Працівник сплатив за користування телефоном компанії власною банківською карткою, про що стало відомо через місяць, коли бухгалтерія отримала від компанії ПН. За обліковими даними підприємства є заборгованість цій компанії, але в рахунках останньої немає. Як виправити таку ситуацію?
Незважаючи на те що термін, установлений пп. «б» пп. 170.9.2 ПКУ (до закінчення 5-го банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт), порушено, це ще не означає, що працівник після закінчення цього терміну взагалі не має права подати до бухгалтерії авансовий звіт.
До авансового звіту треба буде додати оригінали підтвердних документів (рахунок компанії та документ про оплату, наприклад чек платіжного термінала).
За такого розвитку подій на підставі авансового звіту бухгалтер зможе:
— закрити заборгованість перед компанією;
— суму за рахунком включити до адмінвитрат; а також нарахувати ПДФО на суму авансового звіту, наданого з порушенням установленого терміну.
ДФС в IПК від 10.05.2018 р. №2081/6/99-99-13-02-03-15/IПК повідомляє, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання всіх вимог, установлених п. 170.9 ПКУ.
Якщо фізособа придбала товари (у ситуації, що розглядається, послуг) для потреб юрособи за власні кошти , тобто юрособа (працедавець) попередньо не видавала кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізособі за реалізовані (продані) товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.
ПДФО із застосуванням коефіцієнта за п. 164.5 ПКУ та військовий збір утримуються за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми ПДФО та ВЗ.
Позиції спеціалістів з цього питання є різними, адже у разі коли працівник оплачує товари, роботи чи послуги, які насправді отримує роботодавець, та подає звіт про понесені витрати і підтверджує їх документально, незрозуміло, про який дохід працівника йдеться. Тож підприємство має вибір: або зважати на фіскальну позицію податківців, або обстоювати протилежну точку зору про те, що ПДФО та військовий збір у цьому випадку не сплачуються.
Крім цього, зазначимо, що Верховний суд у своїй ухвалі від 08.08.2018 у справі №816/909/18 приходить до висновку про те, що при виплаті працівнику суми витрат, здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві, такий працівник не отримує доходу, а отже, об'єкта оподаткування з ПДФО немає.
За відсутності підтвердних документів (рахунку телефонної компанії та документа про оплату, наприклад чека платіжного термінала) необхідно скласти з телефонною компанією акт звіряння зобов'язань.
Нагадаємо, що відповідно до п. 7 розд. III Положення №8791 інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірянні документів та записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації.
1 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879.
Під час інвентаризації всім дебіторам підприємства кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які надаються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.
У разі якщо телефонна компанія підтвердить відсутність перед нею заборгованості на суму, яку сплатив працівник, підприємство зобов'язане відобразити дохід.
Згідно з п. 5 П(С)БО 111, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та є ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду: Д-т 631 К-т 717.
1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. №20.
Право на податковий кредит з ПДВ
Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у цьому випадку — пп. «д» п. 186.3 ПКУ.
У п. 198.2 ПКУ зазначено, що датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
— дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
— дата отримання платником податку товарів/послуг.
При цьому податковий кредит нараховується незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження госпдіяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 5 п. 198.3 ПКУ).
ДФС в IПК від 23.07.2018 р. №3239/6/99-99-15-03-02-15/IПК повідомляє: якщо при придбанні товарно-матеріальних цінностей чи послуг сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, то у податковому періоді, в якому відбулося списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, покупцю необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, визначеними п. 198.5 ПКУ. Аналогічно слід діяти й у разі списання кредиторської заборгованості до закінчення строку позовної давності, щоб уникнути запитань від податківців, адже їх думка щодо цього ПК не на користь платника ПДВ. Якщо не нараховувати ПЗ, то слід бути готовими довести свою точку зору під час перевірки.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»