Нещодавно Законом №198 внесено зміни до Закону №1700, яким не лише узаконили викривачів корупційних діянь, а й прямо визначили канали зв'язку з ними. Причому таких викривачів закон буде захищати від будь-яких переслідувань. Тож юрособи, які «грають» на ProZorro, — тримайтесь!
Запитання 1. Хто зацікавлений у внутрішніх інформаторах?
Не можемо не відзначити, що багато роботодавців цілком підтримують та в окремих випадках навіть стимулюють на своїх підприємствах інформаторів. Останні повідомляють про внутрішні порушення серед працівників або просто збирають інформацію для безпосереднього керівника.
Звісно, такі речі цілком на користь роботодавця — часто заміна головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу чи фінансової служби може виявити багато порушень та невиконаних справ. I в багатьох випадках такі своєчасні повідомлення роботодавця чи власників дають можливість виправити фінансові проблеми у найкоротші строки та з найменшими штрафами, пенями тощо.
Тож, попри потенційне неприйняття багатьма з нас такої касти інформаторів, все ж ставитися до них лише негативно було б неправильно.
I так воно тривало: роботодавці створювали нові й нові правила гри, які дозволяли контролювати внутрішню ситуацію на підприємстві, а працівники або пристосовувались до них, або шукали нові робочі місця.
Однак на сьогодні новоприйнятий «Закон про стукачів», як його вже назвала преса, відкриває нові можливості звиклим до інформаторства працівникам, дії яких можуть привести весь бізнес роботодавця до краху.
Адже за новим законом викривачем визнають фізособу, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її, зокрема, трудовою діяльністю.
Отже, така фізособа не конче мусить мати переконливі факти (докази) корупції — достатньо лише мати/почути/прочитати певну інформацію щодо корупційних діянь. А ось перевірити її мають НАЗК та інші правоохоронні органи в межах своєї компетенції.
Причому викривачі (інформатори, стукачі тощо) можуть повідомляти про відому інформацію щодо корупційних діянь анонімно. I незважаючи на це, такі викривачі захищаються законом від незаконного звільнення, переведення, змін умов праці, зменшення зарплати, порушень інших прав викривачів. Викривачі матимуть право на всі види безоплатної правової допомоги.
Запитання 2. Які роботодавці під загрозою нової хвилі інформаторів?
Чому ми так детально описали викривачів та згадали роботодавців? Бо пряма норма коментованого нами закону вказує на юросіб, які мали чи мають відношення до публічних закупок на ProZorro.
Отже, насамперед це стосується тих підприємств, для яких ч. 2 ст. 62 Закону №1700 встановлений обов'язок затверджувати антикорупційні програми, а саме:
1) державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50%), де середньооблікова кількість працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує п'ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн грн;
2) юридичних осіб, які є учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 млн грн.
Щодо таких підприємств НАЗК (п. 7 ч. 1 ст. 12 Закону №1700) уповноважується, зокрема:
— проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, створення та функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів;
— вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів;
— отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юросіб публічного права та юросіб, зазначених у ч. 2 ст. 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів.
Що може НАЗК
Уповноваженим особам НАЗК надаються права, в т. ч.:
— безперешкодно входити до приміщень державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, юросіб публічного права та юросіб, зазначених у ч. 2 ст. 62 цього Закону, за службовим посвідченням та мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для проведення перевірки;
— вимагати необхідні документи та іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, у зв'язку з реалізацією своїх повноважень;
— отримувати в межах своєї компетенції письмові пояснення від посадових осіб та службових осіб держорганів, органів АР Крим, органів місцевого самоврядування, госпсуб'єктів незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань.
Запитання 3. Як бути з іншими юрособами, які не підпадають під дію ч. 2 ст. 62 Закону №1700, тобто юрособами, які беруть участь у публічних закупівлях на ProZorro, проте вартість закупівлі менша від 20 млн грн?
Викривач не позбавлений права повідомити про відомі йому факти корупційних порушень, проте стандартна перевірка отриманої інформації, передбачена ст. 53-2 Закону №1700, таких підприємств не стосується. При цьому навіть після отримання такої інформації викривачу повідомляється, що отримана інформація не належить до компетенції органу або юрособи, до якого (якої) вона надійшла, без проведення попередньої перевірки із роз'ясненням щодо компетенції органів або юросіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації.
А загалом внутрішня (службова) перевірка або розслідування за повідомленням викривачів про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону №1700 проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попередньої перевірки.
Запитання 4. Які ризики особливого статусу викривачів та обсягу захисту їхніх прав?
На початку статті ми зазначили, що викривачі можуть інформувати НАЗК як без наявності будь-яких доказів, так і анонімно.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 53-3 викривач має право давати пояснення, свідчення або відмовитись від них.
Отже, анонімний статус викривача надає право правоохоронним органам, які будуть розслідувати відповідне корупційне діяння, не залучати таких викривачів як свідків. Адже лише статус свідка позбавляє останнього права згідно з КПКУ відмовлятися від свідчень.
Крім того, для викривачів, залучених як свідок у кримінальних провадженнях, діють заходи безпеки, встановлені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
У разі якщо корупційне правопорушення підпадає під дію КУпАП, то тут вже викривач визнається свідком в силу закону (ч. 3 ст. 272 КУпАП).
Важливо! У всіх випадках інформування викривач звільняється від будь-якої юридичної відповідальності у визначених законом випадках. А ось на цьому варто зупинитись докладніше.
Знову ж таки, повертаючись до початку статті, ми говорили про те, що роботодавці часто стимулюють діяльність внутрішньокорпоративних стукачів на своїх підприємствах. Проте доволі часто (і про такі випадки можна знайти багато згадок у Iнтернеті) головні бухгалтери, працівники фінансових служб скаржаться на своїх роботодавців, які змушують вчиняти, м'яко кажучи, не зовсім законно та відображати у бухобліку та податковому обліку операції без належного оформлення документів, виписувати на таких фінансово-відповідальних осіб довіреності щодо укладення господарських договорів, підписання актів наданих послуг/виконаних робіт, підписання банківських документів тощо.
I всі аргументи «проти» в такому разі керівники не бажають чути, а зв'язатися із засновниками подекуди буває ще складніше.
Тож трапляються випадки, коли бухгалтери заради збереження трудових відносин таки чинять за вказівкою керівника. Хоча деяким вистачає сил та духу подавати заяви на звільнення, та й у таких випадках їм доводиться тривалий час передавати справи та виконувати свої обов'язки, в т. ч. й у госпопераціях, які стали предметом суперечок.
Наразі зміни до Закону №1700 дещо розв'язують руки таким фінансово відповідальним особам, адже вони цілком можуть виступати викривачами корупційних схем на підприємстві або просто повідомляти про відомі їм факти ухилення від оподаткування та інші порушення. А кому, як не головному бухгалтеру чи фіндиректору, які роками проходили податкові перевірки, спілкувалися з податковою міліцією тощо, добре відомо, чим можна довести ту чи іншу корупційно-господарську схему.
I навіть якщо повідомлена інформація не буде врахована НАЗК (виходитиме поза межі її повноважень), викривачу буде розтлумачено, кому саме така інформація може бути повідомлена.
Утім, у таких випадках вимоги Закону №1700 щодо захисту прав викривача на повідомлення іншим правоохоронним органам не поширюються.
Водночас тим юрособам, державним, комунальним підприємствам та госптовариствам, які визначені у ч. 2 ст. 62 Закону №1700, варто пам'ятати, що особи, допущені до фінансів та їх обліку, відповідної документації, можуть так чи інакше мати доступ до інформації, яка прямо чи опосередковано стосується одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди тощо, вчинення інших корупційних діянь.
У цій ситуації багато хто згадає про комерційну таємницю. На нашу думку, згідно з прийнятим Законом №198 викривач не зобов'язаний додавати документальні докази до повідомлення про корупційні правопорушення, але може їх надати. У такому разі звільнення від юридичної відповідальності викривача має виключати й відповідальність за розголошення комерційної таємниці.
Але практика застосування нових норм для викривачів може неабияк здивувати у майбутньому, якщо, скажімо, у посадових обов'язках та письмових трудових договорах прямо сказано про відповідальність за розголошення комерційної таємниці, окрім випадків, встановлених законом.
На нашу думку, розголошення комерційної таємниці шляхом передання документальних фактів викривачем може торкатись не лише корупційних діянь, а й іншої госпдіяльності підприємства. I тоді останнє матиме право на відшкодування збитків, завданих таким розголошенням. I чи будуть тут братись до уваги вимоги Закону №1700, покаже час.
Зверніть увагу!
Викривач буде нести відповідальність за завідомо неправдиві повідомлення або неумисні повідомлення недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень. Захист особистих немайнових прав юрособи в такому разі здійснюватиметься у такому самому обсязі, що й особистих немайнових прав фізичних осіб. Особа, щодо якої надано таку неправдиву інформацію, має право на відповідь і на відшкодування моральної та майнової шкоди, а також спростування недостовірної інформації (ч. 2 ст. 94, ч. 6 ст. 277, ч. 1 ст. 280 ЦКУ).
Запитання 5. Кому повідомляти та які умови виплати винагороди викривачу?
Закон №198 передбачає три канали повідомлень для викривачів:
1) внутрішній канал — спосіб захищеного та анонімного повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу або юрособи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу;
2) зовнішні канали — шляхи повідомлення інформації викривачем через фіз- чи юросіб, у т. ч. через ЗМI, журналістів, громадські об'єднання, професійні спілки тощо;
3) регулярні канали — шляхи захищеного та анонімного повідомлення інформації викривачем НАЗК, іншому суб'єкту (у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування тощо).
Це важливо!
Роль зовнішніх каналів у повідомленні про корупційні злочини дуже сумнівна. Викривач — це завжди фізособа, і якими мають бути наступні дії ЗМI, ГО та профспілок у разі отримання ними інформації, наразі незрозуміло. Чи варто включати до такого невиключного переліку інтернет-видання — теж питання відкрите. Єдине, що зрозуміло, — зовнішні канали слід використовувати у разі, коли внутрішні та регулярні канали виявились неефективними, викривача, його близьких вже звільнено з роботи та є високий ризик знищення документів/доказів (ч. 4 ст. 53-2 Закону №1700).
Щодо виплати винагороди, то і тут не все так просто. Розмір винагороди за доноси встановлений на рівні 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину.
При цьому виплата здійснюється лише після ухвалення обвинувального вироку суду, де предмет злочину сягатиме 5000 і більше розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окрім того, остаточно сума визначається судом виключно за виконання двох обов'язкових умов:
1) персональність інформації — інформація, повідомлена викривачем, повинна походити від його особистої обізнаності, у тому числі інформація, отримана від третіх осіб. За інформацію з офіційних джерел та ЗМI гроші не виплачуватимуть;
2) важливість інформації — повідомлена викривачем інформація повинна містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, і сприяти доказуванню хоча б однієї з обставин вчинення корупційного злочину.
Тож для того, аби отримати винагороду, доведеться особисто та активно сприяти розслідуванню власного доносу. I варто добре подумати, чи готова особа до такої співпраці з правоохоронними органами.
Насамкінець
Наведене нами вище — це лише кілька моментів з доволі складного та важливого закону. I якби ми до нього не ставились — позитивно чи негативно, все ж він починає діяти з 01.01.2020 року. I, як бачимо, не все так просто, як видається на перший погляд. Утім, як кажуть, «Dura lex, sed lex» — закон суворий, але це закон.
I найімовірніше, ми ще не раз будемо повертатись до цих нововведень та розповідати нашим передплатникам, як це діє на практиці.
Нормативна база
- Закон №198 — Закон України від 17.10.2019 р. №198-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції»
- Закон №1700 — Закон України від 14.10.2014 р. №1700-VII «Про запобігання корупції».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»