• Посилання скопійовано

Списання знищеного, зіпсованого майна під час війни: чи визнають витрати?

Нещодавно з’явився лист ДПСУ від 05.05.2022 р. №3781/7/99-00-04-01-03-07 (див. у рубриці «Документи для роботи» цього номера «ДК») щодо наслідків списання активів, які були знищені або пошкоджені, зіпсовані через війну. Розповімо про поради податківців та наведемо позицію редакції щодо такого списання.

У листі ДПСУ від 05.05.2022 р. №3781/7/99-00-04-01-03-07 розглянуто особливості формування витрат для потреб оподаткування, які пов’язані зі псуванням або знищенням майна платника податків у зв’язку з форс-мажорними обставинами, зокрема зі збройною агресією РФ.

Найцікавіше те, що цей лист вочевидь призначений для юросіб (адже в ньому йдеться і про бухоблік). Але для юросіб як на спрощеній, так і на загальній системі оподаткування поняття «податкові витрати» вже давно немає.

Тут радше йдеться саме про бухоблік як основу для визначення фінансового результату до оподаткування — бази оподаткування податком на прибуток. І тут податківці доходять досить фіскального висновку!

Що каже ДПСУ

Витрати для потреб оподаткування визнають на підставі первинних та інших документів обліку, даних фінзвітності тощо (ст. 44 ПКУ).

Нестачі й втрати від псування цінностей включають до інших операційних витрат (пункт 20 НП(С)БО 16). Але і для бухобліку потрібні первинні документи, адже саме вони є підставою для відображення в обліку господарських операцій.

Щоб підтвердити дані бухгалтерського обліку, підприємство має провести інвентаризацію (ст. 10 Закону про бухоблік). Особливості її проведення встановлено Положенням №879.

Обов’язкова інвентаризація проводиться (див. п. 7 розд. І Положення №879):

  • у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства;
  • у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ) в обсязі, визначеному керівником підприємства тощо.

При цьому згідно з п. 8 розд. І Положення №879 підприємства, розміщені на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (чи їхні структурні підрозділи (відокремлене майно), розміщені на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов’язкових для її проведення, тоді, коли уможливиться забезпечення безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображено зобов’язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов’язані провести інвентаризацію станом на 1 число місяця, наступного за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

А в п. 12 Порядку №419 зазначено, що у річній фінзвітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, та зобов’язання і власний капітал, які не можуть бути документально підтверджені через відсутність доступу до відповідних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, відображають за даними бухгалтерського обліку.

Водночас згідно з Законом про ТПП форс-мажорні обставини, до яких належить і збройна агресія Росії, мають затверджуватися відповідним сертифікатом, що його видає ТПП.

На підставі всього вищезазначеного податківці доходять висновку: витрати для податкового обліку на суму списання зіпсованого, знищеного майна внаслідок збройної агресії РФ можна відобразити тільки за наслідками проведеної інвентаризації та за наявності сертифіката про форс-мажор.

Причому, як зазначено вище, інвентаризацію можна провести, тільки якщо буде безпосередній доступ підприємства до такого майна. З цього випливає: якщо доступу до знищеного, зіпсованого майна наразі немає, на думку ДПСУ, підстав для списання такого майна з балансу підприємство теж не має.

Наголосимо, що така позиція податківців не є новою. Аналогічні роз’яснення (не лише щодо витрат, а й щодо наслідків з ПДВ) з’являються ще з початку АТО.

Позиція редакції

Як ми вже зазначили вище, цей лист буде цікавий саме юрособам — платникам податку на прибуток. Але ми не погоджуємося з думкою ДПСУ, яка в ньому викладена.

Почати, звісно, слід із того, що консультування з питань бухгалтерського обліку не є функцією ДПСУ — це досі вправно робив Мінфін. Тому зазначати, мають чи не мають підприємства право списувати активи в бухобліку, з боку податківців неправильно і некоректно.

Але якщо врахувати, що це може бути лише висловленням думки податківців та їхньою рекомендацією, що ж, хай собі буде. Проте така позиція суперечить нормам НП(С)БО.

Річ у тім, що списати (з балансу) підприємства мають право будь-які ресурси, якщо не вважають їх більше активами. Активи — це ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, спричиниться до отримання економічних вигід у майбутньому (п. 3 НП(С)БО 1).

Так от, право очікувати чи не очікувати отримання вигід належить саме підприємству, і рішення щодо цього приймає його директор (або інший керівник).

Простіше кажучи, якщо це підприємство у приватній власності, то воно саме, без порад від державних органів, вирішує, що йому зберігати, а що списувати.

Інвентаризація в цьому разі, на нашу думку, потрібна лише для встановлення наявності певних ресурсів та їхнього стану. У жодному нормативному документі не зазначено, що проведення інвентаризації є обов’язковою умовою для списання активів.

Так, вона є обов’язковою в разі наявності інформації про крадіжки, псування, знищення активів. Але не для того, щоб їх списати, а для того, щоб підтвердити достовірність такої інформації.

Якщо ж можливості провести інвентаризацію немає, проте й доступу до активів немає, а отже, підприємство їх не контролює і не очікує від них у майбутньому будь-яких вигід, — підстави для списання активів (або хоча б переведення їх поза баланс) очевидні.

Проте всупереч цьому до Положення №879 ввели норму не лише щодо правил проведення інвентаризацій підприємствами з окупованих територій (або територій проведення АТО), а й щодо того, що результати такої інвентаризації треба відобразити в бухобліку після її проведення.

На що можна відповісти, що переліку окупованих територій від КМУ ми й досі не маємо. А антитерористична операція вже давно не проводиться — пізніше її місце зайняла ООС (операція Об’єднаних сил). А те, що відбувається в Україні з 24 лютого, і взагалі АТО назвати вже не можна.

За таких умов виконати зазначену норму Положення №879, на нашу думку, неможливо. І тому питання щодо списання або несписання активів, контроль над якими підприємство фактично втратило, на нашу думку, нині належить до компетенції його керівника. Врешті-решт, саме він підписує фінансову звітність та, разом із головним бухгалтером, відповідає за достовірність наведених у балансі даних.

Що ж щодо сертифіката про форс-мажор, то ТПП ще на початку війни наголосила на спрощений порядок засвідчення. А саме: видала загального листа від 28.08.2022 р. №2024/02.0-7.1, у якому визнала цю війну форс-мажором. Ми його наводили в рубриці «Документи для роботи» «ДК» №12/2022. Утім, за потреби чи бажання можна отримати й окремий сертифікат. Подробиці про це і корисні посилання від ТПП можна знайти тут.

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
  • Закон про ТПП — Закон України від 02.12.1997 р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».
  • Положення №879 — Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879.
  • Порядок №419 — Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419.
  • НП(С)БО 1 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 р. №73.
  • НП(С)БО 16 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. №318.

Автор: Олександр Золотухін

До змісту номеру