Чи можна не виплачувати зарплату працівникові, який перебуває у СIЗО, і разом з цим його не звільняти? Як відображати такого працівника у звіті з ЄСВ?
Збереження заробітної плати чи середнього заробітку за працівником у разі його перебування у СIЗО не передбачено жодним чинним нормативно-правовим актом. Для стовідсоткової впевненості розгляньмо Закон про оплату праці1 та визначення, що таке «заробітна плата».
1 Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Стаття 94 КЗпП дає таке визначення: «Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».
У Конвенціі про захист заробітної плати від 01.07.49 р. №95 зазначено, що термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені у грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надано чи має бути надано.
I нарешті, у «головному» податковому законодавчому акті, тобто ПКУ, зазначено, що заробітна плата для мети розділу IV ПКУ — основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 ПКУ).
Тож ключовою умовою для отримання заробітної плати є виконання певної роботи за попереднім договором, у якому сторони визначають, за яку саме роботу яку суму зарплати буде виплачено. Тобто просто так I лише за те, що людина працевлаштована, їй зарплату не платять, а тільки за фактично виконану роботу.
Щодо збереження середнього заробітку.
У чинному законодавстві чітко зазначено випадки, коли за працівником зберігається середній заробіток. Дослідивши й проаналізувавши КЗпП та інші нормативні акти, доходимо висновку, що в жодному з них не зазначається про збереження середнього заробітку під час перебування в СIЗО. Отже, у роботодавця жодних зобов'язань перед працівником у цьому випадку не виникає.
У табелі такого працівника за дні відсутності з такої причини робимо позначку «IН» — інші причини неявок (або іншу позначку, прийняту на підприємстві для такої причини).
У звіті з ЄСВ працівника обов'язково відображаємо у таблиці 6, незважаючи на те що він не отримує доходу.
Так, пунктом 1 розд. III Порядку №435 визначено, що страхувальники, зокрема ті, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору, зобов'язані формувати та подавати звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до Порядку №435. При цьому звітність формується та подається незалежно від того, чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам) (ЗIР, підкатегорія 301.06.01)
У таблиці 6 звіту з ЄСВ зазначають прізвище, ім'я та по батькові працівника, місяць перебування у трудових відносинах та кількість календарних днів перебування у трудових відносинах А графи, в яких ідеться про нарахування доходу чи нарахування ЄСВ, залишаються порожніми. Можливо, у когось виникнуть сумніви щодо потреби відображення працівника у Звіті з ЄСВ за відсутності заробітку. Проте це ще не є причиною для невідображення даних про працівника, оскільки він перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, незважаючи на те що доходу немає.
Ще одним аргументом на користь того, що роботодавець у такому випадку працівникові нічого не винен, є Закон України від 01.12.94 р. №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі — Закон №266/94).
Закон №266/94 регламентує відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Тож якщо працівника незаконно утримують під вартою, йому буде відшкодовано його втрати.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках:
1) постановлення виправдувального вироку суду;
1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів (ст. 2 Закону №266/94).
У статті 3 Закону №266/94 зазначається, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив унаслідок незаконних дій.
Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Тож, як бачимо, роботодавцеві не потрібно платити заробітну плату працівнику під час його перебування у СIЗО. Навіть якщо працівник перебуває там незаконно, держава вже про це подбала, і працівникові буде зроблено виплати.
Також було поставлене запитання щодо того, чи можна працівника не звільняти.
У чинному законодавстві не міститься норм, які свідчили би про те, що можна звільняти працівника, який перебуває у СIЗО.
Та підприємство може звільнити працівника на загальних засадах, тобто якщо працівник подасть заяву про звільнення за власною ініціативою чи з інших обставин. Звільнити працівника за прогул у разі відсутності його на роботі внаслідок затримання підприємство не може. Адже звільнення можливе лише за прогул без поважних причин. А оскільки працівник не з'являється на роботу внаслідок обмеження його пересування через тримання під вартою, назвати це прогулом неможливо.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»