Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 20.11.2020 р. №4772/IПК/99-00-04-05-03-06
Щодо необхідності сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа за умови, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець
Суттєво. ФОПи — платники ЄП, які мають основне місце роботи, з 01.01.2021 р. звільняються від сплати ЄСВ за себе за місяці, за які роботодавцем було сплачено за них страховий внесок у розмірі, не меншому від мінімального.
! Самозайнятим особам
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що зареєстрований фізичною особою — підприємцем та одночасно є найманим працівником на підприємстві.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа за умови, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Крім того, згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відсотків визначеної статтею 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п'ята ст. 8 Закону №2464).
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону №2464).
Враховуючи викладене, платник єдиного внеску, визначений п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити суму внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Разом з тим повідомляємо, що Законом України від 13.05.2020 р. №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» доповнено ст. 4 Закону №2464 частиною шостою такого змісту: особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Ці зміни набувають чинності з 01.01.2021 р.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.