Періодичність складання наказу про відрядження
Підприємство займається перевезенням вантажів по цілій Україні, водії рідко повертаються до місця роботи. Чи можна оформляти наказ на відрядження один раз на місяць для виплати добових водіям? Чи треба робити наказ на кожну поїздку і відповідно оформляти авансовій звіт? Чи це розцінюється як роз’їзний характер робіт?
Відповідно до Інструкції №591 службовим відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
1 Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. №59.
Як цією Інструкцією, так і пп. 170.9.1 ПКУ встановлено обов’язок оформляти направлення у відрядження відповідним наказом керівника.
Серед іншого, наказ має визначати строк (дату вибуття у відрядження і дату прибуття з відрядження).
Інструкція №59 є обов’язковою тільки для підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Для інших вона має хіба що інформативний характер. Але чинне законодавство не містить іншого визначення поняття «відрядження». Тож ми за аналогією можемо користуватися цим терміном.
У всякому разі, з наведеного зрозуміло, що відрядження має місце там, де водії скеровуються до іншого населеного пункту, за межами місця їхньої постійної роботи.
А отже, поїздка до іншого населеного пункту і подальше повернення на місце роботи — це одне відрядження. Якщо водій виїхав у відрядження у кілька населених пунктів, після чого повернувся до постійного місця роботи — це також одне відрядження.
Якщо водій, наприклад, щодня декілька разів їде до іншого населеного пункту і протягом такого дня повертається, то це вже кілька відряджень.
Щодо наказу
Із наведених нами норм законодавства випливає, що наказ має оформлятися перед скеруванням у відрядження, а не після.
Отже, якщо підприємство заздалегідь знає, куди і в які дні буде відрядження кожного працівника протягом наступного місяця, воно може скласти на початку місяця один наказ на весь місяць. Хоча навряд чи це можливо на практиці. Тож наказ доведеться складати щоразу перед скеруванням працівників у чергове відрядження.
Щодо авансового звіту, то згідно з пп. 170.9.2 ПКУ його слід складати до закінчення п’ятого банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.
Тобто авансовий звіт слід складати після кожного факту повернення з відрядження, тобто повернення до населеного пункту, в якому розташоване місце постійної роботи водія.
Роз’їзний характер робіт
Зі змісту постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 01.06.89 р. №169/10-87, яка й надалі діє в Україні на підставі постанови Верховної Ради від 12.09.91 р. №1545, випливає, що роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками в неробочий час від місцезнаходження організації до місця роботи на об’єкті й назад (див. також листи Мінсоцполітики від 15.11.2013 р. №491/13/116-13, Мінпраці від 17.11.2006 р. №307/13/133-06).
Причому, відповідно до п. 2 розд. I Інструкції №59, службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз’їзний характер, не вважаються відрядженнями. Хоча Інструкція №59 допускає, що інше може бути передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником та роботодавцем.
Тобто роботодавець і працівники за домовленістю між собою можуть вирішити, як оформляти такі службові поїздки в разі, якщо вони є частими і регулярними. Оскільки законодавство дозволяє оформляти їх і як відрядження, і як роботи, які мають роз’їзний характер.
На відміну від відряджень, у разі роз’їзного характеру робіт виплачують не добові, а надбавки за роз’їзний характер робіт.
На відміну від добових у розмірі не вище граничних, визначених пп. 170.9.1 ПКУ, із надбавок утримують ПДФО і ВЗ. А от ЄСВ на надбавки не нараховується (див. п. 10 розд. І Переліку №11701).
1 Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
Олександр ЗОЛОТУХІН, «Дебет-Кредит»