Iндивідуальна податкова консультація ДФСУ від 02.08.2017 р. №1454/6/99-99-13-02-03-15/IПК
Щодо оподаткування різниці, яка виникає між собівартістю організованого харчування та ціною продажу
Суттєво. Якщо юрособа продає власним працівникам обіди дешевше від собівартості, то різниця є додатковим благом й оподатковується податком на доходи і військовим збором на загальних підставах.
! Роботодавцям
Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено ст. 165 Кодексу.
Водночас доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Ставка податку на доходи фізичних осіб встановлена у розмірі 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).
Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
При цьому частиною сьомою ст. 7 Закону №2464 передбачено, що Перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок (далі — Перелік).
Враховуючи викладене, якщо юридичною особою (роботодавцем) за рахунок власних коштів організовується харчування (обіди) для фізичних осіб (працівників), ціна продажу якого є меншою за його собівартість, то різниця, яка виникає між собівартістю організованого харчування та ціною продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому оскільки зазначена сума різниці не визначена Переліком як виплата, що звільняється від нарахування єдиного внеску, то відповідно до Закону №2464 сума такої різниці є базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.