До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 р. №3765/С/99-99-13-01-02-14/IПК
Закон №1955 чітко розмежовує, що є оплатою експедитору, а що — оплатою третій особі — перевізнику. Згідно зі ст. 9 Закону №1955, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на сплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Увага: підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
Але все ж таки рекомендуємо при укладанні договору уточнити розмір та порядок оплати експедиторських послуг. Адже на практиці іноді трапляється, що за таким договором оплата може здійснюватися клієнтом у складі загальної суми на виконання договору, з якої експедитор утримує винагороду. Не менш важливо чітко зазначати розмір сплаченої винагороди експедитора і в платіжних документах. Як свідчить коментований лист, це має велике значення для оподаткування доходів експедитора. Особливо, якщо він є платником єдиного податку.
Відповідно до п. 292.4 ПКУ, у разі надання послуг за договорами транспортного експедирування доходом експедитора — платника ЄП є сума отриманої винагороди.
У коментованій IПК податківці нагадують, що у книзі обліку доходів слід відобразити всю отриману від клієнта суму, а оподатковуваним доходом вважати лише суму винагороди. Формою книги не передбачено окремої графи для відображення транзитних сум. Від себе можемо порадити отриману від клієнта суму показувати у графі 2, транзитні суми відображати у графі 3 з відповідним коригуванням у графі 4.
Саме ця сума оподатковуваного доходу (а не загальна сума надходжень за договором транспортного експедирування) і показуватиметься у декларації платника ЄП як винагорода експедитора.
Постає запитання: з якою метою податківці хочуть бачити такий особливий порядок обліку?
Якщо сума винагороди чітко визначена договором та платіжними документами, сенсу в цьому немає жодного. Але якщо ні, то таким чином податківці зможуть контролювати граничну річну межу доходу та суму об'єкта оподаткування. Адже якщо у звітному періоді експедитор не перерахує отримані «транзитні» кошти третій особі, правильно порахувати суму винагороди він не зможе. У разі якщо перерахування коштів відбувається в іншому податковому періоді, платник ЄП повинен включити суму коштів до складу доходу у звітному періоді, в якому ці кошти отримано, та здійснити перерахунок доходу у звітному податковому періоді, в якому відбувається їх використання.
Насамкінець нагадаємо про обмеження, встановлене для платників ЄП 2-ї групи. Клієнтами такого платника ЄП можуть бути лише платники ЄП або фізособи. ФОПи на загальній системі та юрособи можуть співпрацювати лише з платниками ЄП — експедиторами (перевізниками) 3-ї групи (додатково див. пп. 2 п. 291.4 ПКУ).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»