Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 23.08.2018 р. №3683/6/99-99-15-03-02-15/IПК
Щодо порядку оподаткування податком на прибуток підприємств і ПДВ операцій з передачі права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) і земельну ділянку за мировою угодою в рамках процедури банкрутства
Суттєво. Операція платника податку — постачальника з передачі права власності на нерухоме майно нерезиденту-покупцю (у тому числі за мировою угодою та в межах процедури банкрутства) є об'єктом оподаткування ПДВ.
! Платникам податку на прибуток і ПДВ
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на прибуток підприємств і ПДВ операцій з передачі права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) і земельну ділянку за мировою угодою в рамках процедури банкрутства та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, резидент погашає борг за отриманий від нерезидента кредит згідно з укладеною з таким нерезидентом мировою угодою в рамках процедури банкрутства шляхом передачі у власність нерезиденту нерухомого майна (нежитлового приміщення) та земельної ділянки.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Відповідно до статті 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦКУ).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦКУ).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦКУ (частина перша статті 1050 ЦКУ).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦКУ).
Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі — ГКУ).
Відповідно до частини першої статті 212 ГКУ у випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури, як, зокрема, мирова угода.
При цьому згідно зі статтею 77 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон №2343) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочення та/або розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
З прийняттям рішення про укладення мирової угоди припиняється дія процедур розпорядження майном боржника, санації та ліквідації.
Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених Законом №2343 (пункт 1 статті 78 Закону №2343).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 — 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Iнші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Під поняттям «товари» розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижча від ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижча від звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижча від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Враховуючи викладене, операція платника податку — постачальника з передачі права власності на нерухоме майно нерезиденту-покупцю (у тому числі за мировою угодою та в рамках процедури банкрутства) є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому база оподаткування ПДВ за такою операцією визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ та, зокрема, не може бути нижча від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни).
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств установлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Доходом з джерелом їх походження з України вважається будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено пунктом 141.4 статті 141 розділу III ПКУ. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 — 141.4.6 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ).
Перелік доходів нерезидента з джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню, визначено підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.
У розумінні ПКУ повернення нерезиденту заборгованості за кредитом не вважається доходом нерезидента, що підлягає оподаткуванню відповідно до вимог пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ за умови, якщо сума такого повернення не перевищує суму отриманого кредиту.
Водночас підпадають під визначення доходів нерезидентів на території України, що підлягають оподаткуванню згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, проценти (підпункт «а» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ) та інші доходи (штрафи) (підпункт «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ).
Таким чином, сума погашеного резидентом боргу за отриманий від нерезидента кредит шляхом передачі права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення) та земельну ділянку не підлягає оподаткуванню податком на прибуток у межах суми такого кредиту.
При цьому погашення заборгованості за несплаченими за таким кредитом процентами, а також штрафу за таким договором з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення є доходом нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється така виплата.