Підприємство сплачує роялті за використання торгової марки нерезиденту, який зареєстрований у Люксембурзі. Оборот більший за 20 млн, але менший за 150 млн. Чи збільшувати фінрезультат за п. 140.5 ПКУ? Як підтверджувати суму витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки»? Які документи для цього потрібні?
Насамперед слід переконатися, що виплата, яку ви здійснюєте, підпадає під визначення «роялті», встановлене пп. 14.1.225 ПКУ (в його редакції, яка діяла на момент визнання відповідних витрат). Адже якщо це не так, то п. 140.5 ПКУ на вас не поширюється. На цьому наголошувала ДФСУ в листі від 27.01.2016 р. №1555/6/99-99-19-02-02-15 (див. «ДК» №8/2016).
Через те що сума річного доходу перевищує 20 млн грн, ви зобов'язані коригувати фінрезультат на різниці, передбачені ПКУ (звісно, якщо вони у вас виникають).
Підпункт 140.5.6 ПКУ вимагає збільшення фінрезультату на суму витрат з нарахування роялті (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) на користь нерезидента (у тому числі нерезидента, зареєстрованого у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ), що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному (крім суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону «Про телебачення і радіомовлення»), а для банків — в обсязі, що перевищує 4% доходу від операційної діяльності (за мінусом ПДВ) за рік, що передує звітному.
Але вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
За пп. 39.2.1.7 ПКУ, господарські операції, передбачені пп. 39.2.1.1 — 39.2.1.3 і 39.2.1.5 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
— річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищує 150 млн грн (за мінусом непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
— обсяг таких господарських операцій платника податків із кожним контрагентом, визначений за правилами бухобліку, перевищує 10 млн грн (за мінусом непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Якщо ця умова не виконується, ви не зобов'язані збільшувати фінрезультат на різницю, встановлену пп. 140.5.6 ПКУ, але тільки за виконання іншої умови: сума таких витрат підтверджується вами за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту про контрольовані операції.
Як саме (і коли) здійснювати таке підтвердження, у ПКУ не зазначено. Але ДФСУ в листі від 04.01.2017 р. №29/6/99-99-15-02-02-15 роз'яснювала: обґрунтування, що операція не є контрольованою та сума витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, надається зазначеним вище платником на запит контролюючого органу під час проведення документальної перевірки за звітний період, за підсумками якого платник податку прийняв рішення про незбільшення фінансового результату.
На жаль, у цьому листі не зазначається, в якій формі має подаватися таке обґрунтування і які документи можуть вимагати податківці для його підтвердження. Хоча уявлення про це можна отримати з пп. 39.4.6 ПКУ, в якому наведено документацію з трансфертного ціноутворення. Не забуваймо, що підтвердити відповідність понесених витрат принципу «витягнутої руки» потрібно за процедурою, яка встановлена для контрольованих операцій. А отже, податківці мають право вимагати в запиті такої самої інформації, як і для контрольованих операцій.
За пп. 140.5.7 ПКУ, фінрезультат збільшується на суму витрат з нарахування роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь:
— нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам;
— нерезидента щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких уперше виникли у резидента України.
У разі виникнення розбіжностей між контролюючим органом та платником податку стосовно визначення особи, в якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, контролюючі органи зобов'язані звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, для отримання відповідного висновку;
— нерезидента, який не підлягає оподаткуванню щодо роялті в державі, резидентом якої він є;
— особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ;
— юридичної особи, яка відповідно до цього кодексу звільнена від сплати цього податку чи сплачує його за ставкою іншою, ніж встановлена в п. 136.1 ПКУ.
Якщо ваш нерезидент підпадає хоча б під одну з таких вимог, ви зобов'язані збільшити фінрезультат (незалежно від того, була операція з виплати роялті контрольованою чи ні).
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»