Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 19.05.2021 р. №1883/IПК/99-00-21-03-02-06
Щодо можливості застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ з метою обрахунку періоду, встановленого у підпункті «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ
Суттєво. Зупинення термінів позовної давності за п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ не поширюється на перебіг строку з метою обрахунку періоду за пп. «г» п. 184.1 ПКУ для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі — ПКУ) з метою обрахунку періоду, встановленого у підпункті «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу II ПКУ, повідомляє.
Як вбачається зі звернення, на думку Товариства, враховуючи норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, перебіг строку для обрахунку періоду (12 послідовних податкових місяців), встановленого у підпункті «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ призупинявся на період з 18.03.2020 р. до 31.05.2020 р.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Iнші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦКУ).
Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦКУ тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, який регулює відповідні відносини.
У ПКУ строки давності та їх застосування визначено статтею 102 розділу II ПКУ.
Зокрема, відповідно до пункту 102.1 статті 102 розділу II ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 розділу II ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня — у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 розділу I ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 розділу III ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань у межах поданих уточнень за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 днів — у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 розділу I ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 розділу II ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 розділу II ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов'язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов'язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Також зазначеним пунктом зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 розділу II ПКУ, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зупинено терміни позовної давності, встановлені статтею 102 розділу II ПКУ для проведення перевірок та самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ.
При цьому пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не передбачено зупинення перебігу строку з метою обрахунку періоду (12 послідовних податкових місяців), встановленого у підпункті «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.
Iндивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).