку 15 фіскального чека зазначаються реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»; у рядку 16 — напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду); у рядку 19 — позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо), сума коштів за цією формою оплати та валюта операції.
Водночас Підприємцем у зверненні не наведено інформації, достатньої для надання вичерпної відповіді, зокрема, не зазначено, якою платіжною системою користується Підприємець, не додано документи, якими врегульовано особливості співпраці (взаємодії) Підприємця та платіжної системи, а тому як відповідь на питання повідомляємо, що у рядку 15 фіскального чека слід зазначати реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, якою користуєтесь саме Ви.
Щодо питання 4
Залежно від умов договору (домовленостей) між продавцем (постачальником) та покупцем (отримувачем) товари (роботи, послуги) можуть постачатися, зокрема, на умовах передоплати, післяплати, кредиту.
У разі продажу товарів (робіт, послуг) на умовах післяплати чи кредиту фіскальний чек покупцю слід надати у момент продажу товарів (робіт, послуг), а в разі передоплати — у момент отримання оплати.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації, і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.