Як правильно скласти правила внутрішнього трудового розпорядку для фізичної особи — підприємця з найманими працівниками, якщо офісного приміщення у ФОПа немає, працівники виконують роботу вдома, використовуючи доступ до Iнтернету?
Наведений випадок є надомною роботою працівників-надомників.
Зверніть увагу на особливості роботи такої категорії працівників та їхнього працевлаштування.
Праця працівників вдома регламентується Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 29.09.81 р. №275/17-99 (далі — Положення №275).
Також є міжнародні документи:
— Женевська Конвенція про надомну працю від 20.06.96 р. №177;
— Рекомендації Міжнародної організації праці щодо надомної праці від 20.06.96 р. №184.
Ці документи не ратифіковані Україною, а отже, не є обов'язковими для виконання, але користуватися ними для встановлення роботодавцем та працівниками правил роботи надомників заборон немає.
Переважне право на укладення трудового договору для роботи вдома надається:
— жінкам, які мають дітей віком до 15 років;
— інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії);
— особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію;
— особам зі зниженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендовано працю в надомних умовах;
— особам, які здійснюють догляд за інвалідами або членами сім'ї, які за станом здоров'я потребують догляду, або самі тривало хворіють;
— особам, зайнятим на роботах з сезонним характером виробництва (в міжсезонний період), а також навчаються в очних навчальних закладах;
— особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в даній місцевості (наприклад, в районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси).
Визначити місце роботи працівника — це обов'язок роботодавця (ст. 29 КЗпП). При цьому слід пам'ятати головне правило: організація трудових процесів у надомних умовах допускається лише для осіб, які мають необхідні житлово-побутові умови. На роботодавця покладено обов'язок оцінити житлово-побутові умови потенційного надомника як з точки зору забезпечення його права на охорону праці, так і з точки зору дотримання прав і законних інтересів його сусідів.
Житлово-побутові умови громадян, які виявили бажання працювати вдома, обстежуються адміністрацією підприємства, яке використовує надомну працю, за участі представників комітету профспілки, а в деяких випадках — і представників санітарної і пожежної служб (п. 9 та п. 12 Положення №275).
Крім того, не слід забувати про обов'язок роботодавця забезпечити працівника необхідними для роботи засобами (це теж зазначено у ст. 29 КЗпП). У п. 10 Положення №275 наголошено, що адміністрація підприємства надає в безкоштовне користування надомників обладнання, інструменти та пристосування, своєчасно здійснює їх ремонт. У тих випадках, коли надомник використовує свої інструменти і механізми, йому за їх знос (амортизацію) виплачується компенсація в порядку, встановленому законодавством. Обов'язок сплати такої компенсації передбачено ст. 125 КЗпП. Розмір і порядок виплати компенсації, якщо їх не встановлено в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із працівником.
За погодженням сторін надомникові можуть відшкодовуватися і інші витрати, пов'язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо).
Також слід враховувати, що Конвенція №177 визначає надомника як особу, що виконує роботу за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця. Проте в Положенні №275 такої норми немає — за ним надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, що виділяються підприємством або придбані коштом цього підприємства.
Виходячи із зазначеного вище Правила внутрішнього трудового розпорядку слід складати з обов'язковим врахуванням того, що є працівники-надомники.
Згідно з п. 20 Рекомендацій Міжнародної організації праці щодо надомної праці №184 роботодавці повинні:
— проінформувати надомників про всі небезпеки, пов'язані з їхньою роботою, які відомі або мають бути відомі роботодавцеві, запобіжні заходи, яких треба вжити, і за потреби навчити їх у належний спосіб;
— забезпечити, щоб надані надомникам машини, інструменти чи інше обладнання мали відповідні захисні пристрої, і вжити розумних заходів, які забезпечували б їхнє належне технічне обслуговування;
— надати надомникам безоплатно всі необхідні засоби індивідуального захисту.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»