До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 31.08.2018 р. №3793/6/99-99-12-02-02-15/IПК
Можна лише поспівчувати госпсуб'єктові, який отримав цю IПК: із трьох запитань відповідь надано лише на одне, та й то неконкретну. Ще б пак, адже податківці дуже не люблять давати пояснення, які би були чимось більшим, аніж копіпастом норм ПКУ. Мало того, у самій цій IПК написано, що запитувач раніше вже двічі подавав запити на IПК, проте конкретної відповіді так і не отримав. Судячи з усього, пінг-понг запитаннями і відповідями між госпсуб'єктом і ДФС триватиме.
Щодо того, чи є бензовоз частиною акцизного складу, ДФС уже давала відповідь, але цього разу не змогла собі її пригадати. А саме: в листі ДФС від 09.06.2016 р. №12869/6/99-99-15-03-03-15 податкова зазначала, що за визначенням акцизного складу, наведеним у пп. 14.1.6 ПКУ, акцизним складом є приміщення, а тому не віднесено до визначення акцизного складу автозаправний пункт, технологічне обладнання якого встановлено на базі автомобільного шасі, причепі чи напівпричепі, виконаних як цілісний заводській виріб (бензовоз), у якому здійснюється приймання, зберігання та заправляння транспортних засобів.
Зверніть увагу, що в коментованій IПК податкова трактує акцизний склад інакше — не як приміщення, а як резервуар. А от уже таке трактування дозволяло би розглядати бензовози як акцизний склад (його частину), що з погляду здорового глузду є нонсенсом і не відповідає нормам ПКУ.
Не менш цікавою є і друга частина цього запитання: чи є частиною акцизного складу підземні/наземні резервуари, які розташовані на відкритій території, а не у приміщеннях? ДФС і тут відповіла ухильно, а властиво не відповіла, а процитувала (зауважимо — вибірково) пп. 14.1.6 ПКУ, який усупереч подальшим умовиводам ДФС у цій IПК говорить про акцизний склад як про приміщення. Але ось у чому заковика. Iсторично акцизний податок стосувався лише спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Це вже потім до нього доштукували пальне, не подумавши про всі відмінності. А одна з відмінностей між виробництвом спирту та нафтопродуктів — це обсяги. Виробництво і зберігання спирту й алкогольних напоїв відбувається у закритих приміщеннях. Для нафтопродуктів це неможливо, по-перше, через набагато більші обсяги, по-друге — з огляду на вимоги техніки безпеки. Проте ПКУ говорить однозначно: акцизний склад — це приміщення.
А якщо це приміщення, то ДФС у принципі не може дати відповіді на запитання, чи акцизним складом є кожен резервуар окремо, чи група резервуарів, які розташовані на відкритій території. Зауважимо, до речі, що згаданий в цій IПК п. 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ оперує поняттям «акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких...» — а отже, відповідь на друге запитання міститься в самому ПКУ: до одного акцизного складу може входити кілька резервуарів.
Крім того, в п. 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку, затвердженому постановою КМУ від 22.11.2017 р. №891, ідеться окремо про уніфіковану нумерацію акцизних складів і уніфіковану нумерацію резервуарів.
А от як для потреб п. 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ слід рахувати загальну місткість резервуарів — за кожним складом окремо чи за суб'єктом господарювання загалом, — сказати неможливо. Звичайно, безпечніше для госпсуб'єкта, який має кілька акцизних складів, рахувати за кожним складом окремо.
Це все могло би бути смішно, якби за порушення норм ПКУ (які неможливо нормально виконати, бо вони залишились у спадок від алкоголю і не враховують специфіки пального) не загрожували чималі штрафи. На жаль, без унесення до ПКУ змін, які б нарешті врахували специфіку нафтопродуктів, суб'єкти господарювання приречені й надалі отримувати на цілком конкретні запитання такі розпливчасті та ухильні відповіді.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор