Чи може банк заблокувати рахунок свого клієнта-підприємця? ВС сказав1, що для з'ясування, які кошти надійшли на цей рахунок, блокування можливе лише до 7 р. д. Надалі потрібні вагоміші причини.
Кожен підприємець знає, що, відкриваючи рахунок у банку, він мусить дотримуватися кількох простих правил:
1) використовувати рахунок відповідно до вимог договору. Зокрема, якщо вам потрібен рахунок для власних потреб та соціальних зарахувань, аліментів тощо, треба відкривати рахунок для звичайної фізособи. А для підприємницьких потреб — відкривається підприємницький рахунок;
1 Постанова ВС від 04.09.2019 р. у справі №761/40546/16-ц.
2) дотримуватися вимог розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та чинного законодавства України. Тобто за обслуговування рахунку банку доведеться платити, а якщо до нього емітується платіжна картка, — користуватися нею треба буде, уважно вивчивши умови договору;
3) розпоряджатись коштами з урахуванням обмежень у здійсненні фінансових операцій, установлених законом. Зокрема, суворо заборонено проводити операції, пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
Начебто все просто. Але іноді банки заморожують операції за рахунком через порушення клієнтом цих простих умов. I не завжди це пов'язано з використанням коштів на рахунку — не менше проблем можуть спричинити «не ті» надходження на такі рахунки. Розглянемо на прикладі.
Обмеження користування картками — практика банків
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦКУ за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦКУ встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, що перебувають на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Фізособи, які активно користуються банківськими послугами, ще не забули про численні банківські телефонні дзвінки та інші звернення з проханням пояснити підстави надходження постійних та невеликих сум на їхні рахунки.
Iноді буває і так: рахунок не підприємницький (відкритий для власних потреб), але на нього час від часу надходять оплати з призначенням платежу «оплата за товар чи послугу». Банки розцінюють це як використання поточного рахунку фізособи для провадження госпдіяльності (що прямо заборонено п. 14 Iнструкції №492).
I в чомусь вони мають рацію. Адже серед фізосіб, які використовують соцмережі та різні інтернет-спільноти для просування/продажу різного роду товарів та/або надання послуг, є широка практика використання для отримання оплати власних непідприємницьких рахунків. Чи є така діяльність підприємницькою? Цілком може бути. Адже основним критерієм підприємницької діяльності є систематичність її здійснення.
Систематичність
Раніше під систематичністю малося на увазі здійснення продажу товарів (а також робіт чи послуг) більш як 4 рази на календарний рік. Така норма містилась у Декреті КМУ від 17.03.97 р. «Про податок на промисел». I хоча сам декрет втратив чинність ще 01.01.2011 р., такий висновок можна зустріти і в сучасній судовій практиці.
Натомість, у постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено: «Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик».
Тобто продали товари, роботу чи послугу три рази на рік — є ризик, що таку діяльність визнають підприємницькою!
Щоб уникнути проблем з банками і не реєструватися підприємцями, такі продавці попереджають своїх покупців не зазначати у призначення платежу, що йдеться про оплату за купівлю.
Така поведінка дещо знизила ризик обмеження розрахунків з боку банків, проте проблема залишилась. Адже і самі клієнти залишилися без доказу того, що купівля оплачена — їм у цій ситуації доведеться лише сподіватися на добросовісність продавця.
I в банку залишилось право поцікавитися: а що це за неідентифіковані суми регулярно надходять від різних осіб його клієнту? Попри те що чинне законодавство забороняє банку контролювати напрями використання коштів та зобов'язує приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що йому надходять, все ж таки банк наділений правом у випадках, передбачених законом (тобто в разі здійснення сумнівних операцій), обмежувати користування клієнтом банківським рахунком. Наразі таке право надається, зокрема, Законом про платіжні системи та Законом про фінмоніторинг.
Підстави та строки зупинення банківських операцій
Згідно з п. 14.13 Закону про платіжні системи право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Призупинення або припинення права користувача використовувати електронний платіжний засіб не припиняє зобов'язань користувача й емітента, що виникли до часу призупинення або припинення зазначеного права.
Відповідно до п. 12 розділу VI Положення №705 емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
За змістом п. 1, 2, 6 ст. 17 Закону про фінмоніторинг банк як суб'єкт первинного фінмоніторингу:
1) має право зупинити:
— здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст. 15 та/або 16 цього Закону;
— фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України;
2) зобов'язаний зупинити:
— здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, включена до переліку осіб, які пов'язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій).
Строк зупинення фіноперацій
Зупинення здійснюється на 2 р. д. з дня зупинення (включно). Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону про фінмоніторинг на строк до 5 р. д. Відповідне повідомлення негайно в обов'язковому порядку надається банку, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до КПКУ.
Отже, загальний строк блокування фінансових операцій фізосіб не може перевищувати 7 р. д. Строки зупинення фінансових операцій банком та Держфінмоніторингом є остаточними та продовженню не підлягають.
А відповідно до п. 115 Положення №417 НБУ залишає за собою право встановити загальний строк зупинення проведення фінансової операції у випадках, передбачених ст. 17 Закону, на строк не більше 30 р. д.
У день зупинення банк зобов'язаний повідомити Держфінмоніторинг в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінмоніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінмоніторингу — про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.
Рекомендації НБУ
На офіційному веб-сайті Нацбанку розміщена відповідь на запитання: «Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє клієнту в разі його звернення про зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо строк її (їх) зупинення перевищив сім робочих днів (ч. 5 ст. 17 Закону). Який порядок дій банку в разі звернення клієнта, фінансову операцію якого зупинено, раніше встановленого законодавством строку?».
Нацбанк наголошує, що відповідно до пп. 11 п. 22 Положення №417 правила фінмоніторингу банку мають містити порядок зупинення, виконання рішень (доручень) спеціально уповноваженого органу та поновлення фінансових операцій.
Крім того, рекомендуємо в договорах банківського рахунку з клієнтами передбачати підстави, за яких банк має право зупинити проведення фінансових операцій клієнта.
Cправді, підстави для фінмоніторингу фінансових операцій, так само як і підстави для зупинення фінансових операцій (а по суті, блокування рахунків фізосіб), пов'язані з наявністю у банку підозри, яка ґрунтується, зокрема, на критеріях ризиків, визначених самостійно суб'єктом первинного фінансового моніторингу. Звісно, Нацбанк, Мінфін та Держфінмоніторинг зі свого боку «допомагають» банкам у цьому. Проте визначитись з підставами для зупинення фіноперацій банк має на власний розсуд (з урахуванням, звісно, вимог Закону про фінмоніторинг та підзаконних нормативно-правових актів).
Проте такі дії банків все ж таки мають бути обґрунтовані. I саме це стало причиною звернення клієнтів банку (власників заблокованих карток) до суду, який на всіх етапах оскарження намагався з'ясувати, які ж саме підозри виникли та які підстави були для такого блокування.
ВС: підозри лише обґрунтовані
Апеляційна інстанція звернула увагу на пояснення суду самого банку: він посилався на лист Департаменту фінансового моніторингу НБУ від 13.04.2016 р. «Щодо фінансових операцій з отримання готівки», згідно з яким банкам забороняється здійснювати операції, що загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. У листі також зазначено про право банку відмовитися від проведення фінансової операції, встановлення (підтримання) ділових відносин в разі наявності високого ризику за результатами його оцінки чи переоцінки.
Проте суди не оцінили такого довільного тлумачення прав та обов'язків банків при виконанні ними функцій суб'єкта фінмоніторингу та зажадали надання доказів правомірності своїх дій із зупинення операцій за картковими рахунками клієнтів, а також доказів порушення умов використання електронного платіжного засобу.
Доводи банку про правомірність блокування карток клієнтів через їх використання для забезпечення інтересів третіх осіб не були взяті Верховним Судом (як і судами попередніх інстанцій) до уваги, позаяк банк не довів жодної з визначених Законом про фінмоніторинг підстав для обмеження права клієнта розпоряджатися рахунком, в т. ч. і підстав для його блокування на період більший, ніж 7 робочих днів (що передбачено ч. 1 — 5 ст. 17 Закону про фінмоніторинг).
Тому ВС вважає обґрунтованими позовні вимоги про повернення коштів клієнтам (задоволення позову), позаяк дії банку щодо блокування карткових рахунків клієнтів більше ніж на 7 днів не підтверджені та є неправомірними та такими, що порушують права фізосіб — клієнтів банку.
Але суди не завжди на боці клієнтів банків. Наприклад, у справі №521/18434/15 банки покликались на масштабність фінансових операцій зі зняттям клієнтами банків готівкових коштів у значних розмірах за допомогою платіжних карток. Адже зазначені факти можуть свідчити про високий ризик використання послуг банків для легалізації кримінальних доходів.
НБУ зі свого боку наголошував, що в кожному конкретному випадку банки зобов'язані здійснювати детальний аналіз фіноперацій з метою недопущення використання клієнтом послуг банку для легалізації кримінальних доходів та залучення банку до здійснення ризикової діяльності.
Апеляційна інстанція стала на бік банку. Адже сума обігу коштів за карткою фізособи за 8 місяців становила 5445995,29 грн та не була пояснена власником картки.
Водночас ВС, задовольняючи касаційну скаргу фізособи, наголосив, що такі дії банку не підтверджені та необґрунтовані — обставин, які б свідчили про подальше звернення банку до спеціально уповноваженого органу — Держфінмоніторингу або до правоохоронних органів щодо перевірки законності зупинених фінансових операцій, судами не встановлено.1
1 Постанова ВС від 03.07.2019 р. у справі №521/18434/15-ц.
Дії фізособи при блокуванні рахунків
У разі якщо фізособа — клієнт банку отримала повідомлення про блокування картки або зупинення певної (чи навіть усіх) фінансової операції за рахунком, слід:
1) підняти договір та уважно його перечитати — у тексті договору має бути перелік підстав для блокування картки (зупинення фінансових операцій за рахунком фізособи). Хоча про вивчення цих підстав варто подбати ще на стадії укладення договору! I, звісно, не доводити ситуацію до того, щоб у банку виникли такі заздалегідь узгоджені підстави;
Як обійтись без суду
Можливо, відновити діяльність рахунку (картки) допоможе надання банку додаткової потрібної йому інформації.
У разі вимоги банку надати документи, які витребовуються для ідентифікації клієнта, варто надати їх. Наприклад, таке може мати місце при заміні паспорта на ID-картку, інших змінах у даних фізособи тощо. Пам'ятайте, що блокування карток (заморожування операцій) можливе лише у разі ігнорування клієнтом вимоги банку надати потрібну інформацію.
2) звернутися до банку з письмовою вимогою (можна усно у відділенні банку, де оформлялась картка) розблокувати його (або повернути кошти, перерахувати їх на рахунок в інший банк тощо);
3) отримавши відповідь від банку з відмовою розблокувати рахунки, заблоковані понад 7 робочих днів, або повернути кошти, звернутись до місцевого суду.
Нормативна база
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Закон про фінмоніторинг — Закон України від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
- Iнструкція №492 — Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492.
- Положення №417 — Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою НБУ від 26.06.2015 р. №417.
- Положення №705 — Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою НБУ від 05.11.2014 р. №705.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»