Підприємство на загальній системі оподаткування орендуватиме землю у фізособи для використання у господарській діяльності, сплачуючи фізособі орендну плату. Чи маємо утримувати податок на доходи і військовий збір з орендної плати? Чи сплачувати податок на землю?
Податок на доходи фізосіб і військовий збір
Податковим агентом у разі оренди нерухомості, включаючи земельні ділянки, є орендар (див. пп. 170.1.1, 170.1.2 ПКУ).
Податок на доходи фізосіб утримується за ставкою 18% (див. пп. 170.1.4 ПКУ) і сплачується за місцезнаходженням земельних ділянок (пп. 168.4.9 ПКУ).
Поряд з цим відповідно до пп. 1.2 і 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ утримується військовий збір за ставкою 1,5%. На відміну від податку на доходи фізосіб, військовий збір сплачується за місцезнаходженням підприємства-орендаря.
Згідно з Довідником ознак доходів у формі №1ДФ сплачену орендну плату відображають з ознакою доходу:
— 195 — якщо орендується земельна ділянка сільськогосподарського призначення;
— 106 — якщо орендується земельна частка (пай);
— 196 — якщо орендується земельна ділянка іншого призначення, ніж зазначено вище1.
1 Хоча в IПК ДПСУ від 21.08.2020 р. №3550/IПК/99-00-04-05-03-06 податкова чомусь зробила дещо інший висновок, з якого випливає, що під ознакою доходу «195» зазначаються доходи від оренди земель сільгосппризначення, а під ознакою «106» — як оренда земельних часток (паїв), так і оренда всіх інших земельних ділянок. Але такий висновок суперечить нормам Довідника ознак доходів. Для уникнення непорозумінь з податковою рекомендуємо кожному податковому агенту отримати з цього питання IПК.
Якщо орендована ділянка розташована за іншим місцезнаходженням, ніж основне місцезнаходження підприємства, підприємство, крім того, що має сплачувати податок на доходи фізосіб до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об'єктів оренди, зобов'язане стати на облік за неосновним місцем обліку у податковій за місцезнаходженням таких об'єктів оренди. Тобто підприємство має надати інформацію про орендовану земельну ділянку у формі №20-ОПП до податкової за своїм місцезнаходженням, поставивши в цій формі позначку «+» чи подібну в графі 11. Проставленням такої позначки здійснюється взяття на облік за неосновним місцем обліку.
При цьому форма №1ДФ подається підприємством у вигляді окремої порції до податкової за своїм місцезнаходженням (основне місце обліку) та надсилається копія такого розрахунку до податкової за місцезнаходженням об'єктів оренди (суборенди, емфітевзису) земельних ділянок, земельних часток (паїв) (неосновне місце обліку) в установленому порядку.
Те саме читаємо у відповіді податкової на запитання в ЗIР, підкатегорія 103.25: «Яким чином податковому агенту, який нараховує ПДФО з доходів за здавання ФО в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв) та сплачує його до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об'єктів оренди, подавати податковий розрахунок за ф. 1ДФ?».
Податок на землю
Відповідно до п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є:
— власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
— землекористувачі.
Причому під землекористувачами тут маються на увазі постійні землекористувачі (див. пп. 14.1.72 ПКУ).
Поряд з цим плата за землю справляється у формі не тільки земельного податку, а й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (див. пп. 14.1.147 ПКУ).
Таким чином, при оренді земельних ділянок приватної власності не виникає обов'язку бути платником плати за землю.
Фактично платниками плати за землю у вигляді земельного податку будуть фізособи — власники ділянок.
Олександр ЗОЛОТУХІН, «Дебет-Кредит»