Підприємство планує встановити в себе сонячну або вітрову електростанцію. Частину отриманої електроенергії бажає використовувати для власних потреб, а надлишки продавати за «зеленим» тарифом. Розгляньмо бухгалтерський облік і оподаткування господарських операцій у цій ситуації. Але насамперед з'ясуймо особливості «зеленого» тарифу.
Що таке зелений тариф і як він працює?
«Зелений» тариф — спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії — лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) (абз. 15 ст. 1 Закону №555).
Альтернативні джерела енергії — це (абз. 3 ст. 1 Закону №555):
1) відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідротермальна, аеротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів;
2) вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.
На сьогодні «наймоднішими» альтернативними джерелами енергії є сонячні панелі та вітрові електростанції. Отже, придбавши панелі та/чи вітряки й встановивши їх на власній території, підприємство отримуватиме (вироблятиме) електроенергію, яку можна буде як використати для власних потреб, так і продати на сторону. Для цього альтернативне джерело енергії (вітряк, панелі тощо) спочатку підключається до енергосистеми (встановлюється лічильник, укладається договір про приєднання джерела енергії до електричних мереж з власником місцевих електричних мереж). Ціна для продажу встановлюється за «зеленим» тарифом, який є вищим, аніж електроенергія, придбана за звичайним тарифом.
Особливості застосування зеленого тарифу визначено у ст. 9-1 та 9-2 Закону №555. Його встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), — окремо для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електроенергію.
Причому фіксований мінімальний «зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється так:
Роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року х Коефіцієнт «зеленого» тарифу для електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання.
Перший показник встановлено Постановою НКРЕКП від 23.12.2008 р. №1440 у розрізі енергопостачальних компаній. Наприклад, для ВАТ «Полтаваобленерго» — 58,46 коп./кВт год. Далі цей тариф потрібно перерахувати в євро за курсом НБУ станом на 01.01.2009 р. — 10,9878 грн/євро. Отже, тариф в євро становить 6,4235 євро/кВт год (10,9878 х 0,5846).
Коефіцієнти наведено в таблиці, розміщеній у ст. 9-1 Закону №555. Наприклад, для наземних об'єктів електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 10 МВт, які введено в експлуатацію з 01.01.2017 р. до 31.12.2019 р., коефіцієнт — 2,79. Підтвердженням дати введення в експлуатацію є виданий уповноваженим органом сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність об'єкта до експлуатації.
Отже, фіксований мінімальний зелений тариф за даними нашого прикладу становить 17,9216 євро/кВт год (6,4235 х 2,79).
Далі у ст. 9-1 Закону №555 сказано, що фактичний «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП на дату останнього у кожному кварталі засідання та перераховується у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом НБУ за останні 30 календарних днів, що передують даті такого засідання. Причому він не може бути нижчим за фіксований мінімальний «зелений» тариф. Встановлює такий тариф поквартально НКРЕКП для кожного окремого суб'єкта господарювання. Процедуру встановлення НКРЕКП такого тарифу визначено Порядком №1421.
До «зеленого» тарифу може здійснюватися надбавка — за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва. Особливості застосування надбавки зазначено ст. 9-2 Закону №555.
З 01.01.2019 р. (фактично на I квартал 2019 р.) для суб'єктів господарювання діють зелені тарифи і надбавки до них, встановлені Постановою НКРЕКП від 28.12.2018 р. №2070 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання».
Для встановлення «зеленого» тарифу підприємство відповідно до п. 2.1 Порядку №1421 має подати до НКРЕКП заяву (за формою додатка 1 до Порядку), додавши до заяви документи за переліком, наведеним у цьому ж пункті. Заяву на встановлення «зеленого» тарифу можна подавати одночасно із заявою на видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.
Так, так! Ліцензія!
Підприємство, яке планує продавати електроенергію за «зеленим» тарифом, має ще отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (див. п. 1.2 розд. I Порядку №1421).
Якими Ліцензійними умовами керуватися
На сьогодні діють Ліцензійні умови №309, та вже з 01.04.2019 р. набирає чинності перший розділ Ліцензійних умов №1467. У першому розділі встановлюється порядок надання заяви та доданих до неї документів для отримання ліцензії. Відповідно, вимоги до провадження ліцензійної діяльності, яких мають дотримуватися суб'єкти господарювання — ліцензіати у II кварталі 2019 року, визначаються за Ліцензійними умовами №309.
З 01.07.2019 р. Ліцензійні умови №1467 набирають чинності у повному розмірі, включаючи другий розділ.
Заява, що її отримує НКРЕКП, розглядається протягом 30 календарних днів, і протягом 5 робочих днів з дня прийняття рішення підприємству повідомляють про встановлення для нього «зеленого» тарифу.
Після встановлення для підприємства зеленого тарифу воно має укласти договір про продаж виробленої електроенергії.
До 01.07.2019 р. договір укладається з ДП «Енергоринок». Примірну форму договору встановлено постановою НКРЕ від 11.10.2012 р. №1314. Проте з 01.07.2019 р. планується встановити новий Порядок купівлі електроенергії за «зеленим» тарифом та нову форму договору на продаж електроенергії з так званим гарантованим покупцем, який буде державною компанією і правонаступником ДП «Енергоринок»1.
1 Проекти цих документів: http://www.nerc.gov.ua/?id=34140.
Після укладання договору підприємство може виробляти електроенергію і постачати її за «зеленим» тарифом ДП «Енергоринок» (з 01.07.2019 р. — іншій державній компанії, яку ще має бути створено і яка буде правонаступником ДП «Енергоринок»).
Чи потрібен новий КВЕД?
Чи потрібно відкривати новий КВЕД — 35.11 «Виробництво електроенергії»?
Така потреба не є очевидною. Судіть самі. У нормі ч. 3 ст. 2 Закону про ліцензування йдеться про можливість здійснювати ліцензовані види діяльності тільки після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії. Тобто буквально тут ідеться про занесення до ЄДР інформації лише щодо отриманої ліцензії, включаючи ліцензований вид діяльності (див. п. 45 ч. 2 ст. 9 Закону про держреєстрацію). Про необхідність доповнення новим КВЕД — жодного слова. Але на практиці цю норму тлумачать ширше і новий код КВЕД на ліцензований вид діяльності відкривають (якщо його немає у раніше зареєстрованих даних).
У загальних рисах роботу «зеленого» тарифу ми описали. Далі розглянемо бухгалтерські та податкові особливості господарських операцій — від придбання обладнання до виробництва і продажу електроенергії.
Облаштовуємо джерело енергії
Бухгалтерський облік
На початку статті ми зазначали, що варіанти таких джерел є різними. Найпоширеніші — сонячні панелі, що їх встановлюють на даху будівель чи безпосередньо на землі як окремі споруди, а також вітрові генератори (окремі споруди) тощо.
Але ж, наприклад, сонячна електростанція — це не лише фотоелектричні модулі (панелі). Це комплект обладнання, до якого ще входить інвертор для синхронізації традиційного і альтернативного джерел живлення, акумулятор для накопичення отриманої від панелей енергії, кріплення, кабелі тощо. Все це обладнання ще потрібно встановити, сплатити за його підключення до загальної електромережі. Підприємства здебільшого замовляють у сторонніх виконавців повний комплекс робіт під ключ, до якого входить і вартість обладнання, і вартість його встановлення та всіх інших процедур аж до затвердження «зеленого» тарифу і підписання договору з ДП «Енергоринок» (гарантованим покупцем).
Суттєвий аспект: відповідно до ст. 9-1 Закону №555, підтвердженням факту та дати введення в експлуатацію об'єкта електроенергетики (у т. ч. що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії) (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії — лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) є виданий уповноваженим органом:
— сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, або
— зареєстрована відповідно до законодавства декларація про готовність об'єкта до експлуатації.
Особливості складання цих документів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 р. №461.
Крім сертифіката або декларації для цілей бухгалтерського обліку складають Акт введення в експлуатацію основних засобів, який може складатися за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. №818 або наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352.
Може скластися враження, що якщо облаштування будь-якого альтернативного джерела енергії — це будівництво, то витрати завжди мають обліковуватися на субрахунку 151 «Капітальне будівництво», а готовий об'єкт зараховують на субрахунок 103 «Будинки та споруди» (Д-т 103 К-т 151). З іншого боку, переважно джерело альтернативної енергії — класичне обладнання, яке обліковують на субрахунку 104 «Машини та обладнання». Отже, і витрати на облаштування такого об'єкта відобразимо на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» (введення в експлуатацію — Д-т 104 К-т 152).
Таким чином, є підстави відобразити наше джерело альтернативної енергії як на субрахунку 103, так і 104. Міркуємо далі.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту від 17.08.2000 р. №507, електростанції на нетрадиційних джерелах енергії належать до споруд підприємств електроенергетики і мають код 2302.4. Причому цей класифікатор визначає споруди як будівельні системи, пов'язані із землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання внаслідок виконання різних будівельно-монтажних робіт. I будівлі як споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
Отже, джерело альтернативної енергії може бути як спорудою (пов'язаною із землею будівельною системою), так і будівлею (спорудою, що складається з несучих та/або огороджувальних конструкцій), тобто якщо для розміщення станцій будується окрема будівля.
Що з податком на нерухомість?
Добре, нехай електростанція є спорудою. Чи є вона об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Відповідно до пп. 14.1.238 ПКУ, споруди — земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій. Але ж об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є тільки будівлі (див. пп. 14.1.129, пп. 14.1.129-1, пп. 266.2.1 ПКУ). Отже, споруда не є об'єктом оподаткування.
У ч. 1 ст. 5 Закону №1952 споруди віднесено до об'єктів нерухомого майна, щодо якого проводиться державна реєстрація права. Але в ч. 4 ст. 5 цього Закону наведено споруди, які не підлягають державній реєстрації, — споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі.
З наведеного можемо дійти такого висновку:
— якщо споруда джерела альтернативної енергії пов'язана із землею (має фундамент) і речові права на неї реєструються у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, таке джерело енергії обліковують на субрахунку 103;
— якщо не реєструються (вона є частиною речі, наприклад сонячні панелі, розміщені на даху будинку), джерело енергії обліковують на субрахунку 104. У цьому випадку речові права на джерело енергії не реєструють як нерухоме майно.
Важливий нюанс! Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби», об'єкт основних засобів — це:
— закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
— конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
— відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;
— інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин з різним строком корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухобліку як окремий об'єкт основних засобів.
Скільки об'єктів ОЗ?
Фактично джерело альтернативної енергії складається з різних частин, які мають різний строк експлуатації, кожну з яких можна визнати окремим об'єктом ОЗ. Зокрема, щогла для вітряка може обліковуватися окремим об'єктом ОЗ — спорудою, а вітрогенератор буде також окремим об'єктом ОЗ — обладнанням.
Наприклад, підприємство побудувало окремий будиночок для розміщення станції і розмістило в ньому відповідне обладнання. З визначення об'єкта ОЗ випливає, що це може бути один об'єкт — будівля, з обліком на субрахунку 103. Але ж очевидно, що строк обладнання і будівлі різні. Тому доречніше будівлю і обладнання обліковувати як окремі об'єкти — відповідно на субрахунках 103 і 104.
Iнший приклад — підприємство облаштовує сонячну електростанцію на вже діючій і раніше побудованій адміністративній будівлі. З нашого погляду, електростанція має обліковуватися як окремий об'єкт ОЗ. Достатніх підстав вважати це модернізацією будівлі і таким чином збільшувати її первісну вартість на вартість електростанції немає.
Після зарахування джерела енергії до складу основних засобів на нього у загальному порядку нараховується амортизація.
Податок на прибуток
Якщо підприємство є платником податку на прибуток і для обчислення об'єкта оподаткування коригує фінансовий результат на податкові різниці, варто звернути увагу на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації основних засобів, відповідно до ст. 138 ПКУ.
По-перше, за п. 138.1 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої у бухгалтерському обліку амортизації. По-друге, такий результат зменшується на суму розрахованої амортизації за даними податкового обліку відповідно до п. 138.3 ПКУ (див. п. 138.2 ПКУ). Причому за правилами податкової амортизації за п. 138.3 ПКУ мінімально допустимий строк корисного використання встановлено для:
— будівель — 20 років;
— споруд — 15 років;
— машин та обладнання — 5 років.
I з метою податкової амортизації може застосовуватися будь-який метод амортизації, встановлений П(С)БО 7 «Основні засоби», крім виробничого методу.
Єдиний податок
Облаштування джерела енергії на оподаткування цим податком не впливає.
Податок на додану вартість
Облаштування джерела альтернативної енергії пов'язане з господарською діяльністю підприємства. Тож якщо у понесених витратах є ПДВ і підприємство є платником цього податку, воно може відображати податковий кредит без необхідності нараховувати компенсуючі податкові зобов'язання відповідно до п. 198.5 ПКУ.
Якщо підприємство ввозить на митну територію України устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергоощадне обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії, то такі операції звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.16.1 ПКУ.
Зверніть увагу!
Пільга пп. 197.16.1 ПКУ працює лише за умови, що зазначені в ньому товари (устаткування, обладнання тощо) застосовуються платником податку для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Також якщо такі товари є в Переліку, затвердженому Постановою КМУ від 30.03.2016 р. №293.
З погляду ПКУ (див. пп. 14.1.29) відновлювані джерела енергії — це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.
Виробництво та продаж електроенергії
Бухгалтерський облік
Енергія, вироблена з альтернативних джерел, виступає товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу (ст. 1 Закону №555).
Енергія — електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу (див. ст. 1 Закону про електроенергетику).
Отже, собівартість такої продукції визначаємо у загальному порядку відповідно до норм П(С)БО 16 «Витрати» і обліковуємо на рахунку 23 «Виробництво». До витрат на виробництво електроенергії відноситься амортизація обладнання, вартість ліцензії та матеріалів, витрачених на обслуговування, зарплата з нарахуваннями обслуговуючого персоналу тощо.
Амортизація ліцензії
Відповідно до п. 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» право на провадження діяльності належить до інших нематеріальних активів (НМА). Обліковується на субрахунку 127. Але строк ліцензії необмежений. За нормою п. 25 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» НМА з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Проте встановити цей факт має підприємство у розпорядчому документі (наказі). Водночас для нарахування амортизації підприємство може застосувати строки корисного використання з податкового законодавства. А відповідно до п. 138.3 ПКУ для НМА з невстановленим строком відповідно до правовстановлюючого документа (у нас — ліцензія) строк встановлюється платником самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років. Тож підприємство може встановити строк амортизації ліцензії, наприклад, 2 роки чи 10 років тощо.
Готова продукція (електроенергія) обліковується на рахунку 26 «Готова продукція» (Д-т 23 К-т 26). Причому продукція (електроенергія), використана для внутрішніх потреб підприємства, списується на рахунки витрат залежно від напрямів використання. Наприклад, для виробництва іншої продукції — на відповідний субрахунок чи аналітичний рахунок рахунку 23. Для адміністративних потреб — на рахунок 92, і так далі.
Собівартість електроенергії, проданої на сторону (за «зеленим» тарифом), списується на собівартість реалізації: Д-т 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» К-т 26. Дохід від продажу відображаємо за кредитом субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції».
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16 «Витрати»). А дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається за наявності всіх наведених нижче умов (п. 8 П(С)БО 15 «Дохід»):
— покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
— підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
— суму доходу (виручки) може бути достовірно визначено;
— є впевненість, що внаслідок операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, може бути достовірно визначено.
Вироблена електроенергія передається до енергосистеми постійно, щодня. Тож підприємство-виробник за переданою енергією відразу втрачає управління та контроль. Але юридично факт передачі оформляється лише наприкінці місяця, під час складання акта купівлі-продажу електроенергії. Тому й операція продажу відображається на дату акта, а отже, цією датою в бухобліку визнаються як доходи від продажу, так і собівартість реалізованої електроенергії.
Податок на прибуток
Якщо підприємство є платником цього податку, то об'єкт оподаткування воно визначає відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ як фінансовий результат до оподаткування за даними бухгалтерського обліку, відкоригований на податкові різниці (якщо платник застосовує такі різниці). Причому якихось податкових різниць для ситуації з продажем електроенергії ПКУ не встановлює.
Згадаймо!
З 03.08.2014 р. скасовано пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на прибуток прибутку, отриманого від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з відновлюваних джерел енергії. На жаль, дотепер інших подібних пільг не встановлено.
Єдиний податок групи 3
Дохід від продажу електроенергії включається до складу доходу за датою отримання коштів (п. 292.6 ПКУ).
Єдиний податок групи 4
Продаж електроенергії на оподаткування цим податком не впливає. Адже об'єктом оподаткування єдиним податком 4-ї групи є площа сільгоспугідь або земель водного фонду (див. п. 292-1.1 ПКУ).
Але! Стосовно юридичних осіб: сума доходу від продажу електроенергії братиме участь у розрахунку частки сільгосптоваровиробництва з метою визначення можливості перебувати платником єдиного податку 4-ї групи у складі загальних доходів. Аби перебувати на цій системі оподаткування наступного року, частка сільгосптоваровиробництва поточного року має становити не менше 75% (див. пп. 14.1.262, пп. 4 п. 291.4 ПКУ).
Також не можуть бути платниками єдиного податку 4-ї групи суб'єкти господарювання, які отримують дохід від продажу підакцизних товарів (включаючи електроенергію), крім доходу від продажу електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25% доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб'єкта господарювання).
А фізособам-єдинникам, які перебувають у 4-й групі, взагалі заборонено займатися іншими видами діяльності, крім вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилову, переробки такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продажу (ч. 4 п. 291.4 ПКУ). Тож вони не можуть торгувати електроенергією.
Акцизний податок
Електрична енергія належить до підакцизних товарів (див. п. 215.1 ПКУ). Але відповідно до пп. 213.2.8 ПКУ не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з підакцизними товарами з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії.
Податок на додану вартість
Податкове зобов'язання з ПДВ на продану електроенергію нараховується у загальному порядку з огляду на такі особливості.
По-перше, «зелений» тариф встановлюється без урахування ПДВ. Це прямо зазначено у постановах НКРЕКП, яка щокварталу встановлює «зелені» тарифи для суб'єктів господарювання (див. наприклад, останню Постанову №2070). Таким чином, ПДВ нараховується на «зелений» тариф зверху.
По-друге, відповідно до п. 44 підр. 2 р. ХХ ПКУ у разі постачання електроенергії тимчасово, до 01.01.2022 р., застосовується касовий метод нарахування ПДВ. Як сказано у цьому пункті, якщо зазначені у ньому операції мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку покупцям — платникам податку — можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.
Причому касовий метод повинен застосовуватися на всіх етапах постачання до кінцевого споживача всіма платниками податку, у т. ч. і виробниками (лист ДФСУ від 10.02.2016 р. №2751/6/99-99-19-03-02-15).
Приклад Підприємство замовило у стороннього виконавця повний комплект робіт з облаштування на даху власного приміщення сонячної електростанції вартістю 840000 грн, у т. ч. ПДВ 140000 грн. Воно сплатило передоплату у розмірі 50% від суми замовлення. Після виконання замовлення сплачено решту вартості замовлення.
Затверджено «зелений» тариф і підписано договір з ДП «Енергоринок». Електростанцію введено в експлуатацію у складі машин та обладнання.
Придбано ліцензію на виробництво електроенергії — 1921 грн.
Протягом звітного місяця витрати на виробництво електроенергії (амортизація, зарплата з нарахуваннями обслуговуючого персоналу) становили 30000 грн. Для адміністративних потреб підприємства використано одну десяту виробленої електроенергії, на 3000 грн. Iншу вироблену електроенергію продано на сторону за «зеленим» тарифом за 120000 грн, у т. ч. ПДВ 20000 грн. Отримано кошти за продану електроенергію після її постачання.
Бухгалтерський облік покажемо в таблиці.
Таблиця
Бухгалтерський облік виробництва і продажу електроенергії
| № з/п |
Зміст господарської операції | Бухгалтерський облік | ||
| Д-т | К-т | Сума, грн | ||
| 1. | Передоплата виконавцеві робіт з облаштування електростанції | 371 | 311 | 420000 |
| 2. | Податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 70000 |
| 3. | Отримано весь комплекс робіт з облаштування електростанції | 152 | 631 | 700000 |
| 4. | Розрахунки з ПДВ | 644 | 631 | 140000 |
| 5. | Оплачено решту вартості облаштованої електростанції | 631 | 311 | 420000 |
| 6. | Податковий кредит з ПДВ | 641 | 644 | 70000 |
| 7. | Зараховано зобов'язання за передоплатою та виконаними роботами | 631 | 371 | 420000 |
| 8. | Електростанцію введено в експлуатацію | 104 | 152 | 700000 |
| 9. | Оплачено вартість ліцензії | 377 | 311 | 1921 |
| 10. | Отримано ліцензію | 154 | 377 | 1921 |
| 11. | Уведено ліцензію в господарський оборот | 127 | 154 | 1921 |
| 12. | Понесено витрати з виробництва електроенергії | 23 | 13, 65, 66 | 30000 |
| 13. | Оприбутковано готову продукцію (вироблена електроенергія) | 26 | 23 | 30000 |
| 14. | Списано на витрати вартість витраченої для власних (адміністративних) потреб електроенергії | 92 | 26 | 3000 |
| 15. | Продано електроенергію на сторону | 361 | 701 | 120000 |
| 16. | Відображено зобов'язання з ПДВ | 701 | 643 | 20000 |
| 17. | Дохід від продажу віднесено на фінансові результати | 701 | 791 | 100000 |
| 18. | Списано собівартість проданої електроенергії | 901 | 26 | 27000 |
| 19. | Собівартість реалізації віднесено до фінансових результатів | 791 | 901 | 27000 |
| 20. | Надійшла оплата за продану електроенергію | 311 | 361 | 120000 |
| 21. | Нараховано податкове зобов'язання з ПДВ | 643 | 641 | 20000 |
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №555 — Закон України від 20.02.2003 р. №555-IV «Про альтернативні джерела енергії».
- Закон №1952 — Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
- Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
- Закон про електроенергетику — Закон України від 16.10.97 р. №575/97-ВР «Про електроенергетику».
- Закон про ліцензування — Закон України від 02.03.2016 р. №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності».
- Ліцензійні умови №309 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 22.03.2017 р. №309.
- Ліцензійні умови №1467 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 27.12.2017 р. №1467.
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
- П(С)БО 8 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. №242.
- П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
- П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
- Порядок №1421 — Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності та приватних домогосподарств, затверджений постановою НКРЕ від 02.11.2012 р. №1421.
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант