Платники податків уже звикли до того, як легко в актах перевірок та згодом у судах фіскали відступають від своїх позицій, викладених у листах та IПК. Але коли йдеться про донарахування ПДФО з представницьких витрат та з продажу ТОВ власного автомобіля, тут норми П(С)БО та ПКУ є надто очевидними, на чому й наголосив Верховний Суд.
ДФС про представницькі витрати
У листі від 10.03.2017 р. №5087/10/26-15-13-01-12 ГУ ДФС у м. Києві згадало, що визначення представницьких витрат надано Наказом Мінфіну від 14.09.2010 р. №1026 «Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання» (далі — Наказ №1026). Згідно з його пунктом 2 представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.
Зверніть увагу!
У цьому ж листі ГУ ДФС у м. Києві наголосила на тому, що вимоги Наказу №1026, тобто норми коштів на представницькі цілі, є обов'язковими виключно для бюджетних установ; інші підприємства цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
До представницьких належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях.
Щодо можливості оподаткування ПДФО сум, виданих керівникові (іншому працівникові) під звіт на представницькі витрати у цьому ж листі ГУ ДФС у м. Києві нагадує, що відповідно до пп. «б» пп. 170.9.1 ПКУ податковим агентом платника податків є особа, що видала таку суму, а якщо гроші було видано під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, об'єктом оподаткування буде сума перевищення над фактичними витратами платника податків на виконання таких дій.
Таким чином, з огляду на наведене вище, об'єктом оподаткування ПДФО може бути лише сума перевищення над фактичними витратами коштів, виданих під звіт.
У ДФС не визнали витрати представницькими та нарахували ПДФО!
У коментованому нами судовому рішенні1, попри висловлену вище позицію податківців, а також те, що саму перевірку було проведено у 2018 році, позиція органу ДФС в акті перевірки та в суді все ж таки була цілком протилежною.
1 Постанова ВС від 09.09.2019 р. у справі №826/15481/18.
Отже, ТОВ подало до суду первинні документи на проведення представницького заходу — наказ про проведення представницьких заходів, товарні накладні (чеки) на товар (подарунки та спиртні напої), оплачений керівником ТОВ, звіти керівника про використані ним власні кошти та банківські виписки про відшкодування коштів за цими звітами в сумі 20884,24 грн.
За змістом наказу, проведення представницьких заходів здійснено з метою розширення ділових партнерських відносин, підвищення попиту на товар, що реалізується, для створення відповідного іміджу підприємства.
З погляду органу ДФС, сума, оплачена за спиртні напої на користь ресторану та постачальника алкогольних напоїв, є не чим іншим, як додатковим благом керівника. Такі витрати не є представницькими та не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ.
Водночас суди, стаючи на бік саме платника податків, наголошували на тому, що для ТОВ чинним законодавством не передбачено ні визначення поняття «представницькі витрати», ні переліку витрат, що можуть бути включені до представницьких. При цьому переконливо посилались на визначення представницьких витрат, наведене у Наказі №1026, під яке цілком підпадали задокументовані витрати у цій справі.
ВС — для ТОВ представницькі витрати за П(С)БО 16!
Верховний Суд у коментованій справі №826/15481/18 виступив категорично проти: застосування судами попередніх інстанцій положень Наказу №1026, яким встановлено витрати для бюджетних установ, є неприйнятним з огляду на те, що його приписи не стосуються спірних правовідносин.
Представницькі витрати є різновидом адміністративних витрат, які належать до загальногосподарських, спрямованих на обслуговування та управління підприємством у розумінні пункту 18 П(С)БО 16.
Жодних застережень щодо порушення позивачем приписів цього стандарту податковим органом не встановлено.
Отже, жодних порівнянь чи аналогій з бюджетними установами ВС у цій справі не визнав — витрати, що їх понесено на придбання спиртних напоїв директором товариства з метою обслуговування представницького заходу, є адміністративними витратами.
I до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків — директора ТОВ не включаються кошти, отримані ним від товариства під звіт на організацію та проведення прийомів (заходів) представницького характеру, та відповідно з них не утримується ПДФО.
Проданий ТОВ ТЗ та ПДФО з ринкової вартості
У коментованому нами судовому рішенні оскаржувалося ще одне податкове повідомлення-рішення, за яким ТОВ було донараховано 285214,71 грн ПДФО з проданого ним фізособі автомобіля!
Цікавим є те, що легковий автомобіль ТОВ продало за 132350 грн, тимчасом, на думку органу ДФС, такий автомобіль на ринку коштував майже півтора мільйона гривень. Такий розрахунок фіскали зробили на сайті Мінекономіки відповідно до приписів п. 173.1 ПКУ.
Тож різницю між середньоринковою вартістю автомобіля та договірною було визнано доходом такої фізособи, а ТОВ — податковим агентом з цієї різниці (додаткового блага, як суми знижки звичайної ціни товарів індивідуально призначеної для такого платника податку за пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ).
На практиці бухгалтери не нехтують зверненням за експертною оцінкою вартості ТЗ у разі його продажу фізособам, але, як правило, з метою оподаткування ПДВ у випадку продажу ТЗ нижче від балансової вартості.
У коментованому нами рішенні балансова вартість автомобіля на момент продажу дорівнювала «0». Тож єдине, що змогли «теоретично» донарахувати перевіряльники, — це сума ПДФО та ВЗ.
Звісно, що оскарження такого донарахування було цілком очевидним — суди одностайно скасували податкове повідомлення-рішення.
По-перше, при продажу автомобіля фізособі ТОВ отримує дохід та не може бути податковим агентом.
По-друге, приписи п. 173.1 ПКУ вказують на дохід саме фізособи. А в наведеному випадку, придбаваючи автомобіль, фізособа несе витрати як покупець.
Верховний Суд наголосив, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкового автомобіля) за ціною, яка є нижчою від середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів жодних мотивів із посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення товариством норм податкового законодавства та законність донарахування податків за вчинення останнього.
Зверніть увагу!
До речі, варто врахувати, що представники ТОВ надали в суді копії довідок про ДТП, в які потрапляв автомобіль, та повідомлення про настання страхового випадку із зазначенням пошкоджень автомобіля, що і вплинуло на його таку низьку вартість при продажу. Суди, враховуючи зазначені факти, визнали таку ціну ринковою.
Суди визнали цілком достатніми доказами складання ТОВ протоколу про продаж автомобіля, наказу по підприємству та продаж автомобіля через посередника на підставі договору комісії.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»