Тимчасове припинення діяльності — як це розуміти? Чи можна на законних підставах тимчасово «заморозити» бізнес без його ліквідації? Спробуємо покроково визначити дії засновників/учасників.
Проблема в тому, що, на відміну від законодавства багатьох інших країн світу, чинне законодавство України такого не передбачає — у будь-якому разі підприємство є діючим до дати внесення запису в ЄДР про припинення юридичної особи.
Водночас такий термін все-таки існує у правовому полі та має відповідне визначення:
тимчасове припинення діяльності — «це вимушене тимчасове скорочення нормальної чи встановленої у роботодавця відповідно до законодавства України тривалості робочого часу, що виникає з обставин, не залежних від роботодавця, не носить регулярний чи сезонний характер і є невідворотним» (п. 1.3 Порядку №94).
Отже, тимчасове «заморожування» бізнесу віддано на відкуп самому бізнесу — у статутах власники можуть прописати варіанти тимчасового призупинення господарської діяльності та визначитися з оплатою виконавчого органу, на якого покладено управління бізнесом.
Зокрема, ми говоримо про оплату праці керівника щодо виконання обов'язків виконавчого органу (як би дивно не звучало). Такі обов'язки покладаються або на діючого керівника, або на одного з учасників (засновників) юридичної особи.
Статути можуть містити й положення щодо виконання таких обов'язків без жодної винагороди на весь період «заморожування». Звісно, визначити такий період (початок та закінчення) слід відповідним рішення (протоколом) учасників/засновників. Водночас, якщо ми говоримо все ж таки про найманого керівника (не зі складу учасників/засновників), останній не бажає виконувати таку роботу безоплатно. I законодавство з праці його право на оплату захищає.
Тому такі керівники, як правило, пишуть заяви про своє звільнення. I тут учасники/засновники мають прийняти рішення щодо керівництва юридичної особи — адже юрособа не може існувати без керівника, тому, прийнявши заяву про звільнення, його треба замінити іншою особою (і якщо обов'язки керівника виконуватимуться безкоштовно, то їх може виконувати один з учасників/засновників).
Зверніть увагу!
Навіть якщо керівника звільнити та подати відомості до органів ДПС у складі звітності форми №1ДФ та ЄСВ, у будь-якому разі за даними ЄДР така «звільнена» особа залишається керівником (ч. 1 ст. 10 Закону про держреєстрацію). Тобто спочатку відомості про такі зміни слід подати до ЄДР.
Коли ми говоримо про представництво іноземної юрособи, то тут слід пам'ятати, що його керівник (голова) діє за довіреністю та відповідно до положення про представництво. Тому загальні правила щодо звільнення у разі тимчасового припинення діяльності на нього не поширюються.
Призупинення госпдіяльності — працівників звільняємо
У разі коли підприємство справді тривалий час не планує проводити госпдіяльність з різних причин, для того щоби не оплачувати простій, проблему з працівниками можна вирішити двома шляхами.
Шлях 1. Працівники звільняються за власною ініціативою — самостійно пишуть заяви на звільнення за власним бажанням або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36, ст. 38, 39 КЗпП).
До речі, цей шлях — найпростіший. Адже при такому звільненні всі обов'язки підприємства обмежуються загальними виплатами при звільненні.
Шлях 2. Працівників звільняють за ініціативою адміністрації — на практиці таке звільнення пов'язане зі змінами в організації виробництва та праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
Для цього видається наказ про відсутність потреби у використанні робочої сили у певному напрямі госпдіяльності чи на підприємстві загалом.
У такому разі йдеться або про скорочення окремих структурних підрозділів, або всього чи більшості персоналу по підприємству (масове звільнення). Про масове вивільнення працівників слід повідомити ЦЗ за формою №4-ПН «Iнформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці» відповідно до Порядку №317.
Масове вивільнення
Масове вивільнення з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:
1) одного місяця:
вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;
вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;
2) трьох місяців — вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.
Увага! Про зміни в організації виробництва та праці працівників попереджають за 2 місяці до такого звільнення (ст. 49-2 КЗпП).
Роботодавцю для такого випадку звільнення працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП слід враховувати, що:
1) у разі коли не йдеться про масове звільнення працівників загалом по підприємству, то працівникам відповідного(их) структурного(их) підрозділу(ів) слід запропонувати іншу посаду — звільнення з підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП);
2) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці;
3) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці слід враховувати переважне право на залишення на роботі окремих категорій працівників (ст. 42 КЗпП);
4) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи адміністрації не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства (ч. 3 ст. 184 КЗпП);
5) у разі якщо протягом року підприємство поновить діяльність та буде здійснювати набір працівників аналогічної кваліфікації, звільнені працівники мають переважне право поворотного прийняття на роботу (ч. 1 ст. 42-1 КЗпП);
6) оплата при такому звільненні включає також виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).
Податкова звітність у разі призупинення діяльності
Як ми зазначили вище, призупинення діяльності не припиняє юридичну особу загалом та не звільняє її від виконання обов'язку зі сплати податків та подання податкової звітності.
Тож розгляньмо це в розрізі окремих видів звітності.
1. ПДФО
Вище ми звернули увагу на те, що тимчасове «заморожування» бізнесу може супроводжуватися прийняттям рішенням учасників/засновників щодо долі керівника, який може й надалі перебувати на посаді з отриманням зарплати або без такої (те саме стосується й учасників/засновників, які управлятимуть підприємством на весь період тимчасового зупинення).
На виконання приписів пп. «б» п. 176.2 ПКУ податковий розрахунок за формою №1ДФ подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Тому за відсутності виплати будь-якого доходу керівникові чи керуючому учаснику/засновнику звітність з ПДФО не подається.
2. Єдиний внесок
За приписами п. 11 розділу II Порядку №435, якщо юридичні особи або фізособи-підприємці не використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт з ЄСВ за найманих працівників до органів доходів і зборів вони не подають.
3. Податок на прибуток. Фінансова звітність
За відсутності господарських операцій та інших показників, які вимагають декларування за приписами п. 49.2 ПКУ, декларацію з податку на прибуток можна не подавати.
Але щодо фінзвітності, то вона має складатись у будь-якому разі: баланс не може мати нульових показників навіть у разі призупинення госпдіяльності. А позаяк фінансова звітність зараз є додатком і невід'ємною частиною декларації з податку на прибуток, то подавати податківцям таку декларацію доведеться і в разі відсутності доходів та витрат.
Податківці — про фінзвітність недіючого підприємства
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі — Кодекс), платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Крім того, згідно з п. 46.2 Кодексу платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом із річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Згідно з формою податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №879 у розділі «Відомості про одночасне подання до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств форм фінансової звітності», передбачена, зокрема, позначка про подання Звіту про фінансові результати (Форма №2).
Враховуючи зазначене, у разі наявності у платника будь-яких показників, які підлягають декларуванню (в тому числі показників, які мають нульове значення або підлягають декларуванню у складі фінансової звітності, що подається разом з декларацією), платники податку на прибуток зобов'язані подавати податкову декларацію та форми фінансової звітності у терміни передбачені п. 49.18 ст. 49 Кодексу.
Лист ГУ ДФС у м. Києві від 16.08.2016 р. №18391/10/26-15-12-05-11
4. Спрощена система оподаткування
Відповідно до п. 49.2 ПКУ, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Тож щодо податкової декларації 3-ї групи платників єдиного податку — юросіб, то за приписами п. 296.7 ПКУ звітність складається наростаючим підсумком. Відтак відсутність доходу (призупинення діяльності) з певного кварталу календарного року не звільняє від подання звітності протягом такого року, адже юрособі буде що декларувати. Якщо ж призупинення діяльності відбулось з першого кварталу і показників, які треба декларувати, немає, то декларацію можна не подавати.
Щодо 4-ї групи платників єдиного податку, — тут варто врахувати певні особливості цієї групи «спрощенців». Позаяк вони на вимогу пп. 298.8.1 подають до 20 лютого поточного року декларацію з єдиного податку на поточний рік і визначають податкове зобов'язання мало того, що наперед (за увесь звітний рік), то ще й незалежно від наявності доходів або витрат. Адже для них об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду — як власних, так і тих, що перебувають у користуванні (п. 292-1.1 ПКУ).
5. Податок на додану вартість
Порожню звітність з ПДВ теж можна не подавати, адже на неї теж поширюються правила п. 49.2 ПКУ. При цьому пам'ятайте, що від'ємне значення ПДВ, яке виникло у попередніх звітних періодах, в декларації слід відображати обов'язково. А отже, не подавати без штрафів за п. 120.1 ПКУ декларацію з ПДВ можна, лише якщо підприємство такого «перехідного» від'ємного значення не має.
Однак, враховуючи особливості сплати ПДВ за наявності визначеного у п. 181.1 ПКУ обсягу оподатковуваних операцій, у разі неподання податкової звітності з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої звітності, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, реєстрація платником ПДВ анульовується (пп. «г» п. 184.1 ПКУ).
Призупинення госпдіяльності — питання з чинними договорами
«Заморожування» бізнесу все ж передбачає виконання певних правил, зокрема, відсутність будь-якої господарської діяльності, в т. ч. відсутність руху активів, коштів на рахунку тощо.
Тому всі наявні договори мають бути або розірвані/припинені, або виконані. У будь-якому разі слід вирішити всі фінансові питання зі своїми контрагентами — адже у разі якщо останні не отримують бажаного за укладеними договорами, вони звертатимуться до суду, і тимчасове призупинення господарської діяльності призведе до нових фінансових проблем.
I, на нашу думку, офіційні оплати суду, плата за надані юридичні послуги, особиста присутність керівника на судових засіданнях — фактично є свідченням активних дій зі супроводження бізнесу та вирішення поточних справ підприємства.
Оренда нерухомості та податки у разі призупинення
Доволі часто на нашу «гарячу лінію» звертаються з запитаннями про договори оренди приміщень, земельних ділянок, іншої нерухомості — як у такому разі призупинити діяльність?
Загалом, ми цілком розуміємо, що абсолютно зупинити діяльність іноді неможливо. Навіть якщо підприємство-орендар тимчасово не працює, це не звільняє його від обов'язку оплати певних комунальних послуг, а підприємство-орендодавець не звільняється в такому випадку від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку тощо.
Якщо надання нерухомості в оренду — це ваш основний вид діяльності, то, щоб припинити таку діяльність, потрібно, щоб підприємство на певну дату не мало укладених (чинних) договорів із орендарями. Адже коли залишаються чинними договори оренди, за якими триватимуть певні зобов'язання, в т. ч. й зі сплати податків, таке призупинення вважатиметься не призупиненням загалом по підприємству, а лише частковим.
При цьому якщо для такої діяльності вам уже не знадобиться персонал, то зайвих працівників може бути звільнено за наведеними вище у цій статті правилами.
Утім, тут слід врахувати, що керівник у такому разі не буде без роботи — він й надалі контролюватиме майно підприємства, складатиме та/або підписуватиме звітність, відповідатиме на запити контролерів тощо. I якщо такий керівник — найманий працівник підприємства, виплату зарплати хоча би за неповний робочий день все ж доведеться здійснювати. А цей факт вже багато змінює — при прийнятті рішення учасниками/засновниками обов'язково слід обумовити окремо питання призупинення госпдіяльності за всіма іншими чи окремими напрямами, обліку робочого часу керівника, ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплати податків і подання звітів за здійснені госпоперації з оренди нерухомості (прибуток, ПДВ, єдиний податок).
До речі, така сама ситуація буде й у разі, коли в оренду здається складне технічне обладнання, яке не може бути повернено в силу обставин та діяльності орендаря незалежно від того, призупиняє свою діяльність власник (орендодавець) такого обладнання чи ні. Виняток становитиме лише обслуговування обладнання орендодавцем (якщо таке прописано у договорі) — це потребуватиме наявності персоналу.
Перевірки на період зупинення діяльності
Позаяк чинним законодавством України не передбачено ані порядку тимчасового зупинення госпдіяльності юридичної особи, ані офіційних наслідків, у т. ч. й щодо оподаткування та звітності, то й на припинення чи мораторій на проведення перевірок також сподіватись не варто.
Тимчасове призупинення не має жодних переваг чи пільг порівняно зі звичайною активною госпдіяльністю госпсуб'єкта. Тому варто подбати про збереження поштового та іншого зв'язку учасників/засновників або діючого директора за місцезнаходженням підприємства.
Тим більше що відомості про це внесені до ЄДР та використовуватимуться контролюючими органами як для надсилання запитів, так і для проведення виїзних/невиїзних планових та позапланових заходів контролю. Насамперед, звісно, це стосується податкових органів, ПФУ, Держпраці. Але й інші контролюючі органи не позбавлені права здійснення контрольних заходів за періоди ведення госпдільності — це стосується й наявних ліцензій, дозволів тощо. Звісно, все це можливе лише в межах строків давності, встановлених чинним законодавством (ст. 102 ПКУ, щодо ЄСВ та трудових відносин — без строку давності).
Висновки
Підводячи підсумки під всім наведеним, власникам бізнесу, які планують його тимчасово «заморозити», слід покроково вчинити такі дії:
1) прийняти рішення щодо тимчасового призупинення діяльності та визначити всі організаційні моменти, прописані у статуті, в т. ч. визначити період призупинення — наприклад, «на період до прийняття рішення засновниками про відновлення госпдіяльності», а також визначити напрями призупинення з урахуванням чинних договорів оренди, управління, інших договорів щодо нерухомого майна, обладнання тощо, які не планується розривати;
Зверніть увагу!
Якщо відповідні вимоги щодо правил призупинення госпдіяльності не прописані у статуті, то засновникам варто спочатку внести зміни до статуту, а вже потім приймати будь-які рішення щодо призупинення госпдіяльності та вивільнення працівників.
2) видати наказ про зміну в організації виробництва та праці, попередити працівників за 2 місяця про звільнення або отримати заяви про звільнення за власним бажанням чи за угодою сторін;
3) повідомити центр зайнятості за формою №4-ПН у разі масового звільнення працівників;
4) визначити особу, відповідальну за подання податкової звітності та сплату податків;
5) звільнити керівника та покласти управління поточною діяльністю на учасника/засновника, про що внести зміни до ЄДР зі сплатою зарплати чи без такої (або залишити керівника!);
6) визначитись із госпдоговорами — розірвати/припинити їх з вирішенням усіх фінансових питань з контрагентами;
7) підтримувати поштовий та інший зв'язок за місцезнаходженням підприємства для листування з контролюючими органами.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
- Порядок №94 — Порядок фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року) за умови збереження за ними основного місця роботи, затверджений постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 29.01.2009 р. №94.
- Порядок №317 — Порядок подання форми звітності №4-ПН «Iнформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці», затверджений наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. №317.
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»