Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 31.08.2018 р. №3793/6/99-99-12-02-02-15/IПК
Про обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками
Суттєво. Усі резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального для заправляння техніки сторонніх організацій, є частиною акцизного складу і мають бути відповідно обладнані.
! Реалізаторам пального
Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) розглянула повторне звернення Товариства щодо надання податкової консультації стосовно питань визначення акцизним складом бензовозів, підземних та наземних резервуарів, що розташовані на відкритій території Товариства, відповідальності за відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників та повідомляє таке.
Платнику податків на його аналогічні два попередні звернення ДФС вже надавалась індивідуальна податкова консультація, проте, на думку платника, залишилися нез'ясованими такі запитання:
1) Чи є цистерни бензовозів та підземні/наземні резервуари, які розташовані на відкритій території, а не у приміщеннях Товариства, частиною акцизного складу та чи мають вони бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками?
2) Що необхідно розуміти під визначенням акцизного складу: кожен резервуар окремо чи групу резервуарі, які розташовані на відкритій території Товариства?
3) Якої логіки необхідно дотримуватися при підрахунку загальної місткості резервуарів згідно з п. 18 підрозд. 5 розд. XX Кодексу та визначенні дати початку застосування штрафних санкцій? Зокрема, об'єм рахують по кожному складу окремо чи враховують загальний об'єм резервуарів, які належать суб'єкту господарювання?
Акцизний склад — спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, зокрема, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу (пп. 14.1.6 ст. 14 Кодексу).
Отже, резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального, не є акцизним складом.
Згідно з п. 2 Порядку Реєстр — електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких установлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів.
Таким чином, враховуючи, що частиною операційної діяльності Товариства є операції, пов'язані із заправкою паливом техніки сторонніх організацій, Товариство повинне створити акцизний склад, а всі резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання такого пального, є частиною акцизного складу.
Такі акцизні склади з 01.01.2019 р. повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 Кодексу).
Норми статті 128 Кодексу застосовуватимуться:
з 1 січня 2019 року — до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів;
з 1 липня 2019 року — до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів;
з 1 січня 2020 року — до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (п. 18 підрозд. 5 розділу XX Кодексу).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.