Чи можна скористатися пільгою щодо звільнення від сплати податку на нерухомість за будівлі промисловості, якщо тимчасово ці приміщення не використовуються у госпдіяльності підприємства, наприклад вони законсервовані чи перебувають на реконструкції? З'ясуймо відповідь на це запитання з врахуванням позиції податківців і Верховного Суду.
Вважаємо, що сплачувати податок на нерухомість промисловому підприємству, що припиняє діяльність та відповідно не використовує виробничі приміщення у своїй діяльності (такі приміщення вже виставлені на продаж), не потрібно.
Але платнику податків слід бути готовим, що перевіряльники ДПС на місцях можуть не погодитися з цим, судячи з деяких їхніх роз'яснень в індивідуальних податкових консультаціях. Тому, найімовірніше, якщо платник податку не прийме фіскальну позицію ДПС щодо цієї ситуації, то він буде вимушений доводити свою правоту щодо відсутності обов'язку зі сплати податку у судовому порядку.
Так, відповідно до роз'яснень ДПС щодо застосування пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ в IПК ГУ ДФС у Волинській області від 06.12.2017 р. №2852/IПК/03-20-12-03-13, податківці доходять висновку, що пільга зі сплати податку для об'єктів, що перебувають у законсервованому стані, зокрема на час реконструкції, капітального ремонту тощо, ПКУ не передбачена.
В IПК ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.11.2017 р. №2717/IПК/04-36-12-23-19 податківці зазначають, що пільга зі сплати податку на час реконструкції майна та виробничих потужностей ПКУ не передбачена.
Дивно, що фіскали «пільгою» називають приміщення, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухомість згідно з пп. 266.2.2 ПКУ. Однак їхня позиція чітко зрозуміла: навіть якщо промислове приміщення законсервоване, тобто тимчасово не використовується у діяльності підприємства, за таке приміщення слід сплачувати податок на нерухомість.
Те, що податківці як умову ставлять, окрім віднесення будівлі до будівель промисловості, ще й обов'язкове її використання у господарській діяльності підприємства, підтверджують такі роз'яснення:
1. IПК ДПСУ від 22.11.2019 р. №1489/6/99-00-04-04-03-15/IПК:
«Таким чином, будівлі, як виробничі, так і адміністративні та допоміжні, віднесені до класу «Будівлі промислові» (код 1251) Класифікатора, які належать на праві власності промисловому підприємству, входять до складу цілісного майнового комплексу такого підприємства ТА використовуються для забезпечення його діяльності — не є об'єктом оподаткування Податком в розумінні п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу».
2. IПК ГУ ДФС у Рівненській області від 18.04.2019 р. №1679/IПК/17-00-12-03-08:
«Таким чином, за умови що Товариство належить до промислових підприємств (у значенні КВЕД), то належний йому об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування Податком, якщо він класифікується в класі 1251 «Будівлі промислові» Класифікатора ТА використовується Товариством у власному промисловому виробництві.
Разом з тим Кодекс не передбачає виключення з об'єктів оподаткування податком об'єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам».
3. IПК ДФСУ від 14.02.2018 р. №616/6/99-99-12-02-03-15/IПК:
«Якщо Підприємство є промисловим, то дія частини «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу поширюється на будівлі, які використовуються Підприємством при добуванні кам'яного вугілля та класифікуються у класі 1251 «Будівлі промислові» Класифікатора».
4. IПК ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.11.2017 р. №2717/IПК/04-36-12-23-19:
«Пільга зі сплати Податку на час реконструкції майна та виробничих потужностей Кодексом не передбачена».
Хоча заради справедливості зазначимо, що є й такі IПК, які не виокремлюють обов'язок саме використання промислового приміщення — див. IПК ДФСУ від 17.04.2019 р. №1653/6/99-99-12-02-03-15/IПК та IПК від 26.07.2019 р. №3524/6/99-99-12-02-03-15/IПК:
«Таким чином, у разі визнання економічної діяльності Товариства як підприємства промисловості (в розумінні КВЕД), то належні йому приміщення у складі будівель, що ідентифіковані у класі 1251 «Будівлі промислові» Класифікатора, не будуть об'єктом оподаткування Податком.
Водночас повідомляємо, що норми Кодексу не містять окремих правил оподаткування об'єктів нерухомості залежно від їх використання».
Крім цього, в Загальнодоступному інформаційному ресурсі ДПСУ також зазначається, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Обмежень щодо використання або невикористання таких об'єктів нерухомості пп. «є» пп. 266.2.2 Податкового кодексу України не передбачено1.
Верховний Суд також доходить висновку, що ПКУ не містить вимоги щодо фактичного використання будівель промисловості у виробництві, аби скористатися пільгою із податку на нерухомість у пп. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ. Так, у постанові від 02.10.2018 р. у справі №823/1702/16 Верховний Суд зазначив:
«Застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств».
А ось у постанові від 15.05.2018 р. у справі №806/2461/17 Верховний Суд вже чіткіше висловив свою позицію і визначив, що факт використання приміщень у діяльності підприємства як умова застосування пільги не стосується випадку з пп. «є» пп. 266.2.2 ПКУ, в якому якраз і йдеться про будівлі промисловості.
1 ЗIР, підкатегорія 106.02 , відповідь на запитання: «Чи є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств), які використовуються не за призначенням?».
Що сказав ВС
Системне тлумачення пп. 266.2.2 ПКУ свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен із цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Прикладом цього є, зокрема, те, що така умова, як зв'язок об'єкта нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності, передбачена пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є».
Мало того, кожен з визначених пп. 266.2.2 буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (п. «д»), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу (п. «е»), сільськогосподарський товаровиробник (п. «ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства (п. «з»), релігійні організації (п. «и»)), та/або до виду нерухомості, її стану, місця розташування (непридатна до проживання (п. «ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (п. «і»), будівлі промисловості (п. «є») тощо)».
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит», ACCA DipIFR