15 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 10.07.2018 р. №2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств». Розгляньмо докладно, які зміни він приніс.
Головна новація цього Закону — це надання можливості фізособам-підприємцям, які організували сімейне фермерське господарство, за умови відповідності сукупності певних критеріїв та виконання особливостей їх державної реєстрації/анулювання реєстрації, перебувати у 4-й групі платників єдиного податку, в якій досі перебували лише юрособи.
Але зміни вносяться не лише до ПКУ, а й ще до чотирьох законів:
«Про фермерське господарство»;
«Про державну підтримку сільського господарства України»;
«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Утім, наразі ми проаналізуємо саме податкові зміни та зміни щодо ЄСВ для таких ФОПів.
Зміни у термінології
Перше, що привертає увагу, — до визначення терміна «сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу» додано згадку про фізичну особу — підприємця (пп. 14.1.235 ПКУ). Це зроблено для забезпечення можливості таким ФОПом перебувати у 4-й групі платників єдиного податку (про що — далі).
Також у ПКУ з'явився новий термін «емфітевзис». Спеціальне податкове визначення для нього не наводиться. Але згідно зі ст. 102-1 Земельного кодексу, емфітевзис — це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб1.
1 Докладніше про це право читайте тут.
Фермери — 4-та група платників єдиного податку.
До платників єдиного податку 4-ї групи додано фізичних осіб — підприємців. Але щоб потрапити до такої групи (звісно, добровільно) і продовжувати в ній перебувати, треба сукупно виконувати певні умови.
Умови перебування ФОПа у 4-й групі:
— провадження діяльності виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство»;
— здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилову, переробки такої власно вирощеної або відгодованої продукції та її продажу;
— провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси;
— заборона використання праці найманих осіб;
— членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України;
— площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
З наведених умов найсуворішою є остання — це обмеження площі земель, якого для юросіб-сільгосптоваровиробників наразі не встановлено. Решта є цілком логічними.
Дивує хіба що заборона найму працівників, яка суперечить ч. 5 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство». Отже, працювати у такому господарстві, якщо воно перебуватиме в 4-й групі платників єдиного податку, зможуть лише сам підприємець і члени його сім'ї.
Члени сім'ї фермера
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Частина 2 ст. 3 Сімейного кодексу України
Члени сім'ї не є найманими працівниками такого підприємця, хоча й мають право на отримання частини результату діяльності фермерського господарства (прибутку).
I що найцікавіше: очевидно, через заборону використання найманої праці у п. 297.3 ПКУ тепер буде зазначено, що обов'язки податкового агента щодо ПДФО на підприємців 4-ї групи не поширюватимуться. Відповідні зміни було внесено і до пп. 164.2.2 ПКУ щодо доходу за договорами ЦПХ. Фізособа, яка його отримала, повинна цей дохід задекларувати та самостійно сплатити з нього ПДФО та ВЗ.
Переваги 4-ї групи для підприємців
Чому підприємці бажали отримати можливість перебувати у 4-й групі платників єдиного податку і чому надання такої можливості прес-служба Президента України назвала «створенням умов для започаткування сімейних фермерських господарств та детінізацїї підприємницької діяльності в аграрній сфері, що позитивно вплине на зростання надходжень до місцевих бюджетів від сплати податків і створення нових робочих місць на селі»?
Звісно, підприємці і раніше могли здійснювати свою господарську діяльність в аграрному секторі економіки. Не заборонено їм здійснювати таку діяльність і перебуваючи на єдиному податку. Обмеження, встановлені ст. 291 ПКУ, стосуються перебування у певній групі «єдинників». Отже, і до цього у фізосіб було три групи, у яких вони, виконуючи ці обмеження, могли перебувати і торгувати власною сільськогосподарською продукцією.
Різниці дві:
1) першу, другу та третю групи платників єдиного податку суворо обмежено сумою річного доходу. Отже, ФОП до цього міг перебувати на єдиному податку, якщо його річний дохід не перевищував 5 млн грн. На відміну від цього, юрособи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, могли обрати і четверту групу платників єдиного податку, для якої не встановлено обмеження щодо суми річного доходу;
2) перша та друга групи платників єдиного податку сплачують його у фіксованому розмірі, тобто у певному відсотку від мінімальної зарплати. Третя група сплачує єдиний податок у певному відсотку від суми доходу (5% або 3% та ПДВ). На відміну від цього, юрособи, які перебувають у 4-й групі, сплачують єдиний податок виходячи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що належать їм на праві власності або використовуються, у т. ч. на умовах оренди.
Отже, переваги для тих ФОПів — сільськогосподарських товаровиробників, у яких річний дохід перевищує 5 млн грн, є очевидними. Замість переходу на загальну систему оподаткування і сплати 18% ПДФО та 1,5% військового збору з чистого доходу, вони можуть залишатися на єдиному податку завдяки переходу до 4-ї групи. При цьому вони отримують майже фіксовану суму цього податку, яку потрібно сплатити. Але вона не залежить від суми отриманого доходу. Тож такі ФОПи отримали вибір і самі можуть розрахувати, які податки їм сплачувати вигідніше.
Додаткові переваги для фермерів-«єдинників»
Не слід також забувати про те, що «єдинників» 4-ї групи звільнено від обов'язку сплати земельного податку за землі, що їм належать та використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Хоча реєстрація платниками ПДВ у них відбувається на загальних підставах (зокрема, на них поширюється критерій в 1 млн грн для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, встановлений ст. 181 ПКУ).
При цьому такі підприємці матимуть істотну перевагу над юрособами: оновленою редакцією п. 296.10 ПКУ їх віднесено до осіб, які можуть не застосовувати РРО при готівкових розрахунках. Щоправда, за умови, що річна сума доходу не перевищить 1 млн грн.
Як перейти до 4-ї групи
Аби стати платником єдиного податку 4-ї групи, фермер має подати заяву. Заява подається на вибір платника податків в один зі способів, визначених частинами 1 — 4 підпункту 298.1.1 ПКУ (податківцям — особисто, поштою, в електронному вигляді або держреєстратору при реєстрації ФОПа).
Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ПКУ). А для фермерів, які перейшли на сплату єдиного податку зі сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (п. 294.3 ПКУ).
Зверніть увагу!
Відомості про реєстрацію або анулювання реєстрації фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку 4-ї групи у формі витягу з Реєстру платників єдиного податку не пізніше 30 календарних днів з дня такої реєстрації надаються контролюючим органом органу місцевого самоврядування за податковою адресою такого платника податку. Тобто кількість фермерів-«єдинників» триматимуть на контролі не лише податківці, але й місцеві ради.
Новостворені фермерські господарства — перехід до 4-ї групи
Новостворені сільськогосподарські товаровиробники — юридичні особи можуть стати платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків, а ось фізичні особи — підприємці — у рік державної реєстрації.
I це логічно, адже для ФОПа такого критерію, як 75% сільськогосподарського товаровиробництва за минулий рік, Закон не встановлює (про це внесено зміни до пп. 291.4.5 ПКУ та 298.8.4 ПКУ). З іншого боку, такі ФОПи мають займатися виключно тими видами діяльності, які наведено в умовах вище.
Незважаючи на те що фермери перебуватимуть в одній групі з юрособами-сільгосптоваровиробниками, тривалість звітного періоду в них визначається по-різному.
Так, для новоствореної юрособи звітним є період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. А от для фермерів, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та 4-ї групи платників єдиного податку, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.
Коли вперше платити єдиний податок фермерам 4-ї групи
Фізичні особи — підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для 4-ї групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для 4-ї групи, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, а надалі — у порядку, визначеному п. 295.9.2 ПКУ (про що — далі).
Загальний порядок сплати єдиного податку фермерами
Загалом порядок обрахунку та сплати єдиного податку фермерами не відрізнятиметься від того, як це робили юрособи 4-ї групи. Регулює цей порядок п. 295.9 ПКУ.
Вони самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу ДФС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
А податок сплачується частинами — щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
у I кварталі — 10 відсотків;
у II кварталі — 10 відсотків;
у III кварталі — 50 відсотків;
у IV кварталі — 30 відсотків.
Перша звітність
Як зазначено вище, надалі фермери подаватимуть декларацію щороку до 20 лютого. Тобто звітним періодом для них є календарний рік. А коли треба подавати звітність у випадку, якщо фермер перейде до 4-ї групи у 2018 році?
Згідно з оновленим пп. 298.8.1 ПКУ, у загальній ситуації сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).
Але от ФОПи, які подали заяву на перебування у 4-й групі, вперше подають таку декларацію протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.
Наслідки порушення умов перебування у 4-й групі
Для фермерів, так само, як і для юросіб, реєстрація платником податку 4-ї групи є безстроковою. Підстави для анулювання такої реєстрації для юросіб та фермерів теж однакові (п. 299.10 ПКУ). Проте тепер до них додано ще одну: якщо платник ЄП 4-ї групи не подав річну декларацію з цього податку, передбачену пп. 295.9.1 ПКУ.
За новим пп. 298.8.6 ПКУ фермери, які у податковому (звітному) періоді не забезпечили дотримання сукупності умов перебування у 4-й групі, зобов'язані:
— сплатити у поточному році єдиний податок у розмірі, що розраховується виходячи з 25% річної суми податку за кожен квартал, протягом якого платник перебував на 4-й групі платників ЄП;
— з наступного податкового (звітного) кварталу перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку 3-ї групи, або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування.
Заява про перехід подається таким платником податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому не забезпечено дотримання сукупності умов.
Аналогічні наслідки чекають фермера й у разі добровільної відмови від 4-ї групи. Єдине, що групу, до якої він переходить, у цьому випадку фермер може обрати самостійно (пп. 298.8.7 ПКУ).
Зверніть увагу!
Треба пам'ятати, що повторно фермер (а тепер ще й юрособа-сільгосптоваровиробник) може бути включений до 4-ї групи платників єдиного податку не раніше ніж через два календарні роки після його переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку 4-ї групи.
З іншого боку, таке обмеження не застосовуватиметься у разі анулювання реєстрації платником єдиного податку 4-ї групи юридичної особи за ініціативою контролюючого органу (новий пп. 298.8.8 ПКУ).
Правила оподаткування доходів членів фермерського господарства
Відповідно до оновленої редакції пп. 165.1.48 ПКУ, звільнено від оподаткування ПДФО, а отже і військовим збором:
— кооперативні виплати члену виробничого сільськогосподарського кооперативу, члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, а також кошти, що повертаються члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу внаслідок надміру сплаченої ним вартості послуг, наданих кооперативом;
— розмір (сума, вартість) паю, що повертається члену сільськогосподарського виробничого кооперативу, члену сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у разі припинення ним членства в кооперативі.
А от перевищення розміру (суми, вартості) паю понад розмір (суми, вартості) пайових внесків підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому п. 170.2 ПКУ. Тобто така додатна різниця розглядатиметься з метою оподаткування ПДФО як інвестиційний прибуток, потребуватиме декларування фізичною особою такого доходу в річній декларації про майнове становище та доходи і сплати 18% ПДФО та 1,5% військового збору.
Якщо земля надається фізособою в платне користування
Зверніть увагу на ще одну новацію цього Закону. До пп. 168.4.4 ПКУ, який до цього визначав правила сплати юрособою ПДФО за відокремлені підрозділи, додано згадку про «випадки, передбачені цим Кодексом», у яких ПДФО треба платити за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості). Аналогічну норму введено і до пп. 168.4.5 ПКУ, який визначав правила сплати ПДФО фізособою.
Також до ст. 168 ПКУ додано новий підпункт 168.4.9. Згідно із ним суми ПДФО, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об'єктів оренди (суборенди, емфітевзису).
Додаткова фінансова підтримка сімейних фермерських господарств
До Закону «Про державну підтримку сільського господарства України» додано статтю 13-1 такого змісту: «Сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи згідно із главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, надається додаткова фінансова підтримка через механізм доплати на користь застрахованих осіб — членів/голови сімейного фермерського господарства ЄСВ у сумі:
0,9 мінімального страхового внеску — перший рік;
0,8 мінімального страхового внеску — другий рік;
0,7 мінімального страхового внеску — третій рік;
0,6 мінімального страхового внеску — четвертий рік;
0,5 мінімального страхового внеску — п'ятий рік;
0,4 мінімального страхового внеску — шостий рік;
0,3 мінімального страхового внеску — сьомий рік;
0,2 мінімального страхового внеску — восьмий рік;
0,1 мінімального страхового внеску — дев'ятий та десятий роки.
Така фінансова підтримка надається за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України».
Звісно, таке фінансування потребує певного механізму, який Кабмін має встановити протягом трьох місяців. Але вже тепер для його отримання встановлено певні вимоги:
1) скористатися такою можливістю кожен член сімейного фермерського господарства, у тому числі голова, може лише один раз. I це теж потребує пояснень. Чи надаватиметься таке фінансування автоматично всім фермерам, які виконують другу вимогу, чи потрібно буде звертатися із заявою про таке фінансування? Чи надаватиметься таке фінансування щороку чи лише за один рік, обраний фермерами? До затвердження порядку фінансування відповідей на ці питання ще не було;
2) фінансування надаватиметься виключно за умови, що його голова сплачує за себе та за кожного члена свого фермерського господарства (якщо вони не підлягають страхуванню на інших засадах) ЄСВ у сумі, не меншій за:
0,1 мінімального страхового внеску — перший рік;
0,2 мінімального страхового внеску — другий рік;
0,3 мінімального страхового внеску — третій рік;
0,4 мінімального страхового внеску — четвертий рік;
0,5 мінімального страхового внеску — п'ятий рік;
0,6 мінімального страхового внеску — шостий рік;
0,7 мінімального страхового внеску — сьомий рік;
0,8 мінімального страхового внеску — восьмий рік;
0,9 мінімального страхового внеску — дев'ятий та десятий роки.
Фермерський ЄСВ
За сплатою ЄСВ уважно стежитимуть податківці. Відповідні зміни вносяться і до Закону про ЄСВ.
I тут є ще один цікавий нюанс: досі фінансування щодо ЄСВ передбачало компенсацію, повернення вже сплаченого ЄСВ страхувальникові. А зміни до Закону про ЄСВ натякають, що в цьому випадку можливий інший варіант.
Так, до ст. 25 цього Закону, яка визначає відповідальність страхувальника, зокрема і за несплату ЄСВ у встановлені строки, додається така норма: «У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску».
З цього можна дійти висновку, що, можливо, «живих» грошей фермери і не отримають — просто вони сплачуватимуть ЄСВ за мінусом обіцяного державного фінансування. Ну і штрафуватимуть їх через несвоєчасність сплати тільки щодо того ЄСВ, який вони мали сплатити за рахунок власних коштів. Але життя покаже.
Нульова ставка ПДВ щодо реекспорту
Досі нульова ставка ПДВ застосовувалася у митному режимі реекспорту, лише якщо товари поміщено у такий режим відповідно до п. 5 частини першої ст. 86 Митного кодексу України.
Iдеться про товари, які було поміщено у митний режим імпорту і які повертаються нерезиденту — стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:
— вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;
— перебувають у тому самому стані, в якому їх було ввезено на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої було виявлено недоліки, що спричинили реекспорт товарів;
— визнано помилково ввезеними на митну територію України.
Тепер до реекспорту з нульовою ставкою ПДВ належать і операції з товарами, які були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у вигляді продуктів їх переробки.
Оподаткування лісових земель
Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження), земельним податком регулює ст. 273 ПКУ.
Раніше земельний податок за лісові землі справлявся як складова рентної плати, що визначається ПКУ. Тепер податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати, що визначається ПКУ. Отже, новий Закон збільшує надходження місцевих бюджетів, оскільки лісові землі додатково до рентної плати оподатковуватимуться земельним податком.
При цьому ставки земельного податку за один гектар нелісових земель, які використовуються для потреб лісового господарства, як і раніше, встановлюються за ст. 274 ПКУ.
А от ставки земельного податку за один гектар лісових земель тепер встановлюються відповідно до статей 274 та 277 ПКУ:
— ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки;
— ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»