ФОП 3-ї групи, неплатник ПДВ, торгує спортінвентарем. Чи можна йому здійснювати ЗЕД? До яких органів звертатися у такому разі? Як здійснюється валютний нагляд? Що з РРО? Як правильно документально оформлювати такі операції?
Чи можна здійснювати ЗЕД ФОПу-«єдиннику»?
Згідно зі ст. 3, 5 Закону про ЗЕД і ст. 378 ГКУ суб'єктами ЗЕД в Україні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. До того ж усі вони мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Тобто фізособи-підприємці мають право здійснювати ЗЕД нарівні з юрособами.
Податковий статус фізособи-підприємця також для ЗЕД не перешкода. Щодо спрощеної системи оподаткування, то відповідно до роз'яснення у ЗIР, підкатегорія 107.01, ФОПи — платники єдиного податку першої — четвертої груп можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність за умови дотримання вимог розд. XIV ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування.
Які ж це умови? Є загальні, а є індивідуальні для певної групи. Для 3-ї групи при продажу товару індивідуальних обмежень немає. Щодо загальних, то згідно з пп. 3 пп. 291.5.1 ПКУ ФОП на єдиному податку не може здійснювати виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів.
Позаяк спортивний інвентар не є підакцизним товаром згідно з пп. 14.1.145 та п. 215.1 ПКУ, то ФОП може виробляти та експортувати спортивний інвентар за кордон, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.
До яких органів звертатися?
Щоб стати суб'єктом ЗЕД, спеціальна реєстрація не потрібна. Отже, звертатися до держорганів чи ДПС перед початком здійснення ЗЕД, аби вони знали, що ФОП буде здійснювати ЗЕД, не треба.
У ЗIР, підкатегорія 114.01, надано таке роз'яснення: чинним законодавством не передбачена додаткова реєстрація в контролюючих органах суб'єктів ЗЕД. Проте слід виконати певні дії та оформити низку документів, необхідних для ЗЕД.
Який КВЕД обрати?
Щоб запобігти непотрібним запитанням податківців та настанню негативних наслідків, необхідно перевірити свої КВЕДи на відповідність реальній господарській діяльності. Адже для «єдинника» це істотно.
КВЕД — це важливо
У разі здійснення видів діяльності, не зазначених в облікових даних ФОПа та в реєстрі платників єдиного податку, такий ФОП зобов'язаний перейти на сплату інших податків і зборів (загальна система оподаткування) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалися види діяльності, які не зазначені в його облікових даних та реєстрі платників єдиного податку (пп. 7 пп. 298.2.3 ПКУ). Крім цього, відповідно до п. 293.4 ПКУ слід сплатити 15% єдиного податку зі суми доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до першої або другої групи.
Оптова торгівля — це сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності з метою подальшого продажу.
Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Відмінність між оптом і роздробом — не кількість реалізованого товару, а насамперед мета придбання (для особистого використання або подальшого продажу). СГ-оптовик є посередником між виробником і роздрібною торгівлею, а СГ-роздріб, своєю чергою, обслуговує попит кінцевого споживача.
Якщо СГ, які придбавають у ФОПа спортивний інвентар, придбавають його для власних потреб, наприклад для облаштування куточків відпочинку у приміщеннях СГ, то йдеться про роздрібний продаж. Якщо суб'єкт господарювання придбаває спортінвентар на постійній основі та періодично, тобто з метою його перепродажу, то йдеться про оптовий продаж. Який саме продаж відбувається, випливає із договірних відносин.
З огляду на умови запитання ФОП може здійснювати як оптову, так і роздрібну торгівлю. Якщо це так, то радимо ФОПу, аби у нього були відкриті такі КВЕДи:
— 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Iнтернет» (основний);
— 47.99 «Iнші види роздрібної торгівлі поза магазинами»;
— 47.64 «Роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах»;
— 46.49 «Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення».
Валютний рахунок та розрахунки
Розрахунки між резидентами і нерезидентами за такими валютними операціями, як експорт та імпорт товарів, послуг, робіт, здійснюються виключно через банки в іноземній валюті та гривнях. Тож підприємцю слід відкрити поточний валютний рахунок для ЗЕД-розрахунків.
Також наголосимо, що податківці у ЗIР нагадали: суб'єкт господарювання — резидент має право здійснювати розрахунки з нерезидентами за операціями з експорту та імпорту товарів через рахунки, відкриті в іноземних фінансових установах, які розташовані за межами України. Таке право в резидентів (зокрема, і у ФОПів) з'явилось завдяки набранню чинності Законом про валюту і валютні операції. Але при цьому слід буде виконувати вимоги валютного нагляду. Його здійснюватиме банк, у якому відкрито підприємницький рахунок ФОПа. Якщо сума операції буде більшою, ніж незначна (наразі — інвалютний еквівалент 150 тис. грн), то у разі експорту товару валютний нагляд припиняється, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, якщо резидент подав документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар.
Докладніше про валютний нагляд
З 7 лютого 2019 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів відповідно до п. 21 розділу II Положення №5.
Граничні строки розрахунків, зазначені в п. 21 розділу II Положення №5, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (включаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу згідно з Законом про фінмоніторинг, крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій. На сьогодні цей розмір становить 150000 грн відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону про фінмоніторинг.
Це означає, що за операціями, сума яких не перевищує 150 тис. грн (або приблизно 6100 доларів США чи 5600 євро за курсом НБУ на дату здійснення операції — платежу або поставки), валютного нагляду не буде, і пеня за ненадходження валюти або імпортного товару (послуги) на цю суму не буде нараховуватися, навіть якщо валюта або товар (послуга) взагалі не надійдуть від нерезидента.
Пеня за порушення строків розрахунків у ЗЕД
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону про валюту, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі ст. 13 Закону про валюту, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми не одержаних коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Якщо операція за своїм обсягом потрапляє під валютний контроль, то пеня буде нараховуватися на всю суму такої операції без її зменшення на «неконтрольовану» суму в еквіваленті 150000 грн.
Iнструкцією №7 регламентовано порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відлік граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів банк розпочинає з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно з законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта чи іншого документа, що засвідчує поставку нерезидентові товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно з законодавством України не підлягає митному оформленню).
У разі порушення граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення такого строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду відповідно до п. 9 розділу III Iнструкції №7.
Зверніть увагу: якщо СГ відкриє закордонний валютний рахунок, то валютний нагляд з експорту закінчиться лише після зарахування коштів на поточний рахунок «єдинника» в українському банку (пп. 2 п. 9 Iнструкції №7).
Документи
Основними документами, які будуть потрібні для роботи з клієнтом при експорті, є:
— контракт;
— інвойс (рахунок-фактура);
— СМR (вантажно-митна декларація), або морська накладна, або авіанакладна, або залізнична накладна (залежно від виду транспорту).
У ЗIР, підкатегорія 114.09, податківці роз'яснили, що на сьогодні законодавство України передбачає:
— укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом;
— обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін або у разі експорту послуг (крім транспортних) — шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти), або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема, шляхом виставлення рахунка (інвойса), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
При поставці товару використовується письмова форма ЗЕД-договору, адже саме він потрібний для митного контролю. Електронна форма передбачена для надання послуг.
Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначена Положенням №201.
Мова ЗЕД-договорів
Щодо питань мови, якою укладаються зовнішньоекономічні контракти, то податківці у підкатегорії 114.09 ЗIР зауважують, що згідно зі ст. 19 Закону «Про засади державної мовної політики» мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.
Хоча ця консультація має статус чинної, проте закон, на який посилаються податківці, втратив чинність — визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду від 28.02.2018 р. №2-р/2018. Натомість Закон від 25.04.2019 р. №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не регламентує питання мов господарських договорів у ЗЕД.
Зазвичай ЗЕД-договір складають одночасно двома мовами — українською та мовою покупця (чи міжнародною мовою — залежно від передбаченого самим міжнародним договором) у дві колонки.
Iнвойс — це документ, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, фор-мальні особливості товару (колір, вагу тощо), умови постачання і відомості про відправника й одержувача. Iнвойс також складають двома мовами.
СМR (вантажно-митна декларація) складає митний брокер.
Альтернатива — пересилання товарів через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.
Питанням переміщення (пересилання) товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях присвячено главу 36 та інші статті МКУ.
Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення визначаються способи переміщення товарів, тобто товари можуть переміщуватись, зокрема, у:
— міжнародних поштових відправленнях;
— міжнародних експрес-відправленнях.
Декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником чи декларантом або уповноваженою ним особою. При цьому товари, які не є об'єктом оподаткування митними платежами, а також кореспонденція, поштові листи та листівки, література для сліпих, друковані матеріали, міжнародні експрес-відправлення документарного характеру декларуються в усній формі на підставі товаросупровідних документів. Iнші товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, підлягають письмовому декларуванню (ст. 236 МКУ).
Детально про можливість такого пересилання податківці писали у «Віснику» №5/2017, с. 6.
Митне оформлення
Згідно з різними положеннями чинного законодавства для оформлення експорту, як правило, можуть знадобитися такі документи:
1) облікова картка акредитації підприємства (чи ФОПа) на митниці. Згідно з п. 1 розділу II Порядку №552 взяття на облік осіб, які здійснюють операції з товарами, проводиться одноразово у відповідному підрозділі будь-якої митниці:
— за зверненням таких осіб, у тому числі засобами електронного зв'язку, до відповідних підрозділів митниць;
— при першому здійсненні такими особами операцій з товарами, контроль за якими відповідно до МКУ та інших актів законодавства України покладено на митниці ДФС;
2) контракт з одержувачем вантажу з усіма додатками або інвойс за контрактом на перевезену партію вантажу і пакувальний аркуш партії вантажу (додатково див. ситуацію «Порядок укладення міжнародних договорів з використанням ЕЦП»);
3) сертифікат якості, технічні документи, схеми, що додаються до товару, тощо;
4) сертифікат походження СТ-1 (у разі якщо товар з України);
5) документи, що підтверджують купівлю товару у виробника (договір, накладні, платіжні доручення, розрахунок виробничих витрат тощо);
6) бланки CMR або вантажні накладні;
7) дані перевізника вантажу (код ЄДРПОУ, місцезнаходження, контактна інформація) і дані водія, які включають паспорт, технічний паспорт на автомобіль та причіп).
Найважливішою процедурою в експортному оформленні, звичайно, є робота з митницею та правильне митне оформлення вантажу. Зазвичай для цього наймають митного брокера, із яким укладається відповідний договір. Тоді акредитацією та/або митним оформленням вантажів повністю займатиметься брокер.
Ліцензія та квоти
Закон про ЗЕД передбачає можливість встановлення ліцензій та квот на певні види товарів.
Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, зокрема встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймає КМУ за поданням Мінекономіки з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. Як правило, цей перелік щороку переглядається.
Постановою КМУ від 27.12.2018 р. №1136 було затверджено перелік товарів згідно з кодом УКТ ЗЕД, при експорті яких потрібно отримувати ліцензії чи дотримуватися квот.
Код УКТ ЗЕД 9506 «Iнвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, іншими видами спорту (включаючи настільний теніс) або для гри на свіжому повітрі, в іншому місці не зазначені; плавальні басейни та басейни для дітей» не згаданий у цій постанові. А тому експорт спортивного інвентарю протягом 2019 року не потребує ні отримання ліцензій, ні дотримання квот.
Оподаткування
Єдиний податок і курсові різниці
Нагадаємо, що обов'язковий продаж 30% надходжень валюти було скасовано з 20 червня 2019 року, про що «ДК» писав у №25/2019. I це, на думку податківців, вплинуло на порядок визначення доходу фізособи-«єдинника», отриманого в іноземній валюті. Так, в IПК ГУ ДФС у Львівській області від 09.08.2019 р. №3726/IПК/13.1-12, IПК ДПСУ від 13.09.2019 р. №215/6/99-00-04-07-03-15/IПК вони зазначають, що після 20 червня доходом фізособи-«єдинника» визнається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в іноземній валюті, перерахована у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження коштів на рахунок. Відповідно, в Книзі обліку потрібно буде відобразити дохід за датою зарахування цих коштів на рахунок.
Різниці від продажу інвалюти та курсові різниці
Податківці у вищезгаданій IПК зауважили, що у фізособи-підприємця всі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються в Книзі обліку в національній валюті України. I такі показники перераховуються за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату отримання доходу.
А щодо курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізособи-підприємця, то її включення до доходу платника єдиного податку нормами ПКУ не передбачено. Така курсова різниця в поточних умовах може виникнути тільки у разі продажу банком іноземної валюти за дорученням фізособи-підприємця. Але вона також не є доходом ФОПа — платника єдиного податку. Те саме сказано у ЗIР, підкатегорія 107.04.
Також у ЗIР, підкатегорія 107.04, податківці наголошували, що перерахунок іноземної валюти за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку фізособи-підприємця — платника єдиного податку, не здійснюється. Відповідно дохід у вигляді додатної курсової різниці у ФОПа на кінець календарного кварталу або року не виникає.
Мало того, податківці зазначають, що відповідно до пп. 165.1.51 ПКУ доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, не включаються до розрахунку загального оподатковуваного доходу фізособи.
Тобто якщо ФОП на єдиному податку отримав валютну виручку і витратив її або продав за власним рішенням, коливання курсу НБУ та міжбанківського валютного ринку щодо цієї валюти на суму оподатковуваного доходу такого підприємця не вплинуть. Єдиною датою, на яку визначатиметься дохід підприємця щодо такої виручки, буде дата зарахування виручки на його поточний валютний рахунок.
Зарахування валютної виручки на рахунок за кордоном
Якщо СГ відкриє рахунок за кордоном, то вважаємо, що дохід слід визнавати за датою отримання коштів на такий «закордонний» рахунок, адже закордонний рахунок резидента — це його власний банківський рахунок, як і рахунок в українському банку.
Втім, радимо з цього питання також звернутися до ДПС за IПК, адже наразі вони свого бачення щодо цієї ситуації не надавали.
Податок на додану вартість
Відповідно до п. 181.1 ПКУ, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої груп.
Тож якщо ФОП 3-ї групи працюватиме на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку, яка не передбачає сплату ПДВ (5%), то, навіть досягнувши обсягу в 1 млн грн, підприємцю не обов'язково реєструватися платником ПДВ.
Чи потрібен підприємцю РРО?
Варто нагадати, що при здійсненні розрахунків через Iнтернет за допомогою платіжних карток податківці і зараз вимагають використання РРО.
Так, у підкатегорії 109.02 ЗIР податківці роз'яснюють, що розрахунковий документ при продажу товарів (послуг) через Iнтернет видається у разі їх безпосереднього надання споживачеві.
Якщо споживач, використовуючи Iнтернет, замовив товар і розрахунок за нього було здійснено із застосуванням платіжних карток Visa, MasterCard, LiqPay (СГ користується інтернет-еквайрингом, тобто оплата здійснюється через сайт підприємства) та інших за умови доставки таких товарів поштою або кур'єрською службою, суб'єкт господарювання зобов'язаний видати розрахунковий документ встановленої форми (чек з РРО) та відповідним чином оформлений гарантійний талон. Про це також податківці говорили в IПК від 29.05.2019 р. №2449/6/99-99-14-05-01-15/IПК (див. «ДК» №26/2019).
Уникнути цього обов'язку наразі можуть підприємці — платники єдиного податку 1-ї — 3-ї груп, але і для них є виняток. Якщо ФОП-«єдинник» здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні (спортивний інвентар міститься у Переліку №231), то такий СГ зобов'язаний використовувати РРО без прив'язки до досягнення ним 1 млн грн чи ні (п. 296.10 ПКУ).
При цьому у разі проведення розрахунків між суб'єктами господарювання у безготівковій формі, а саме при переказі коштів з поточного рахунку суб'єкта господарювання, який отримує товари, роботи (послуги), на поточний рахунок постачальника товару, робіт (послуг) згідно з рахунком-фактурою, договором тощо, РРО не застосовується (ЗIР, підкатегорія 109.02). Навіть зміни, внесені до Закону про РРО, які запрацюють у 2020 році, цього правила не змінять.
Чого чекати «єдинникам» у 2020 році?
У 2020 році ситуація для «єдинників» зміниться. Вже з 1 жовтня 2020 року реалізація товарів (надання послуг) через Iнтернет потребуватиме від ФОП на єдиному податку 2-ї та 3-ї групи застосування РРО — незалежно від обсягу річного доходу. А з 01.01.2021 р. усі підприємці 2-ї та 3-ї груп повинні будуть застосовувати РРО в разі проведення розрахункових операцій. А до них Закон про РРО відносить не лише готівкові розрахунки, а й приймання до оплати платіжних карток.
Для ситуацій, коли покупцями у ФОПа є нерезиденти, Закон про РРО винятків не містить. Отже, в ЗЕД діють ті самі правила.
Якщо покупцем є нерезидент-підприємець, щоб уникнути обов'язку проводити розрахункову операцію через РРО, бажано здійснити суто безготівкові розрахунки, тобто укласти зовнішньоекономічний договір (або хоча б розмістити на сайті умови продажу та виставити рахунок) й отримати оплату з поточного рахунку підприємця-покупця на поточний рахунок підприємця-продавця.
Якщо ж покупцем є нерезидент — звичайна фізособа (не підприємець), найімовірніше, він проведе оплату за допомогою платіжної картки просто на сайті. I хоча в цьому випадку матимемо безготівковий розрахунок, застосовуватиметься інтернет-еквайринг, а він потребуватиме застосування РРО (з урахуванням правил п. 296.10 ПКУ, зазначених вище).
I ще одне — валюта платежу. Коли здійснюються суто безготівкові розрахунки (без застосування платіжних карток), від нерезидента підприємцю надходить іноземна валюта на його валютний рахунок. I тоді діють правила, зазначені нами вище (щодо єдиного податку та курсових різниць).
Але у разі інтернет-еквайрингу ситуація може бути інша — якщо він прив'язаний до гривневого рахунку підприємця, банк-еквайр може зараховувати на цей рахунок вже гривню, тобто проводити конвертацію виручки підприємця.
Банк зобов'язаний зазначити в договорі щодо еквайрингу, зокрема, порядок обслуговування рахунку, а саме порядок встановлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо (п. 8 розділу II Положення №705).
Відповідно до пп. 3 п. 8 розділу I Положення №705 внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, зокрема, порядок встановлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів. Банк зобов'язаний на вимогу користувача надати інформацію про курс купівлі/продажу/конвертації іноземної валюти, який застосовувався під час здійснення операції з використанням електронного платіжного засобу (п. 9 розділу III Положення №705).
Таким чином, інтернет-еквайринг прив'язується до поточного рахунку в національній валюті, а тому якщо оплата надходитиме з-за кордону у одній валюті, то при зарахуванні на рахунок ФОПа ці кошти конвертуватимуться в національну валюту. Але правила такої конвертації встановлюються кожним банком окремо, тому за детальнішою інформацією радимо звернутися до банку-еквайра щодо умов договору з інтернет-еквайрингу.
Нормативна база
- МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про валюту — Закон України від 21.06.2018 р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції».
- Закон про ЗЕД — Закон України від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- Закон про фінмоніторинг — Закон України від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
- Перелік №231 — Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 16.03.2017 р. №231.
- Положення №5 — Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою НБУ від 02.01.2019 р. №5.
- Положення №201 — Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. №201.
- Положення №705 — Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою НБУ від 05.11.2014 р. №705.
- Порядок № 552 — Порядок обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, затверджений наказом Мінфіну від 15.06.2015 р. №552.
- Iнструкція №7 — Iнструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою НБУ від 02.01.2019 р. №7.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»