Новим Законом №2639 передбачено значні штрафні санкції за ненадання інформації про складники та алергени на маркуванні харчових продуктів. Утім, враховуючи тривалий термін перехідних положень (для алкоголю — 24 місяці, для інших продуктів — 3 роки), штрафи — лише на папері.
Здавалось би, в Україні вже є закони, покликані захистити споживачів від недобросовісних продавців та виробників харчових продуктів. Для перевірки їх дотримання навіть створена спеціальна державна служба — Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Але наявні заходи явно недостатні, адже на сьогодні ми купуємо продукти без ГМО, фермерські, дієтичні та еко-продукти, виробництво та інгредієнти яких практично не контролюються державою.
Iнформація щодо ГМО
Iнформація щодо наявності у харчовому продукті ГМО, якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, надається в іншій доступній формі або безпосередньо на запит споживача. Маркування «Без ГМО» може бути нанесене у разі, якщо від постачальників немає даних про наявність в інгредієнтах харчового продукту ГМО.
Переважно все, що бачать покупці на етикетках харчових продуктів, ставало підставою для доволі гучних судових справ. Це стосувалося й реклами таких продуктів та використовувалося для отримання продавцями переваг у конкурентній боротьбі за увагу та гаманець покупців. За останні 10 років АМКУ розглянув доволі значну кількість справ, де були визнані факти поширення неправдивої інформації в рекламі та на етикетках товарів.
I ось наразі законодавці дійшли до нормативного врегулювання складників та їх процентного визначення у харчових продуктах, а також належного інформування споживачів, зокрема це стосується інформації про харчові добавки та інші речовини, які можуть спричинювати алергічні реакції тощо.
Проте не все так просто, як виглядає на перший погляд. Адже, попри наявні суперечності у самому законі, штрафи за його недотримання доволі значні для операторів ринку — юросіб та фізосіб-підприємців. Тож розгляньмо, за що штрафуватимуть недобросовісних продавців.
Наперед зазначимо, що більшість вимог до маркування харчових продуктів була передбачена Технічним регламентом щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.10.2010 р. №487, який втрачає чинність з дати введення в дію Закону №2639 (тобто з 06.08.2019 р.).
Утім, не можемо не наголосити, що цей Закон №2639 прийнятий відповідно і до вимог Регламенту ЄС та Ради ЄС 1169/2011 від 25.10.2011 р. «Про надання споживачам інформації про харчові продукти» та багато у чому повторює його норми та визначення.
На кого поширюється новий Закон?
Дія Закону поширюється на операторів ринку харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга, якщо їхня діяльність підпадає під вимоги щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.
Під терміном «оператор ринку харчових продуктів (далі — оператор ринку)» слід розуміти суб'єкта господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
До операторів ринку належать фізособи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок (п. 55 ч.1 ст. 1 Закону №2042).
Операторів ринку поділено на відповідальних та не відповідальних за інформацію про харчовий продукт.
До «відповідальних» операторів ринку належать оператори ринку харчових продуктів, під найменуванням яких харчовий продукт вводиться та перебуває в обігу, а для імпортованих харчових продуктів — імпортер (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону №2639).
Решта автоматично вважаються «не відповідальними» операторами ринку, проте вони не мають права здійснювати обіг харчових продуктів, стосовно яких вони мають інформацію, що ці харчові продукти не відповідають законодавству щодо надання інформації про харчові продукти. Iнакше — вони несуть відповідальність у межах своєї діяльності, яку вони провадять у межах Закону №2042.
Обов'язки операторів ринку харчових продуктів (ст. 5 Закону №2639) такі:
1) оператори ринку харчових продуктів у межах своєї діяльності не мають права змінювати інформацію, що супроводжує харчовий продукт. Але такий обов'язок стосується виключно випадків, коли такі зміни можуть ввести в оману кінцевого споживача або в інший спосіб знижують рівень захисту споживача чи погіршують можливість здійснення кінцевим споживачем свідомого вибору;
2) забезпечити наявність обов'язкової інформації про харчові продукти (наведені у ст. 6 та 7 Закону №2639) на упаковці, або на прикріплених до них етикетках, або у супровідних документах, з гарантією того, що такі документи або супроводжують відповідні харчові продукти, або надаються (надсилаються) до моменту доставки (передачі), або надаються одночасно з доставкою (передачею) харчового продукту — йдеться про фасовані харчові продукти, призначені для кінцевого споживача, та для постачання закладам громадського харчування;
3) під час поставки харчових продуктів іншим операторам ринку (не кінцевим споживачам та не закладам громадського харчування) забезпечити надання достатньої інформації для виконання вимог Закону №2639.
Як контролюється дотримання Закону №2639
Контроль за дотриманням Закону №2639 здійснюється органами Держпродспоживслужби та на державному кордоні. Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки (ст. 19 Закону №2042).
Яка відповідальність операторів ринку?
З огляду на наведене вище юросіб чекатимуть штрафи у розмірі 62595 грн, а фізосіб-підприємців — у розмірі 41730 грн за:
1) порушення встановлених законодавством вимог до надання інформації для споживачів щодо харчових продуктів, надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживачів інформації про харчовий продукт;
2) зміну оператором ринку харчових продуктів інформації, що супроводжує харчовий продукт, у випадку, передбаченому статтею 5 Закону №2639.
Які вимоги до харчових продуктів?
Закон №2639 поширюється на харчові продукти, призначені для кінцевого споживача, включно з харчовими продуктами, що реалізуються у сфері громадського харчування, та харчовими продуктами, що постачаються системі громадського харчування.
Загалом сам закон покликаний забезпечити на практиці надання споживачу точної та зрозумілої інформації про складові та інгредієнти харчових продуктів, а також приведення чинного законодавства України про харчові продукти у відповідність до норм ЄС.
Окреслимо найголовніші з вимог, про які важливо знати кожному споживачу (покупцю) харчових продуктів.
Мінімальний термін придатності
Закон №2639 розрізняє «вжити до» та «краще спожити до» (або «краще спожити до кінця»).
Дата «вжити до» означає, що після встановлення граничного терміну (календарної дати) споживання харчових продуктів може вважатися небезпечним для здоров'я людини (це стосується швидкопсувних продуктів та визначається «відповідальним» оператором ринку).
Як і раніше, відповідна календарна дата зазначається або після наведених слів, або є посилання на місце, де вона зазначена на маркуванні.
Зверніть увагу!
Iнформація про мінімальний термін придатності не є обов'язковою для продажу харчових продуктів дистанційно кінцевому споживачу (ч. 1 ст. 9 Закону №2639).
При цьому конкретна дата (наприклад, 22.10.2019 р.) наводиться виключно для харчових продуктів, термін зберігання яких не перевищує трьох місяців. В інших випадках це або місяць та рік, або рік.
Коли ми говоримо про такі продукти, як свіжі фрукти та овочі, вина, алкогольні напої з вмістом 10% і більше об'ємних одиниць спирту, хліб, кондитерські вироби, — мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором, за бажанням оператора ринку.
Заморожене м'ясо, заморожені м'ясні напівфабрикати та заморожені неперероблені рибопродукти — мають містити дату замороження та слово «заморожений».
Про «свіже» та «охолоджене» м'ясо та рибу закон не згадує. Тож чи буде таке маркування вважатись обманом покупця чи введенням його в оману, покаже час.
Перелік інгредієнтів
Перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту під їх назвою згідно з додатком 6 до Закону №2639 в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту під заголовком «склад» або «інгредієнти».
Залишки ветпрепаратів та пестицидів — не інгредієнти
Залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються інгредієнтом (п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону №771). Аналогічне передбачено у пп. «f» параграфа 2 ст. 2 глави 1 Регламенту ЄС №1169/2011.
Це стосується й ароматизаторів — водночас слово «натуральний» може застосовуватися на маркуванні лише у разі використання продуктів або вихідного матеріалу рослинного та тваринного походження, у т. ч. в разі використання у виробництві хініну та/або кофеїну.
До речі, відсутність штучних ароматизаторів у молочних продуктах дає право «відповідальному» оператору ринку зазначати у маркуванні слово «натуральний».
Iнгредієнти не наводяться при продажу свіжих фруктів та овочів, газованої питної води, у продуктах переробки молока (сир, вершкове масло, ферментовані молоко та вершки, кисломолочні продукти, у тому числі сир кисломолочний, йогурт, кефір, ряжанка, сметана), якщо у їх виробництві не використовувалися ніякі інші інгредієнти, крім заквашувальних культур, харчових ензимів та культур мікроорганізмів. Усе інше обов'язково відображається у маркуванні.
Така вимога не є новою з огляду на вимоги пп. 2 п. 11 Технічного регламенту №487 — лише з уточненням, що інгредієнтами не є харчові добавки і ферменти, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту.
Закон №2639 уточнює це як винятки, подані за дещо розширеним переліком у ст. 14.
Позначення про алергени
Зазначення речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість згідно з додатком 1 до Закону №2639, є обов'язковим на маркуванні харчових продуктів.
Зокрема, йдеться про позначення:
1) «без глютену» — за умови, що його вміст не перевищує 20 мг на 1 кг загальної маси харчового продукту;
2) «з дуже низьким вмістом глютену» або «підходить для осіб з непереносимістю глютену» чи «підходить для осіб, хворих на целіакію».
Мова та шрифт для маркування
Маркування харчових продуктів здійснюється державною мовою, а для продуктів, призначених для експорту — відповідно до умов експортної угоди. Висота літер без виносних елементів щодо інформації про харчовий продукт має дорівнювати 1,2 мм. Ці вимоги не стосуються терміну придатності.
Порівняно з п. 31 Технічного регламенту №487, назву харчового продукту необхідно було зазначати на упаковці або етикетці (контретикетці, кольєретці, стікері, ярлику), доданій до нього, шрифтом не меншим ніж 2 мм, а всю іншу обов'язкову інформацію в маркуванні розфасованого харчового продукту — шрифтом не меншим ніж 0,8 мм.
Отже, наскільки така інформація наразі буде доступна для всіх, — питання відкрите.
Окрім наведеного вище, у маркуванні має бути зазначено інформацію щодо умов зберігання харчових продуктів, країни походження, вмісту спирту та енергетичної цінності продукту та кількості поживних речовин.
Увага!
Відсутність інформації щодо алергенів матиме наслідкі відповідальність у розмірі 125190 грн для юросіб та 83460 грн — для ФОПів. Якщо така реалізації без інформації про алергени не створює загрози для життя та/або здоров'я людини або тварини, — штраф значно менший: 20865 грн для юросіб та 12519 грн — для підприємців.
Перехідний період — до 3 років?
Закон №2639 набирає чинності з 06.08.2019 р. У ст. 3 Закону №2639 визначено, що інші акти законодавства, що містять положення щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, повинні відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності зазначених положень положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону. За рішенням оператора ринку харчових продуктів нові або змінені вимоги щодо надання споживачам інформації про харчові продукти можуть застосовуватися з дня набрання чинності цим Законом або іншим актом законодавства, що встановлює такі вимоги, без застосування перехідного періоду.
Водночас закони України та інші акти законодавства, що містять положення щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, повинні містити положення про перехідний період, який починається з дня набрання чинності такими законами або іншими актами законодавства та не може бути менше ніж 24 місяці.
Фактично наведене означає, що вимоги нового закону мають застосовуватися з 06.08.2019 р., але за рішенням оператора ринку. I водночас сам Закон №2639 встановлює перехідний період у межах трьох років.
Так, згідно з п. 2 Перехідних положень Закону №2639, харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що діяло до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.
Зміни щодо маркування алкогольних напоїв (ст. 11 Закону №481) набирають чинності не раніше ніж через 24 місяці з дня опублікування закону про внесення відповідних змін, тобто до березня 2021 р.
Тож набрання чинності цим Законом лише вказує на вимоги до маркування харчових продуктів, які ми не побачимо на полицях супермаркетів вже завтра. А це означає, що ще три роки поспіль (до 06.08.2022 р.) штрафні санкції не можуть бути застосовані за порушення вимог цього закону, для алкоголю — до 2021 року.
Нормативна база
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
- Закон №2042 — Закон України від 18.05.2017 р. №2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин».
- Закон №2639 — Закон України від 06.12.2018 р. №2639-VIII «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».
- Технічний регламент №487 — Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.10.2010 р. №487 (втрачає чинність з 06.08.2019 р.).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»