ВС визнав1, що неподання документів у порядку та у строки, визначені п. 44.6, 44.7 ПКУ, не зобов'язує ДФС враховувати їх під час складення акта перевірки та прийнятті ППР. Крім того, платник податків втрачає право подати їх до суду.
Юристи, керівники СГ та органи держвлади, у т. ч. ДФС, не полишають спроб практичного з'ясування проблем надання додаткових первинних документів суду та врахування останнім їх як доказів проведення госпоперацій. Особливо в ситуації, коли такі документи не надавалися контролерам під час перевірок.
1 Постанова ВС від 05.02.2019 р. у справі №808/2335/16.
Досі судова практика щодо цього питання була різною. Звісно, суди зважали на приписи ПКУ стосовно наявності таких документів на момент перевірки та при складенні актів за результатами її проведення. Та переважно суди враховували всі подані платниками податків первинні документи під час розгляду справи як докази.
Проте із внесенням змін до ПКУ з 01.01.2017 р. ситуація поступово змінюється, і не в кращий для платників податків бік.
Відомо, що фактичні перевірки відбуваються без попереднього повідомлення платників податків, хоча і з наданням наказу та направлення на перевірку під час допуску. I коли такі фактичні перевірки стосуються ФОПів, то питання подання документів іноді перетворюється перевіряльниками на проблему.
Так сталось і в цій справі — під час допуску до фактичної перевірки ФОП повідомив перевіряльників, що всі первинні документи (щодо підтвердження походження товару, ведення обліку товарних запасів тощо) зберігаються не за місцем провадження госпдіяльності. Звісно ж, перевіряльники потрактували це як відсутність первинних документів та їх ненадання при перевірці (на порушення обов'язку, визначеного ст. 85 ПКУ). У результаті ДФС зафіксувала продаж необлікованих товарів та товарних запасів за місцем продажу і наклала штраф за ст. 20 Закону про РРО у подвійному розмірі їх вартості.
Чи можна було надати документи пізніше?
Нагадаємо, що у ст. 44 ПКУ чітко виписано дії госпсуб'єкта у разі, коли на момент перевірки з певних причин не можуть бути надані первинні документи та/або органи ДФС відмовляються їх врахувати за результатами її проведення.
Дії платника податків:
1) платник податків має право до закінчення перевірки або протягом 10 р. д. з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, надати посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Причини ненадання в таких випадках не мають значення (крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами). Iнакше вважається, що таких документів у платника податків на час складення звітності не було (абз. 1 п. 44.6 ПКУ);
Зверніть увагу!
Під час розгляду справи в суді останній звернув увагу, що ФОП не заперечив той факт, що ним до перевірки не надавалися документи на підтвердження походження товару, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Крім того, ФОП та його представник запрошувалися на розгляд та підписання матеріалів перевірки, у запрошенні було запропоновано надати первинні документи, яких, серед іншого, не було під час проведення перевірки співробітниками контролюючого органу, на підтвердження обліку ТМЦ та правильності ведення Книги обліку доходів та витрат. Проте вони не з'явилися та не подали жодних документів до прийняття ППР органом ДФС.
2) у разі якщо платник надає під час перевірки первинні документи, але посадова особа, яка проводить перевірку, відмовляється з будь-яких причини врахувати їх, то такий платник має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за її наявності) та підписом платника податків — фізособи або посадової особи платника податків — юрособи) (абз. 1 п. 44.7 ПКУ).
Дії контролюючого органу:
1) якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз. 2 п. 44.7 ПКУ);
2) якщо первинні документи подаються менш ніж за три дні до закінчення перевірки або у разі, якщо документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами вже проведеної перевірки та призначити нову позапланову документальну перевірку (абз. 3 п. 44.7 ПКУ). Те саме — й у разі подання заперечень на акт перевірки.
ФОП припустився помилки — і не тоді, коли не надав документів під час перевірки, а тоді, коли не скористався своїм правом надати їх після її закінчення.
Ще одна подібна справа
У майже аналогічній ситуації суд звернув увагу* на те, що ФОП (позивач) не лише додатково не надавав контролюючому органу облікових документів (на виконання вимог п. 44.6, 44.7 ПКУ), а також не подавав жодних заяв чи клопотань щодо наявності облікових документів в іншому місці.
Це досить важливий висновок, адже суд визнає за можливе подати у довільній формі заяву чи інший документ, в якому пояснити, де саме зберігалися документи, а також причини їх відсутності на момент перевірки. Також у такому разі, на нашу думку, подання документів приведе до їх врахування до прийняття ППР. I ризик призначення додаткової позапланової перевірки буде незначним.
* Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі №817/1647/16.
ВС вирішив, що дії органу ДФС правомірні
Цікаво, що суд першої інстанції прямо зазначив, що позивач наданим правом на подання до контролюючого органу підтвердних документів у строк, встановлений ПКУ, не скористався, у зв'язку з чим подані ФОПом (позивачем) до матеріалів справи копії документів первинного бухобліку щодо походження товару не можуть бути взяті судом до уваги.
Позаяк ФОП ухилився від обов'язку надання підтвердних документів під час проведення фактичної перевірки, вони об'єктивно не могли бути взяті органом ДФС до уваги при винесенні оскаржуваного ППР.
ВС цілком погодився з таким висновком та додав, що ненадання документів первинного обліку під час перевірки або ненадання документів у відведений час після закінчення перевірки є порушенням ст. 44 ПКУ. А дії контролюючого органу, який застосував штраф, — правомірними.
Висновки. Отже, СГ слід мати на увазі, що суди тлумачать норми ПКУ в частині неможливості подати первинні документи до перевірки та у строки, визначені пп. 44.6, 44.7 ПКУ, на користь органів ДФС.
Не скориставшись наданими цими підпунктами правами, платник податків втрачає право донести ці документи в суд, адже їх не буде визнано за докази. I виграти справу в суді, у т. ч. за умови неправомірних дій під час перевірки, платник податків вже не зможе.
Хіба що знайдуться достатні докази неврахування поданих документів або відмови в їх прийнятті, але й це варто підтвердити документально. Наприклад, шляхом надсилання копій документів або поштою рекомендованим листом з описом вкладеного, або особисто (чи через уповноважену особу), також із описом та відміткою контролюючого органу про їх приймання, із зазначеною датою. З огляду на таку практику судів, платникам податків варто готуватися до перевірок з урахуванням описаних вище моментів.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»